Решение № 119359198, 28.05.2024, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/5833/23

Провадження № 2/307/1040/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Кривошея Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійсненняфіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Нересницької сільської ради до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача філія «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» державного агентства лісових ресурсів України, про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням,

встановив:

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області 12 грудня 2023 року пред`явила до ОСОБА_1 позов про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.06.2023 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Тячівської окружної прокуратури Якубовським В.А. та підозрюваним ОСОБА_1 та останнього визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначено покарання у виді штрафу, у розмірі 17000 грн.

Вказаним вироком встановлено, що 13 лютого 2023 року близько 12:00 години, ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді істотної шкоди довкіллю, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05. 2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», а саме порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) та виданим уповноваженим органом, перебуваючи в лісовому масиві кварталу № 3 виділу № 37 Тарасівського лісництва № 2 філії «Мокрянське ЛМГ» ДСПГ «Ліси України», самовільно, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, за допомогою бензопили, здійснив незаконну рубку сиро ростучих дерев із наступними діаметрами пнів біля кореня породи «Бук» 75 см - 1 шт та 80 см - 1 шт, та загальною масою деревини в куб.м. - 7, 4 куб.м.

Внаслідок незаконного вирубування лісу в лісовому масиві кварталу № 3 виділу № 37 Тарасівського лісництва №2 філії «Мокрянське ЛМ» ДСПГ «Ліси України», що мало місце 13 лютого 2023 року, ОСОБА_2 , згідно висновку експерта № CE-19/107-23/4996-ЕК від 25.05.2023, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, заподіяв державі в особі філії «Мокрянське ЛМГ» матеріальну шкоду на загальну суму - 72 220, 63 грн. (сімдесят дві тисячі двісті двадцять гривень шістдесят три копійки), що згідно ч. 1 примітки до ст. 246 КК України є істотною шкодою, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, розрахунок документально підтверджено, згідно такси для обчислення розміру шкоди, завданої лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23 липня 2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» та ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Вищезазначений вирок суду ніким не оскаржений та набрав законної сили 31.07.2023 року.

Сума заподіяної шкоди підтверджується висновком експерта № СЕ- 19/107-23/4996-ЕК від 25.05.2023 та розрахунком збитків, проведеним державним лісогосподарським підприємством відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008.

Вказана шкода ОСОБА_1 в добровільному порядку на даний час не відшкодована.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Необхідною умовою для настання деліктної відповідальності є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату, причинного зв?язку та вини особи, яка заподіяла шкоду. Наявність вказаних ознак в повному обсязі підтверджується наданими до позову матеріалами.

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов?язкових екологічних вимог.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об?єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.7 Лісового кодексу України ліси можуть перебувати, зокрема, в комунальній власності.

Суб?єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно проекту організації і розвитку лісового господарства філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДІЇ «Ліси України» вбачається, що ліси у кварталі № 3, виділу № 37 Тарасівського лісництва № 2 філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» відносяться до населеного пункту села Тарасівка Нересницької сільської ради, Нересницької ОТГ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 712-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області», до переліку територіальних громад області віднесено Нересницьку об?єднану територіальну громаду до складу якої включено і село Тарасівка Тячівського району.

Статтею 17 Лісового кодексу України встановлено, що спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства у постійне користування без встановлення строку надаються ліси на землях комунальної власності. Таким постійним лісокористувачем є філія «Мокрянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Підпунктом 1 пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до вимог п.7 4.3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. У відповідності до п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об?єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 %, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 %, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70%. Таким чином, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів на території с. Тарасівка Нересницької ОТГ, у відповідності зі ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.7 ч.3 ст.29 та п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду середовища Нересницької сільської ради, на території якої вчинено території якої вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу між бюджетами відповідних рівнів. Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» регламентовано, що особи, винні самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У статті 105 Лісового кодексу України вказано, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Згідно ст.107 Лісового кодексу України та ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації і громадяни зобов?язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законом.

Відповідно до ст.66 Конституції України кожен зобов?язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завданіним збитки. Частиною 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Враховуючи вищенаведене,оскільки незаконна порубка лісу була вчинена ОСОБА_1 на території с. Тарасівка Нереницької сільської ради, Нересницької ОТГ, в лісовому масиві кварталу 3, виділу № 37 Тарасівського лісництва філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України, шкода в розмірі 72220,63 грн. заподіяна незаконною порубкою лісу, підлягає стягненню на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Нересницької сільської ради.

Під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.246 КК України, прокурором цивільний позов не пред?являвся.

Відповідно до вимог ст.128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред?явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред?явити його в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов в інтересах держави пред?являється прокурором. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом є конституційною функцією прокуратури України та передбачена п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України.

Крім того, відповідно до 4.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Також, відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, 4.4 ст.56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. «Інтереси держави» (як загальне поняття) є комплексом прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У мотивувальній частині рішення Конституційного суду України по справі №1-1/99 від 08 квітня 1999 року йдеться про те, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм. В основі інтересів держави є потреба у здійсненні дій, спрямованих зокрема на захист економічної безпеки в державі, а також захист усіх суб?єктів права власності та господарювання.

Відповідно до ст.5, ст.7 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава, за змістом частини 4 статті 13 Конституції України, прийняла на себе зобов?язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб?єктів права власності і господарювання, встановивши рівність усіх суб?єкти власності перед законом. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19,140,143,144,146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 році Законом України №452/97-ВР , набрала чинності для України 01.01.1998 ).

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи. Правовідносини, пов?язані з відшкодування шкоди, завданої місцевому бюджету, становлять суспільний інтерес, а відповідно невідшкодування такої - суспільному інтересу не відповідають.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб?єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що її представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб?єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами 8 на рівні мінімальних соціальних потреб. Недоотримання коштів місцевим бюджетом підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими згідно ст.142 Конституції України, в тому числі, є доходи і кошти місцевих бюджетів, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно ст.7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб?єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб?єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Водночас, у ході вивчення Тячівською окружною прокуратурою питання відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, встановлено, що Нересницькою сільською радою за наявності відповідних прав тa обов?язків, усвідомлюючи наявність відповідного порушення, не здійснюється захист порушених інтересів держави у даних правовідносинах.

Належним та допустимим доказом цього є той факт, що листом Тячівської окружної прокуратури від 22.08.2023 Нересницьку сільську раду повідомлено про наявність вказаних лісопорушень та завдану шкоду, однак, станом на момент пред?явлення позовної заяви Нересницька сільська рада, маючи контролюючі повноваження відповідно до п.п.1 п.б ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належних заходів із захисту порушених інтересів громади не здійснила.

Згідно відповіді Нересницької сільської ради від 23.08.2023, остання просить Тячівську окружну прокуратуру звернутися з позовом до ОСОБА_1 , так як у зв?язку із оголошенням в державі воєнного стану у сільській раді не передбачено коштів для подання позову.

Листом від 06.12.2023 Тячівська окружна прокуратура повторно повідомила про наявність вказаних лісопорушень та завдану шкоду, однак, станом на момент пред?явлення позовної заяви, Нересницька сільська рада належних заходів із захисту порушених інтересів громади не здійснила.

Враховуючи описане, прокуратурою доведено неналежне здійснення захисту інтересів держави Нересницькою сільською радою, як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах. Разом з цим, у відповідності до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 (справа №910/3486/18), докази на підтвердження причини нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідним суб?єктом владних повноважень прокурором до суду не подаються.

Наявність факту нездійснення позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу дає підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Таким чином, вказане, у відповідності до ст.131-1 Конституції України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», обумовлює виключну необхідність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Нересницької Вказані порушення, допущені відповідачем на земельних ділянках лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Мокрянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», а тому останнє, відповідно до вимог ч.1 ст.53 ЦПК України, необхідно залучити до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України (підстави для звільнення від доказування) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На виконання вимог 4.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Нересницьку сільську раду повідомлено про представництво прокурором в суді інтересів держави з метою стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На виконання вимог п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, прокурор зазначив, що заходи досудового врегулювання спору не вживалися, оскільки законодавчо на позивача при поданні позовної заяви про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, такого обов?язку не покладено.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2023 року головуючим суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Гримута В. І.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, що є малозначною та розгляд якої визначено у порядку спрощеного позовного провадження на 28 грудня 2023 року з повідомленням сторін, яка неодноразово відкладалася.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30 січня 2024 року суддю Тячівського районного суду Закарпатської області Гримут В.І. було звільнено із займаної посади, у зв`язку з відставкою та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року головуючим в даній справі визначено суддю Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л. Р.

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2024 року, прийнято до провадження цивільну справу № 307/5833/23 за позовом Тячівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Нересницької сільської ради до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача філія «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» державного агентства лісових ресурсів України про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 13 березня 2024 року на 14 год. 30 хв, яке неоднорарозово відкладалося, востаннє на 28 травня 2024 року.

Прокурор Тячівської окружної прокуратури Якубовський В.А. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача філія «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» державного агентства лісових ресурсів України, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, що вбачається із оголошення про виклик на офіційному веб-порталі Судової влади України, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, відзиву не подав у зв`язку із чим суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 246 КК України та призначенопокарання у виді штрафу, у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Так судом встановлено, що 13 лютого 2023 року близько 12:00 години, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді істотної шкоди довкіллю, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05. 2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», а саме порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) та виданим уповноваженим органом, перебуваючи в лісовому масиві кварталу № 3 виділу № 37 Тарасівського лісництва № 2 філії «Мокрянське ЛМГ» ДСПГ «Ліси України», самовільно, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, за допомогою бензопили, здійснив незаконну рубку сиро ростучих дерев із наступними діаметрами пнів біля кореня породи «Бук» 75 см - 1 шт та 80 см - 1 шт., та загальною масою деревини в куб.м - 7, 4 куб.м.

Внаслідок незаконного вирубування лісу в лісовому масиві кварталу №3 виділу №37 Тарасівського лісництва №2 філії «Мокрянське ЛМ» ДСПГ «Ліси України», що мало місце 13 лютого 2023 року, ОСОБА_1 , згідно висновку експерта № CE-19/107-23/4996-ЕК від 25.05.2023, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, заподіяв державі в особі філії «Мокрянське ЛМГ» матеріальну шкоду на загальну суму - 72 220, 63 грн. (сімдесят дві тисячі двісті двадцять гривень шістдесят три копійки), що згідно ч. 1 примітки до ст. 246 КК України є істотною шкодою, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Враховуючи встановлення вироком суду вини відповідача у вчиненому кримінальному правопорушенні, небажання останнім в добровільному порядку погашати збитки, позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6) ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, з-поміж іншого, позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Водночас п. 1) ч. 2 ст. 4 цього Закону встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на задоволення позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3028 гривень.

Керуючись ст. ст.258,259,263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Тячівської окружної прокуратури задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області 72220 (сімдесят дві тисячі двісті двадцять) грн. 66 коп. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, вул. Незалежності, 27, м. Тячів.

Особа в інтересах якої подано позов: Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області, вул. Грушевського, 25 с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351720.

Третя особа: філія «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» державного агентства лісових ресурсів України, вул. Підчос, 87, с. Красна Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 44979558.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Л.Р.Сас