Решение № 119278976, 21.05.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12524/23 2/335/803/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Гутник Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 поданою через представника адвоката Прядка Дениса Володимировича до Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У грудня 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Прядка Д.В., звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування уточненого позову заначено про те, що з 12.05.2021 по 17.01.2023 позивач перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Завод «Запоріжавтоматика», у якому працював на посаді налагоджувальника.

17.01.2023 позивач був звільнений з ПрАТ «Завод «Запоріжавтоматика» за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП. При цьому цей день для ОСОБА_1 не був робочим і він на роботі не перебував.

За період роботи по дату звільнення позивач отримував заробітну плату не в повному обсязі. Станом на дату звільнення, а саме 17.01.2023 заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати склала 24890,58 грн. В день звільнення заборгованість з заробітної плати позивачу виплачена не була. Тому позивач був змушений звертатися до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати.

Під час розгляду судом справи щодо стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати, 04.10.2023 відповідач добровільно сплатив заборгованість з виплати заробітної плати за період з 12.05.2021 по 17.01.2023 у загальному розмірі 24890,58 грн.

З урахуванням вказаних обставин, посилаючись на положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України, вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту пред`явлення вимоги, а саме з 19.08.2023.

З урахуванням зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки за період з 19.08.2023 по 03.10.2023 у розмірі 9901 грн.

Ухвалою суду від 22 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи. Витребувано від Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , за останні два місяці перед звільненням.

07.02.2024 у судовому засіданні представником відповідача адвокатом Полуляхом С.Ю. на виконання вимог суду надано розрахунок середньоденного (годинного) заробітку ОСОБА_1 за період з 01.11.2022 по 31.12.2022.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

Представник позивача - адвокат Прядко Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача - адвокат Полулях С.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що не заперечує щодо визначеного представником позивача в уточненому позові періоду, за який може бути нараховано виплати, але категорично не погодився з розміром середньоденного розміру заробітку, який визначений у позові.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.10.2021 перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Завод «Запоріжавтоматика» на посаді налагоджувальника холодноштампувального устаткування, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .

Наказом Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» від 17.01.2023 № 01-к ОСОБА_1 з 17.01.2023 за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, звільнено з займаної посади.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При зверненні до суду з вказаним позовом представник позивача зазначив про те, що в день звільнення позивача заборгованість із заробітної плати виплачена не була, у зв`язку із чим позивач був змушений звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати.

З позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 до суду звернувся 18.03.2023. За його позовом було відкрито провадження у справі № 335/7732/23.

Під час розгляду справи про стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати, 04.10.2023 відповідач остаточно сплатив заборгованість з виплати заробітної плати за період з 12.05.2021 по 17.01.2023 у загальному розмірі 24890,58 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 226 від 03.10.2023 та № 1231 від 04.10.2023.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, та не спростовано відповідачем, що заробітна плата ОСОБА_1 у день звільнення не була виплачена.

При цьому, в судовому засіданні було з`ясовано та встановлено, що ОСОБА_1 у свій день звільнення (17.01.2023) не працював та на роботі не перебував.

Як вже зазначалося, то відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Верховний Суд в постанові від 12 червня 2019 року у справі № 569/79/18 (провадження №61-44467св18) зазначив, що «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності».

Разом тим відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) від 27 січня 2020 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст. 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст. 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Таким чином, суд враховуючи те, що представник відповідача також не заперечував, що вимога позивачем була пред`явлена шляхом подання позову до суду 18.08.2023, вважає, що початок періоду, з якого має бути нараховані виплати повинен починатися з 19.08.2023.

Під час розгляду справи встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем остаточно проведено 04.10.2023, у зв`язку з чим виходячи з позовних вимог та встановлених обставин підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2023 по 04.10.2023.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, суд виходить з наступного розрахунку.

Посадовий оклад позивача згідно наданого відповідачем розрахунку за листопад 2022 року та грудень 2022 року становив 2 440,26 грн. щомісячно, тобто середній заробіток становив 36,97 грн. на годину, середньоденний заробіток становив 244,03 грн.

Кількість робочих днів з 19.08.2023 по 04.10.2023 (включно) становить 32 робочих дні.

Разом з тим, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунок може бути стягнутий за період не більше 6 місяців.

Таким чином, сума середнього заробітку підлягає стягненню за період з 19.08.2023 по 04.10.2023 та становить 7808,96 грн. із розрахунку 32 робочих днів х 244,03 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що позивачу у день звільнення не було виплачено належні йому виплати, останній у день свого звільненні не працював, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, є обґрунтованими, але підлягає частковому задоволенню з огляду на проведені розрахунки в розмірі 7808,96 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (78,87%), що становить 846,75 грн..

Щодо витрат на правничу допомогу представником позивача зазначено, що їх остаточний розрахунок та докази на їх підтвердження буде надано в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 поданою через представника адвоката Прядка Дениса Володимировича до Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.08.2023 по 04.10.2023 у розмірі 7 808 (сім тисяч вісімсот вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 846 (вісімсот сорок шість) гривень 75 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 24 травня 2024 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області від 26.01.2000, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Завод «Запоріжавтоматика» (код ЄДРПОУ 00187292, адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 3).

Суддя: О.О. Романько