Решение № 119345229, 15.05.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/112/24

Провадження № 2/522/75/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Байчура А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

04січня 2024року представникпозивача звернувсядо Приморськогорайонного судум.Одеси зпозовною заявоюдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договоромта просивстягнути заборгованістьза кредитнимдоговором №10210970227від 26.02.2021року,укладеного міжТОВ «СучаснийФакторинг» та ОСОБА_1 урозмірі 58513,18грн,з яких:31028,26грн загальна заборгованістьза тіломкредиту;27484,92грн загальна заборгованістьза сумоювідсотків закористування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог представником в позовній заяві зазначено, що відповідач отримав кредит в розмірі 31028,26 грн, строком на 24 календарні місяці. Кредитним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, інших витрат. Відповідач зобов`язання за договором не виконував, внаслідок чого станом на 20.11.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 58513,18 грн, з яких 31028,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27484,92 грн - заборгованість за відсотками. Позивач просить стягнути на його користь вказану вище суму заборгованості з відповідача та суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 січня 2024 року матеріали цивільної справи були передані для розгляду по суті судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 16 лютого 2024 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судові засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись. Сторонам було направлено судові повістки та розміщено оголошення про виклик учасників процесу в судове засідання на сайті суду. Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі. Судова повістка, надіслана відповідачу повернулася до суду з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідачем відзив не поданий, поважності причин його не подачі відповідач суду не повідомив, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом справа розглянута за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів в заочному порядку відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Згідно до п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі нижченаведеного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.(рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Як передбачено ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 26.02.2021 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10210970227, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 31028,26 грн, строком на 24 календарні місяці від дати отримання кредиту позичальником. Договір підписано власноручно відповідачем ОСОБА_1 . На період строку, визначеного у п. 3.7 договору, нарахування процентів здійснюється за реальною річною процентною ставкою в розмірі 52,77% річних від загальної суми кредиту, що становить 0,01% річних від суми кредиту. Щомісячна комісія за управління кредитом встановлюється у розмірі 3,9% від суми кредиту.

П. 3.12 договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів/послуг, що зазначаються клієнтом в заяві на отримання кредиту.

Згідно п. 9.3 договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення позики, процентів за користування позикою, комісії, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Крім того, відповідачем власноручно підписана заява на отримання споживчого кредиту від 26.02.2021 року та Паспорт споживчого кредиту за кредитним договором №10210970227 від 26.02.2021 року, а також графік платежів та основних умов кредитування, (додаток №1 до кредитного договору №10210970227 від 26.02.2021 року) та Договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування фінансового ризику №10210970227 від 26.02.2021 року.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №10210970227 від 26.02.2021 року не виконував, внаслідок чого станом на 20.11.2023 року утворилась заборгованість: за тілом кредиту - 31028,26 грн, за процентами - 27484,92 грн.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів, у зв`язку із чим позивач змушений був звернутися до суду з вказаною позовною заявою.

Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються, умови договору сторонами виконувались, що свідчить про дійсність договору.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України врегульовано строк (термін) виконання зобов`язання, а саме частиною першою встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, за змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконував належним чином умови договору про споживчий кредит, тому права позивача підлягають захисту.

Щодо судового збору, у силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Відповідно до п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» на 01 січня 2024 року становить 3028 гривень.

Однак, позивачем судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачений не в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №1225026 від 25 грудня 2023 року на суму 2684 грн.

Тобто з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» 2684 грн. сплаченого позивачем судового збору та 344 грн на користь держави.

Керуючись ст. 1054, 629, 628, 526, 527, 530 ЦК України, ст. 13, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код за ЄДРПОУ: 35310044, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А) заборгованість за Кредитним договором №10210970227 від 26 лютого 2021 року в розмірі в розмірі 58513 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 18 копійок, з яких 31028 (тридцять одна тисяча двадцять вісім) гривень 26 копійок заборгованість за тілом кредиту, 27484 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 92 копійок заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код за ЄДРПОУ: 35310044, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923, що розташоване за адресою: м. Одеса, по вул. Садова, буд. 1) 344 (триста сорок чотири) гривні 00 копійок судового збору, недоплаченого при поданні позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ю. Б. Свячена

15.05.24