Постановление суда № 119375852, 29.05.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 755/18551/16-к

Провадження по справі № 1-кп/752/82/24

У Х В А Л А

іменем України

"29" травня 2024 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

під час судового розгляду об`єднаних кримінальних проваджень:

№62020000000000171 від 07.02.2020 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 28 ч.1 ст.366, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 372, ч.2 ст. 28 ст. 340 КК України,

№42016000000001210 від 12.05.2016 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України №222-VII від 18.04.2013р., з урахуванням ч. 1 Прикінцевих положень Закону України №1261-VII від 13.05.2014р.), ч.2 ст. 372, ч.1 ст. 366 КК України,

№42016000000001578 від 14.06.2016 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Суми, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.364 (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України №222-VII від 18.04.2013р., з урахуванням ч. 1 Прикінцевих положень Закону України №1261-VII від 13.05.2014р.), ч.2 ст.28 ч.1 ст. 366, ч.2 ст.28 ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 372 КК,

№42016000000001811 від 13.07.2016 стосовно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Журавлиха, Ставищенського району, Київської області, і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, обох обвинувачених у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України №222-VII від 18.04.2013р., з урахуванням ч.1 Прикінцевих положень Закону України №1261-VII від 13.05.2014р.), ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 371, ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 372, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Отинія, Коломийського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Києва, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, кожен з яких обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України №222-VII від 18.04.2013р., з урахуванням ч. 1 Прикінцевих положень Закону України №1261-VII від 13.05.2014р.), ч.2 ст.28, ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 372, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України,

за участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_12 , ОСОБА_13

обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),

захисників - ОСОБА_14 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_15 , (в режимі відеоконференції), ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

представників потерпілих - ОСОБА_18 ,

потерпілих - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (в режимі відеоконференції),

встановив:

Голосіївським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінальних проваджень стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які об`єднані в одне судове провадження ухвалою суду від 27.03.2023.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 14.09.2023 провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 зупинено у зв`язку з мобілізацією останнього до завершення ним військової служби.

16.04.2024 обвинуваченим ОСОБА_10 заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за пред`явленим обвинуваченням, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження стосовно нього. В обґрунтування вимоги обвинувачений зазначив, що з моменту подій пройшло більше ніж 10 років, та протягом вказаного періоду він не оголошувався у розшук, злочинів не вичиняв.

Обвинуваченому ОСОБА_10 , роз`яснені підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, які не є реабілітуючими, і право заперечувати проти закриття кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_10 не визнав вину у пред`явленому йому обвинувачені, суть якого роз`яснювалась йому на стадії оголошення обвинувального акта, не наполягав на продовженні судового розгляду в загальному порядку під час якого прокурор зобов`язаний довести його винуватість поза розумним сумнівом. Уточнюючи вимоги заявленого ним клопотання, в судовому засіданні просив звільнити його від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності.

Прокурори ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заперечили проти задоволення клопотання ОСОБА_10 .

Так, прокурор ОСОБА_12 зазначив, що клопотання обвинуваченого є неконкретним та неповним. Крім того, вказував на те, що норми ст. 44, 49 КК України передбачають звільнення від кримінальної відповідальності саме тих осіб, які «вчинили» кримінальні правопорушення, між тим, обвинувачений ОСОБА_10 винуватість у пред`явленому йому обвинувачені не визнає. Тому, вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності відсутні. Окрім того, звертав увагу, що під час вирішення питання про закриття кримінального провадження, суд повинен, також вирішити питання чи дійсно мало місце діяння, яке інкримінується особі, чи містить воно склад злочину, чи винна особа в його вчинені. Тобто звільнення від кримінальної відповідальності, на думку прокурора, може відбутися лише при доведені винуватості зібраними доказами, за наслідками розгляду обвинувачення. Між тим, обвинувачений ОСОБА_22 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав.

Також прокурор ОСОБА_12 вказував на те, що суд відповідно до вимог ст. 284 КПК України зобов`язаний з`ясувати думку всіх потерпілих щодо заявленого клопотання.

