Решение № 119367157, 28.05.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3469/24

Провадження № 2/711/1438/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Представник ТзОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» адвокат Грушевий Ю.В., який діє на підставі ордеру від 26.04.2024 року, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №1321250563181 від 31.07.2023 року в загальній сумі 28 000 грн., судовий збір у розмірі 3 028 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10600 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» №1321250563181 від 31.07.2023 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 7000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 915,00% (2,50% в день) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 184361,03%. Згідно з п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 31.07.2023 року по 28.11.2023 року.

Відповідно до умов п. 1.3.1. Договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту згідно Графіку, що є додатком до кредитного договору, однак не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

03.05.2024 року судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак 27.05.2024 року подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника позивача та одночасно вказав, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом направлення електронного листа-повідомлення до електронної скриньки відповідача (доставлено 03.05.2024 року) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

31.07.2023 між ТзОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (кредитодавець)та ОСОБА_1 (позичальник)був укладенийдоговір пронадання фінансовогокредиту продукту«КРЕДИТНА ЛІНІЯСТАРТ» №1321250563181/а.с.7-13/,за умовамиякого кредитодавецьзобов`язався надатипозичальникові кредитв розмірі7000грн.на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 915% річних (2,5% в день) від суми кредиту. Строк дії договору складає 120 днів. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 28000 грн. В свою чергу відповідач (позичальник) зобов`язався повернути кредит 28.11.2023 року або достроково та сплачувати відсотки, передбачені умовами договору (п. 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.4.1, 1.7 договору).

Відповідно до умов п. 1.3.1 договору, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору /а.с. 13 зворотна сторона/.

Строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, пролонгація строку дії договору не передбачена (п.п. 1.8, 1.14 Договору).

Процедура укладення та підписання даного договору встановлена Розділом 2 договору та передбачає наступні дії:

З метою отримання Кредиту Клієнт, самостійно ознайомлюється з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», розміщеними на офіційному сайті Кредитодавця, створює особистий кабінет, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові (п. 2.1).

Клієнт у особистому кабінеті на сайті «dodam.com.ua» зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту, а також бажаний спосіб отримання кредиту. Клієнт також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних (п. 2.2).

З урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних, під час заповнення особистого кабінету, проставляючи відповідну відмітку у спеціальному полі, Клієнт підтверджує, що ознайомлений з повідомленням про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права Клієнта, визначені законодавством про захист персональних даних, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються персональні дані враховуючи також інформацію про транскордонну передачу персональних даних, про спосіб обробки персональних даних, а також про те, що Кредитодавець має право передавати персональні дані Клієнта, повністю або частково, третім особам без повідомлення про це Клієнта з метою належного виконання своїх обов`язків відповідно до норм чинного законодавства України (2.3).

За результатами заповнення особистого кабінету здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Клієнта відповідно до стандартів відповідних платіжних систем (п.2. 4).

На підставі даних, зазначених у особистому кабінеті, інформаційно-телекомунікаційна система Кредитодавця здійснює ідентифікацію Клієнта (п. 2.5).

Кредитодавець має право також окремо запропонувати Клієнту, в тому числі засобами Інформаційно-телекомунікаційної системи, надати додаткову інформацію, документи та/або відомості необхідні для підтвердження повноти, точності та достовірності інформації, зазначеної в особистому кабінеті (п. 2.6)

Кредитодавець в якості суб`єкта первинного фінансового моніторингу до укладення Електронного договору та встановлення ділових відносин здійснює всі необхідні дії, спрямовані на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, в тому числі здійснює заходи належної перевірки Клієнта, в тому числі Клієнту може бути запропоновано здійснити верифікацію засобами, що використовуються Кредитодавцем. Відмова Клієнта від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для проведення верифікації має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Клієнтом та відмову від надання йому Кредиту (п. 2.7).

Після заповнення особистого кабінету Клієнт заповнює заявку на отримання кредиту вказуючи при цьому суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Електронного договору (п. 2.8).

Рішення про надання чи відмову у наданні Кредиту приймається Кредитодавцем на підставі обробки персональних даних Клієнта, зазначених в особистому кабінеті, та будь-якої додаткової інформації, наданої Клієнтом, чи отриманої Кредитодавцем з інших джерел (п. 2.9).

У випадку наявності факту попереднього отримання Клієнтом Кредиту від Кредитодавця та належного його погашення, Заявка на новий Кредит розглядається Кредитодавцем за скороченою процедурою, без необхідності введення тих даних, які не зазнали змін після отримання та виконання умов першого Кредиту, з дотриманням вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (п. 2.10).

Кредитодавець у строк від однієї хвилини до трьох днів з дати отримання Заявки приймає рішення про надання чи ненадання Кредиту (п. 2.11).

Сума кредиту визначається Кредитодавцем на основі оцінки фінансового стану та кредитоспроможності Клієнта за діючою на момент оцінки внутрішньою методикою прийняття кредитного рішення (п. 2.12).

Обробка Інформаційно-телекомунікаційною системою Кредитодавця Заявки не є укладенням Електронного договору і не має наслідком обов`язок Кредитодавця надати Кредит Клієнту, а також не обмежує права Кредитодавця зменшити розмір чи термін надання Кредиту, вказані в Заявці (п. 2.13).

Кредитодавець інформує Клієнта про прийняте рішення щодо видачі Кредиту за допомогою рухомого (мобільного) зв`язку, а також відповідним повідомленням в Особистому кабінеті (п. 2.15).

Клієнт проходить додаткову ідентифікацію через систему BankID НБУ (п.п. 2.17).

У випадку схвалення Заявки на отримання Кредиту, Інформаційно-телекомунікаційна система Кредитодавця генерує індивідуальну частину Електронного договору, що є Офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Клієнта в Особистому кабінеті (п. 2.18).

Клієнт, ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти, надає згоду шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору. Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Кредитодавцем в Інформаційно-телекомунікаційній системі та надсилається Клієнтам в СМС-повідомленні (п. 2.19).

Після підпису Електронного повідомлення Клієнтом у спосіб, передбачений Договором, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Кредитодавця та свідчить/повідомляє Кредитодавця про те, що Клієнт надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Кредитодавця щодо укладання Електронного договору з Клієнтом. Після зазначених дій Електронний договір (Договір) між Кредитодавцем та Клієнтом (Позичальником) вважається укладеним і Кредитодавець здійснює дії, передбачені умовами укладеного Електронного договору щодо надання Кредиту (п. 2.20).

Вчинення Клієнтом вказаних вище дій по зміні даних в ITC Кредитодавця та введення Одноразового ідентифікатора є проставленням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором в Електронному Договорі його Сторонами, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 2.21).

Після успішного акцепту клієнтом, Кредитодавець накладає Електронну цифрову печатку на Договір з позначкою часу і відправляє Клієнту на електронну пошту, вказану в Особистому кабінеті (п. 2.22).

Кредит надається шляхом перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Клієнта, за реквізитами Платіжної картки, вказаної Клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від Кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), Кредитодавець відповідальності не несе (п. 2.23).

Сторони підтверджують, що Електронний Договір та всі Додатки до нього мають таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручно підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмові формі (п. 2.24).

Свої зобов`язання за вказаним договором про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» №1321250563181 від 31.07.2023 року позивач (ТзОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ») виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн. Переказ коштів здійснено 31.07.2023 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів ТзОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 17.04.2024 року вих. №4693 та довідкою ТзОВ «ВІВА КАПІТАЛ» про ідентифікацію /а.с. 15, 16/.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, оскільки у встановлені договором та графіком строки не сплачував проценти та не повернув суму кредиту, в зв`язку з чим має перед ТзОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» №1321250563181 від 31.07.2023 року в загальній сумі 28 000 грн., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 000 грн. сума заборгованості за відсотками.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за Кредитним договором належним чином в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, укладаючи Договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» №1321250563181 від 31.07.2023 року в електронній формі сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту до 28.11.2023 року.

Як встановлено судом, відповідач після укладання кредитного договору належним чином не виконував свого зобов`язання із здійснення платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустив порушення виконання своїх зобов`язань.

Наданий позивачемрозрахунок сумипроцентів заДоговором пронадання фінансовогокредиту продукту«КРЕДИТНА ЛІНІЯСТАРТ» №1321250563181від 31.07.2023року відповідає умовам, погодженим сторонами та викладеним у п. 1.4.1, 1.4.2, 1.6 договору та орієнтовної загальної вартості кредиту, визначеної у п. 1.7 договору.

Станом на 22.04.2024р. розмір заборгованості зафіксований: за кредитом 7 000 грн., за відсотками за користування кредитом 21000 грн. Отже вимоги позивача в межах цієї суми є цілком правомірними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 3028 грн. /а.с. 1/ та витрат на правничу допомогу в розмірі 10600 грн.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн., що стверджується платіжною інструкцією № 7970 від 25.04.2024 року /а.с. 1/.

Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то на підставі ч. 2 с. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА № 1079651; копія договору про надання правової допомоги №1 від 04.01.2022 року, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія«ВІВА КАПІТАЛ»та Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.», в особі керуючого Грушевого Ю.В.; акт виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 04.01.2022 року; рахунок №04/04-1 від 03.04.2024 року; платіжна інструкція № 7738 від 04.04.2024 на суму 10 600 грн. /а.с. 20-26/.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10 600 грн. Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: підготовка позовних матеріалів та представництво в суді 10600 грн., що включає в себе опрацювання кредитної справи боржника (2 години), пошук контактів боржника, його місцезнаходження (4 години), опрацювання державних реєстрів з приводу майнового стану (4 години), підготовка та направлення претензії (2 години), виїзд за місцем перебування боржника (2 години), підготовка та подання позовних матеріалів (4 години).

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача у справі представником позивача не здійснювалося, натомість представником до суду було подане клопотання про розгляд справи без його участі, а розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи. Крім того, необґрунтованим є і час затрачений представником позивача на виконання таких робіт, як пошук контактів боржника, його місцезнаходження 4 години, опрацювання реєстрів з приводу майнового стану боржника 4 години. Також необґрунтованою є і робота представника виїзд за місцем перебування боржника (2 години), як така, що не підтверджена належними доказами.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10 600 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 4000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 80, 133, 137, 141, 223, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимогиТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ВІВА КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (код 40860735, місцезнаходження за адресою: вул. Таранця, буд. 20, м. Шпола) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №1321250563181 від 31.07.2023 року в загальній сумі 28 000 грн., судовий збір у розмірі 3 028 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 28.05.2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко