Решение № 119398841, 29.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 рокуСправа №160/10417/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2024 року представник Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської обласної ради, в якій просить:

визнати протиправним відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№24/24 від 03.01.2024 щодо отримання публічної інформації;

зобов`язати Дніпропетровську обласну раду надати запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №24/24 від 03.01.2024 наступну інформацію: копії листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів обласної ради, наприклад, листи для системи Шлях до міністерства або до військових адміністрацій (також могли бути інші погодженні/ листи) у період з 24.02.2022 по 01.01.2024 року.

В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що 03 січня 2024 року, реалізуючи завдання та цілі передбачені Статутом, Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» на адресу Голови Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 було направлено Інформаційний запит №24 відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому було запитано:

Копії листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях до міністерства або до військових адміністрацій (також могли бути інші погодженні/ листи) у період з 24.02.2022 по 01.01.2024 року.

Листом заступника голови обласної ради по виконавчому апарату №вих-55/0/2-24 від 10 січня 2024 року "Про розгляд інформаційного запиту", представнику позивача повідомлено, що для надання відповіді на інформаційний запит необхідно здійснити пошук інформації серед значної кількості даних, строк розгляду продовжено до 30 січня 2024 року.

Листом заступника голови обласної ради по виконавчому апарату №вих-55/0/2-24 від 30 січня 2024 року "Про розгляд інформаційного запиту", представнику позивача повідомлено про відмову у задоволенні інформаційного запиту на підставі пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Представник Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вважає протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№24/24 від 03.01.2024 щодо отримання публічної інформації, оскільки запитувана інформація є відкритою, а обмеження доступу розпорядником до конкретної інформації допускається лише за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у зв`язку з чим представник позивача звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/10417/24 визначено суддю Олійника В.М.

22 квітня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Громадської організації «Платформа Громадський контроль» надійшли пояснення вх.№15144/24, в яких представник позивача зазначив, що на виконання вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

13 травня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву вх.№17982/24, в якому представник відповідача вважає позовну заяву необґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Визначене поняття "суб`єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI.

У зв`язку з цим такі особи не можуть виконувати обов`язки розпорядника інформації, у тому числі обов`язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону №2939-VI).

Як вбачається з самої заяви, не заперечується самим заявником та підтверджується документально, інформаційним запитом №24 від 03.01.2024, який адресовано голові Дніпропетровської обласної ради, позивачем запитано наступну інформацію/документи: копії листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях до міністерства або до військових адміністрацій (також могли бути інші погодженні/листи) у період з 24.02.2022 по 01.01.2024 року.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію має містити:

ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

За результатами належного опрацювання отриманого інформаційного запиту, листом від 30.01.2024 №вих-251/0/2-24, що не заперечується позивачем, обласною радою надано відповідь на вищевказаний запит, згідно якої зазначено, що згідно з Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про статус депутатів місцевих рад» депутати місцевих рад здійснюють свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю і не перебувають у трудових (службових) відносинах з місцевими радами.

Дніпропетровська обласна рада та голова обласної ради не приймали рішень або інших розпорядчих документів про направлення у службові відрядження за кордон депутатів обласної ради VIII скликання, також в обласній раді не створювалися будь-які документи (листи) про надання дозволів, погоджень тощо до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для системи Шлях і військових адміністрацій, в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів (сторінка 2 наданої відповіді листом від 30.01.2024 №вих-251/0/2-24).

Таким чином, оскільки безпосередньо заявником самостійно у запиті виокремлено приклад інформації, яка цікавить заявника в межах поданого запиту, позивача і було поінформовано, що рада не може направити депутата у офіційне службове відрядження, оскільки депутат такої ради не є її працівником.

Як вбачається з викладеного, Дніпропетровською обласною радою надано відповідь по суті отриманого запиту, однак позивачем вказаний факт не враховано та не відображено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог Громадської організації «Платформа Громадський Контроль».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у задоволенні клопотання представника Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» про розгляд справи №160/10417/24 за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

28 травня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» надійшла відповідь на відзив вх.№20426/24, в якій представник позивача, ознайомившись з відзивом на позовну заяву, зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувалось, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом або, що вона підлягає обмеженню у порядку частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Виходячи з обсягу доказів, що наразі міститься в матеріалах справи, вбачається, що відмова відповідача в наданні запитуваної інформації є протиправною з огляду на таке:

По-перше, частиною 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив, що запитувана інформація є інформацією конфіденційною, таємною чи службовою, а відтак матеріали справи не містять жодного доказу, який би дозволяв відповідачеві обмежувати доступ до запитуваної інформації.

По-друге, відповідно до частини 2 статті 6 вказаного Закону регламентовано, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідачем жодним чином не доведено, що запитувана інформація може зашкодити інтересам національної безпеки, територіальній цілісності, громадському порядку чи здоров`ю населення.

Відповідачем також не наведено жодного доказу, який свідчить, що запитувана інформація може зашкодити репутації або правам певних людей.

Представник позивача наголошує, що ані лист-відповідь щодо відмови у наданні інформації, ані поданий до суду відзив на позовну заяву такої інформації не містять.

Отже, обмеження запитуваної інформації є протиправним, адже до запитуваної інформації не застосовується пункт 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Пункт 2 вказаної статті також не може бути застосовано до вказаних відносин, адже жодних доказів, що свідчили б, що розголошення інформації може завдати істотної шкоди зазначеним вище інтересам - відповідачем так і не було надано ні під час надання відповіді на запит, ні у відзиві на позовну заяву.

Отже, жодних підстав вважати, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні в даному випадку також не вбачається, що виключає можливість обмеження запитуваної інформації в силу положень пункту 3 частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктом 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох підстав означає, що обмеження доступу до публічної інформації є необґрунтованим.

Крім того, частиною 2 статті 20 Закону України "Про інформацію" регламентовано, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Запитувана інформація не віднесена до інформації з обмеженим доступом (матеріали справи не містять доказів зворотного), стосовно запитуваної інформації не може бути застосовано обмеження в порядку частини 2 статті 6 Закону (жодних доказів на підтвердження зворотного також матеріали справи не містять).

Відтак, представник зазначає, що запитувана інформація в силу положень статті 20 Закону України "Про інформацію" є відкритою, а тому у відповідача не має правових підстав для відмови в задоволенні поданого інформаційного запиту.

З урахуванням викладеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги Громадської організації «Платформа Громадський Контроль».

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:

1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;...

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» - позивач, код ЄДРПОУ 39689459.

Основний вид економічної діяльності за кодом КВЕД - 94.99 - Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.

Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» зареєстрована з 13 березня 2015 року як платник податків та платник єдиного внеску в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ (Центральний р-н. м.Дніпра).

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Статуту, Громадська організація "Платформа Громадський Контроль» є громадською організацією, яка об`єднує громадян України на засадах вільності, рівноправності.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту, метою діяльності організації є сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобігання, виявленню та припиненню корупційних правопорушень, слідкування за неухильним додержанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, вимог чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.2 Статуту, організація ставить перед собою завдання сприяти реалізації принципів демократії, верховенства права, дотримання прав та інтересів людини і громадянина в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості.

Завданнями ГО «Платформа Громадський Контроль», зокрема є:

- сприяння реалізації принципів демократії, верховенства права, дотримання прав та інтересів людини та громадянина в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості;

- сприяння виявленню проявів корупції та неефективного керівництва (управління);

- консолідація зусиль щодо проведення громадських слухань та встановлення рівня корумпованості, корупційних схем та пошук відповідальних осіб;

- доведення до відома громадян отриманих на публічні запити відомостей щодо корумпованості органів місцевого самоврядування, висвітлення у засобах масової інформації отриманих документів та схем, будь-яких проявів корупції, марнотратства, неефективного управління (менеджменту), відсутності покарання.

Для реалізації мети та завдань, передбачених Статутом, Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» має право в установленому Законом порядку, зокрема, запитувати та отримувати публічну інформацію, інформувати населення через засоби масової інформації про виявлення та усунення проявів корупції та неефективного керівництва (управління) в органах місцевого самоврядування, одержувати від органів державної влади та місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань.

03 січня 2024 року Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» на адресу Голови Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 на підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року було направлено Інформаційний запит №24, в якому було запитано:

Копії листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях до міністерства або до військових адміністрацій (також могли бути інші погодженні/ листи) у період з 24.02.2022 по 01.01.2024 року.

Листом заступника голови обласної ради по виконавчому апарату №вих-55/0/2-24 від 10 січня 2024 року "Про розгляд інформаційного запиту", представнику позивача повідомлено:

"Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За правилами статті 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Ураховуючи, що для надання відповіді на інформаційний запит необхідно здійснити пошук інформації серед значної кількості даних, строк його розгляду продовжено до 30 січня 2024 року".

Листом заступника голови обласної ради по виконавчому апарату №вих-55/0/2-24 від 30 січня 2024 року "Про розгляд інформаційного запиту" представнику позивача повідомлено:

"Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України" Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, доповнено пунктом 2-14.

Так, у разі введення в Україні воєнного стану депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами місцевого самоврядування, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження (пункт 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України).

За загальним правилом, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (абзац 1 пункту 1 розділу І Інструкції про службове відрядження в межах України та закордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59).

Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства (абзац 1 пункту 1 розділу III Інструкції).

Таким чином, пропуск через державний кордон осіб, визначених пунктом 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів про службове відрядження, виданого уповноваженою службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства.

Водночас зазначаємо, що згідно з законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про статус депутатів місцевих рад" депутати місцевих рад здійснюють свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю і не перебувають у трудових (службових) відносинах з місцевими радами.

Дніпропетровська обласна рада та голова обласної ради не приймали рішень або інших розпорядчих документів про направлення у службові відрядження за кордон депутатів обласної ради VIII скликання, також в обласній раді не створювалися будь-які документи (листи) про надання дозволів, погоджень тощо до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для системи "Шлях" і військових адміністрацій, в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів.

Запитувана інформація має ознаки втручання у приватне життя депутатів, її захист від неналежного поширення забезпечується Конституцією України, законами України "Про інформацію", "Про захист персональних даних", а тому може поширюватися лише за згодою особи або в інших передбачених законом випадках.

Слід зауважити також, що у Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 22 січня 2020 року №1-р(1)/2020 наголошено, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням.

Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві.

Закон визначає випадки обмеження доступу до інформації з урахуванням міжнародних та європейських стандартів у сфері доступу до інформації, зокрема, практики Європейського суду з прав людини.

Так, обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону.

Через військову агресію російської держави проти України надання доступу до інформації щодо особистого життя депутатів обласної ради може становити загрозу їх життю та здоров`ю, спричиняти скоєння злочинів та бути загрозою національній безпеці, а тому підлягає обмеженню в силу згаданих вимог Закону.

Дніпропетровська обласна рада за результатами проведення так званого "трискладового тесту" дійшла висновку, що доступ до запитуваної інформації належить обмежити для захисту репутації, охоронюваних прав та інтересів інших людей, позаяк її розголошення може завдати істотної шкоди цим інтересам, у тому числі в рамках діючого в країні правового режиму воєнного стану

У цьому контексті Дніпропетровська обласна рада вважає, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Аргументів на користь іншого під час опрацювання запиту не встановлено. Не містить таких відомостей і запит на публічну інформацію.

За таких обставин Дніпропетровська обласна рада відмовляє у задоволенні інформаційного запиту на підставі пункту 2 частини першої статті 22 Закону.

Відмова у задоволенні запиту на інформацію може бути оскаржена запитувачем у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Представник Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вважає, що запитувана інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме:

- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку;

- розголошення інформації може завдати істотної шкоди;

- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес.

Оскільки запитувана інформація є відкритою, а вимоги трьохскладового тесту встановлені пунктами 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не дотримано, що унеможливлює обмеження доступу до запитуваної інформації, представник позивача вважає протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№24/24 від 03.01.2024 щодо отримання публічної інформації, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом частини 1 статті 6 Закону №2657-XII, право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За змістом статті 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно зі статтею 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом.

Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала (постанови від 27 лютого 2020 року в справі №800/304/17, від 01 квітня 2021 року в справі №9901/183/20, від 10 лютого 2022 року в справі №9901/369/21), що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2024 року Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» на адресу Голови Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 на підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року було направлено Інформаційний запит №24, в якому було запитано:

Копії листів, звернень, дозволів, погоджень та інших документів в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів обласної ради. Наприклад, листи для системи Шлях до міністерства або до військових адміністрацій (також могли бути інші погодженні/ листи) у період з 24.02.2022 по 01.01.2024 року.

Листом заступника голови обласної ради по виконавчому апарату №вих-55/0/2-24 від 30 січня 2024 року "Про розгляд інформаційного запиту", представнику позивача повідомлено про наступне.

Дніпропетровська обласна рада та голова обласної ради не приймали рішень або інших розпорядчих документів про направлення у службові відрядження за кордон депутатів обласної ради VIII скликання, також в обласній раді не створювалися будь-які документи (листи) про надання дозволів, погоджень тощо до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для системи "Шлях" і військових адміністрацій, в яких йшлося про виїзд за кордон депутатів.

Запитувана інформація має ознаки втручання у приватне життя депутатів, її захист від неналежного поширення забезпечується Конституцією України, законами України "Про інформацію", "Про захист персональних даних", а тому може поширюватися лише за згодою особи або в інших передбачених законом випадках.

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні вимог, передбачених частиною 2 статті 6 Закону.

Через військову агресію російської держави проти України надання доступу до інформації щодо особистого життя депутатів обласної ради може становити загрозу їх життю та здоров`ю, спричиняти скоєння злочинів та бути загрозою національній безпеці, а тому підлягає обмеженню в силу згаданих вимог Закону.

Дніпропетровська обласна рада за результатами проведення так званого "трискладового тесту" дійшла висновку, що доступ до запитуваної інформації належить обмежити для захисту репутації, охоронюваних прав та інтересів інших людей, позаяк її розголошення може завдати істотної шкоди цим інтересам, у тому числі в рамках діючого в країні правового режиму воєнного стану.

Виходячи з викладеного, Дніпропетровська обласна рада вважає, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Крім того, частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже, у разі якщо відповідач, як розпорядник, не володів запитуваною інформацією, то в силу положень частини 3 статті 22 Закону №2939-VI відповідний запит мав бути направлений відповідачем належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Проте, як вбачається зі змісту відповіді від 30.01.2024 року, Дніпропетровською обласною радою формально розглянуто інформаційний запит від 03 січня 2024 року, чим порушено право особи на отримання інформації.

Приписами пункту 3 статті 3 Закону №2939-VI встановлені гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Приписами частини 1 статті 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX, Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

Приписи статті 5 Конвенції Ради Європи передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Згідно з частиною 1 статті 5 Конвенції Ради Європи державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції Ради Європи визначено форми доступу до офіційних документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим».

При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону №2939-VI.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 березня 2023 року в справі №380/15492/21.

Крім того, суд враховує положення частини 2 статті 6 Закону №2939-VI, яким передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем під час надання відповіді на інформаційний запит лише частково дотримано вимоги частини 2 статті 6 Закону України №2939-VI за результатами проведення так званого "трискладового тесту".

За викладених обставин, суд вважає надану відповідачем відповідь на інформаційний запит від 03 січня 2024 року такою, що суперечить вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація не є обмеженою.

Нормами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

У спірних правовідносинах права позивача порушені саме протиправною відмовою Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№24/24 від 03.01.2024 року, щодо отримання публічної інформації.

З урахуванням чого суд приходить до висновку про необхідність в поновленні порушених прав позивача шляхом зобов`язання Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 23928934) повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (код ЄДРПОУ 39689459) вих.№24/24 від 03.01.2024 року щодо отримання публічної інформації, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 3028,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" №4855 від 12 квітня 2024 року.

А отже, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (код ЄДРПОУ 39689459) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 23928934) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Дніпропетровської обласної ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» вих.№24/24 від 03.01.2024 року щодо отримання публічної інформації.

Зобов`язати Дніпропетровську обласну раду (код ЄДРПОУ 23928934) повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (код ЄДРПОУ 39689459) вих.№24/24 від 03.01.2024 року щодо отримання публічної інформації, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (код ЄДРПОУ 39689459) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 23928934) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник