Решение № 119367587, 29.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4863/24

провадження № 2/753/4677/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання у розмірі 52 365,17 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 43 946,34 грн., 3% річних у розмірі 1 806,86 грн. та 6 611,97 грн. - інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем послуг, які надає позивач. Відповідач отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не в повному обсязі виконує зобов`язання по їх оплаті, в зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням нарахованих штрафних санкцій..

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 04 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання не заперечувала щодо наявності заборгованості перед позивачем, однак просила суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

12 квітня 2024 року представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив, у якому остання просила суд позовні вимоги задовольнити з урахуванням строку позовної даності, а саме у розмірі 52 291,42 грн., що складається з основної суми заборгованості у розмірі 43 909,03 грн., 3% річних у розмірі 1 787,80 грн. та 6 594,59 грн. - інфляційної складової боргу.

При цьому, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Територіальної громади м. Києва від 12 березня 2024 року.

Положення стст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалень розрахунків за енергоносії», виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

Згідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором. Плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата з послуги вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною 7 статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем і споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

23.07.2014 року в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111(4511).

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція»13 жовтня 2021 року.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не укладено договір про надання послуг з централізованого опалення гарячої води та постачання гарячої води.

Чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну). Споживач зобов`язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не відмовлялася від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримував їх, разом з тим своєчасно не вносила плату за користування, у зв`яку з чим за нею утворилась заборгованість станом на 01 лютого 2024 року у розмірі 43 946,34 грн., яка складається з заборгованості за послуги з постачання гарячої води починаючи з лютого 2017 року у розмірі 16 320,89 грн. та послуг з централізованого опалення починаючи з травня 2017 року у розмірі 27 625,45 грн., що підтверджується копіями наявних рахунків в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідно розрахунку суми штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 1 806,86 грн. - 3% річних та 6 611,97 грн. - інфляційної складової боргу.

При цьому, суд критично оцінює обґрунтування відзиву, про відмову в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв`язку із Постановою КМУ України №206 від 05.03.2022, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 (в редакції чинній на момент прийняття) було передбачено, щодо припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, застосовується з 24 лютого 2022 року (п.2 Постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги пред`явлені до відповідача у зв`язку з несплатою нею коштів за надані послуги з постачання гарячої води починаючи з лютого 2017 року з централізованого опалення починаючи з травня 2017 року, однак згідно розрахунку заборгованості, нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу здійснюється по 23 лютого 2022 року, тобто лише на ту заборгованість, яка виникла до введення в дію воєнного стану в України, а саме 24.02.2022 року.

Таким чином, норми постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 до правовідносин у даній справі не можуть бути застосовані.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за надання послуг з централізованого опалення, заборгованість виникла з травня 2017 року, тобто позивач звернувся до суду березня 2024 року в межах позовної давності.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості за надання послуг з гарячого водопостачання, заборгованість виникла з лютого 2017 року, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Таким чином з врахуванням викладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надання послуг з гарячого водопостачання з урахуванням штрафних санкцій з 01 лютого 2017 року до 12 березня 2017 року, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності в даній частині.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання у розмірі 52 291,42 грн., що складається з основної суми заборгованості у розмірі 43 909,03 грн., 3% річних у розмірі 1 787,80 грн. та 6 594,59 грн. - інфляційної складової боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 64, 66-68, 162 ЖК України, стст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, стст. 12, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 7, 9, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 52 291,42 грн., що складається з основної суми заборгованості у розмірі 43 909,03 грн., 3% річних у розмірі 1 787,80 грн. та 6 594,59 грн. - інфляційної складової боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 023,74 грн., а всього стягнути 55 315,16 грн.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.