Прокурор ОСОБА_13 також просила відмовити обвинуваченому у задоволені клопотання. Також зазначила, що ОСОБА_22 не довів, що перебіг давності не переривався, або не зупинявся.

Представник потерпілого ОСОБА_18 підтримала позицію сторони обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_19 підтримав сторону обвинувачення. Заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_20 подав заяву, в якій вказав, що він заперечує проти задоволення клопотання. Потерпілий ОСОБА_21 після допиту в судовому засіданні свою позицію щодо заявленого клопотання не висловив.

Інші обвинувачені та їх захисники мали спільну позицію, що це право обвинуваченого заявити таке клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Суд, вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 прийшов до наступного.

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені ряду кримінальних правопорушень за наступних обставин.

У січні 2014 року в місті Києві службовими особами із числа керівництва МВС України була надана незаконна вказівка працівникам ГУ МВС України в м. Києві, спецпідрозділу ПМОП «Беркут», військовослужбовцям внутрішніх військ та іншим, затримувати громадян, які можуть бути причетні до участі у масових мирних акціях протесту, які почалися з 22.11.2013 у місті Києві на ОСОБА_23 , примусово доставляти їх до районних управлінь ГУМВС України в м. Києві, а слідчі районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві отримали усну вказівку незаконно затримувати осіб, які могли брати або брали участь у мирних акціях протесту, складати протоколи про їх затримання, а також складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, після чого безпідставно ініціювати перед судом обрання завідомо невинним учасникам мирних акцій протесту запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окремі працівники правоохоронних органів, зокрема керівники слідчого відділу Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10 погодилися вчинити такі незаконні дії, при цьому вони розраховували одержати для себе вигоду у вигляді подальшого сприяння з боку керівництва у кар`єрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про них як про сумлінних працівників та прихильників існуючої на той час влади.

18.02.2014 слідчим управлінням ГУ МВС України в м.Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000367 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_1 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління ОСОБА_24 18.02.2014 у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУ МВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, до якої входив і старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України у м. Києві ОСОБА_10

18.02.2014 о 22 год. лейтенантом конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_25 до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Червоноткацькій, 2, доставлено ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_19 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_37 , а також ОСОБА_38 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_2 .

Маючи умисел на незаконне затримання ОСОБА_38 , подальше притягнення його до кримінальної відповідальності та взяття під варту, ОСОБА_10 , обіймаючит посаду старшого слідчого Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, 18.02.2014 о 22 год., перебуваючи у службовому кабінеті № 311 Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по вул. Червоноткацькій, 2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження №12014100000000367 відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_38 уповноваженою особою, діючи всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 208 КПК України, склав завідомо неправдивий протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, та пізніше склав письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, яке було погоджено процесуальним керівником - прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 .

Після цього старший слідчий ОСОБА_10 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, 19.02.2014 о 03 год. 45 хв. у приміщенні Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, яке розташоване по вул. Червоноткацькій, 2 в м. Києві, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинного ОСОБА_38 до кримінальної відповідальності, використовуючи повноваження, передбачені ч. 1 ст. 278 КПК України, особисто вручив ОСОБА_39 завідомо неправдиве письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнув його до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, чим створив умови для обмеження фізичної свободи і подальшого незаконного тримання під вартою ОСОБА_40 .

За наслідками розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_38 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, Генеральною прокуратурою України 27.06.2014 вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_38 та інших осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , ОСОБА_41 незаконно утримувався в Дніпровському РУГУ МВС України в м. Києві з 18.02.2014 по 22.02.2014. Зазначеними діями ОСОБА_39 завдано істотної шкоди, яка виразилась у заподіянні наслідків нематеріального характеру у вигляді суттєвого обмеження конституційних прав, порушення гарантованих ст. 29 Конституції України прав на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_38 як громадянина України, а також у заподіянні істотної шкоди державі в особі Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України у вигляді підриву авторитету державних органів, оскільки такі дії правоохоронців викликали глибоке обурення усіх верств населення України та різко негативну реакцію суспільства до правоохоронних інституцій держави.

Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №222-VII від 18.04.2013, з урахуванням частини 1 Прикінцевих положень Закону № 1261-VII від 13.05.2014), як зловживання службовою особою владою та службовим становищем, тобто умисному, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, за вказаних вище обставин, старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10 , обвинувачується у тому, що, маючи умисел на незаконне затримання ОСОБА_38 , подальше притягнення його до кримінальної відповідальності та взяття під варту, 18.02.2014 о 22 год., перебуваючи у службовому кабінеті № 311 Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по вул. Червоноткацькій, 2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання вигоди для себе, а також вигоди для своїх керівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді залишення та просування по службі, а також деяких осіб із числа колишнього вищого керівництва держави з метою усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, використовуючи владу і своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_38 уповноваженою особою, діючи всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч.1 ст.208 КПК України, склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

При цьому ОСОБА_10 в протоколі про затримання ОСОБА_38 вказав про те, що нібито він затриманий по АДРЕСА_2 під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, хоча будь-яких фактичних даних про причетність його до організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.

Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, як завідомо незаконне затримання, вчинене в інших особистих інтересах, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, за вказаних вище обставин, старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10 , обвинувачується у тому, що, маючи умисел на незаконне затримання ОСОБА_38 , подальше притягнення його до кримінальної відповідальності та взяття під варту, 19.02.2014, перебуваючи у службовому кабінеті № 311 Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по вул. Червоноткацькій, 2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання вигоди для себе, а також вигоди для своїх керівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді залишення та просування по службі, а також деяких осіб із числа колишнього вищого керівництва держави з метою усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 та ч. 1 ст. 276 КПК України, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_39 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

При цьому старший слідчий ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, 19.02.2014 особисто вніс до повідомлення про підозру вигадані ним завідомо неправдиві відомості та надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - прокурору ОСОБА_4 , який у свою чергу незаконно погодив його.

Після цього старший слідчий ОСОБА_10 19.02.2014 о 03 год. 45 хв. у приміщенні Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що у АДРЕСА_3 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинного ОСОБА_38 до кримінальної відповідальності, використовуючи повноваження, передбачені ч. 1 ст. 278 КПК України, особисто вручив останньому завідомо неправдиве письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнув його, як завідомо невинного до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та фальсифікацією.

Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України як притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою фальсифікацією, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, за вказаних вище обставин, старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10 , 18.02.2014 о 22 год., перебуваючи у службовому кабінеті № 311 Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по вул. Червоноткацькій, 2, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання вигоди для себе, а також вигоди для своїх керівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді залишення та просування по службі, а також невстановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 208 КПК України, склав протокол затримання ОСОБА_38 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

При цьому ОСОБА_10 особисто склав і вніс до протоколу затримання завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_41 затриманий по АДРЕСА_2 нібито під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, а також, що нібито очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, хоча будь-яких фактичних даних про причетність його до організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.

Підписавши завідомо неправдивий документ - протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, старший слідчий ОСОБА_10 надав йому статусу офіційного документа, який засвідчив факт, що має юридичне значення, і змінив правовідносини, оскільки з моменту затримання громадянин ОСОБА_41 набув статусу підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, і став учасником кримінального провадження.

19.02.2014, перебуваючи в службовому кабінеті, який знаходиться в приміщенні Дніпровського РУ ГУМВС України в АДРЕСА_3 , старший слідчий ОСОБА_10 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України та ч. 1 ст. 276 КПК України, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_39 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

Старший слідчий ОСОБА_10 підписав завідомо неправдивий документ - повідомлення про підозру, надавши йому статусу офіційного документа, який засвідчив факт, що має юридичне значення, а саме притягнення ОСОБА_38 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, якого останній не вчиняв, після чого 19.02.2014 відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України особисто надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - прокурору відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , яке останній незаконно погодив.

У такий спосіб старший слідчий ОСОБА_10 створив штучні докази вини ОСОБА_38 у вчиненні особливо тяжкого злочину, які необхідні були для подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності.

Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

Згідно із ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках та у порядку, передбачених КК України, а також на підставі закону України про амністію чи акту помилування.

Відповідно до ст. 49 КК України однією з підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності є закінчення строків давності.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінуються ОСОБА_10 відповідно до ст. 12 КК України (в редакції станом на момент їх вчинення) кваліфікувалися як злочин невеликої тяжкості (ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України) та тяжкі злочини (ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 371, ч.2 т. 28 ч.2 ст. 372 КК України).

Згідно п.2,4 ч.1 ст. 49 КК України (в редакції станом на 18-19 лютого 2014) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

- три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

- десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №203/241/17 зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі, не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

За таких обставин суд відхиляє доводи сторони обвинувачення, про те, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності тільки у разі визнання винуватості та/або у разі доведення винуватості за наслідками розгляду пред`явленого обвинувачення. Як було зазначено вище, підставою для звільнення у такому випадку є саме настання (сплив) відповідних строків, і встановлення додаткових обставин не потребує.

За таких саме підстав суд відхиляє доводи прокурора про те, що суд не з`ясував позицію всіх потерпілих з приводу клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності. Так, думка потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , була встановлена та вони заперечила проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 . Представник потерпілого ОСОБА_34 проти задоволення клопотання також заперечила.

Що стосується інших потерпілих, ОСОБА_29 , ОСОБА_36 , ОСОБА_21 , ОСОБА_42 ,. то вони не з`являються на судові виклики, й відсутні можливості з`ясувати їх позицію. Окрім того, суд додатково повідомляв потерпілих, що в судовому засіданні підлягає вирішенню клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 . Між тим, вони свою позицію щодо заявленого клопотання суду не повідомили.

Потерпілий ОСОБА_41 помер.

Окрім того суд звертає увагу, що позиція потерпілих у даному випадку також не є вирішальною.

Так, строк давності за найтяжчі з інкримінованих ОСОБА_10 кримінальних правопорушень сплив 20.02.2024.

Згідно відомостей Департаменту інформатизації МВС станом на 16.05.2024 відомості про вчинення ОСОБА_10 будь яких злочинів, зокрема і після 19.02.2014 відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що перебіг давності переривався.

Даних про те, що перебіг давності стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 зупинявся суду також не надано, зокрема в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_10 ухилявся від досудового слідства та/або суду.

Так під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачений відмовляється від права на повний судовий розгляд, та наполягає на звільнені його від кримінальної відповідальності за пред`явленим обвинуваченням у зв`язку із закінченням строків давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_10 , підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за пред`явленим йому обвинуваченням з підстав закінчення строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закриттю на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Суд позбавлений на даному етапі вирішити питання про речові докази (ч.9 ст.100 КПК України), арешт майна (ч.4 ст. 174 КПК України) та судові витрати, оскільки прокурор не надав відповідні матеріали. Таке питання може бути вирішено судом додатково.

Вимоги цивільних позивачів, які заявлені до обвинуваченого ОСОБА_10 підлягають залишенню без розгляду, що не позбавляє позивачів права звернутися з відповідними вимогами в цивільному порядку.

Керуючись вимогами ч.2 ст.4, ст. 12, п.2,3 ч.1 ст. 49 КК (в редакції станом на 19.02.20214), п.1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288, ст. 350 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за пред`явленим обвинуваченням у вчинені правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.364 (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України №222-VII від 18.04.2013р., з урахуванням ч. 1 Прикінцевих положень Закону України №1261-VII від 13.05.2014р.), ч.2 ст.28, ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 372, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне провадження №42016000000001811 від 13.07.2016 у вищезазначеній частині.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_43 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_44 в частині пред`явлених позовних вимоги до ОСОБА_10 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1