Приговор № 119232197, 23.05.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/129/24Справа №447/325/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2024 року Миколаївський районний суд Львівської овбласті

в складі головуючої суодді- ОСОБА_1

секретар судового нзасідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження № 12023141250000443 від 11.10.2023, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, Львівської області, українця, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, інваліда третьої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 17.02.2022 Миколаївським районним судом Львівської області за ст.ст.126-1, 71 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі та 12.06.2023 звільненому з місць позбавлення волі по відбуттю терміну покарання, та 18.12.2023 вироком Миколаївського районного суду Львівської області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України

за участю: прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що в країні діє воєнний стан, встановлений у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, вчинив кримінальне правопорушення.

Окрім цього, ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, зокрема 17.02.2022 вироком Миколаївського районного суду Львівської області за ст.ст.126-1, 71 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі, 12.06.2023 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю терміну покарання та 18.12.2023 вироком Миколаївського районного суду Львівської області засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт, судимість якого не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив, а повторно вчинив умисний корисливий злочини за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 близько 15:35 год. 09.10.2023, перебуваючи поблизу під`їзду житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , керуючись прямим умислом на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, викрав дверне полотно з дверною коробкою металевого коричневого кольору загального розміру 210х90 см та фурнітурою (петлі 3 штуки, вічко, дверні ручки на планці, замки 2 штуки), які належать потерпілій ОСОБА_5 , вартість яких згідно з висновком експерта Львівського НДЕКЦ МВС України від 21.11.2023 №СЕ-19/114-23/20244-ТВ, становить 1500,00 грн., після чого покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1500,00 грн.

Окрім цього, ОСОБА_6 після того, як 09.02.2024 ввечері викрав вищевказану банківську картку АТ «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) у потерпілого ОСОБА_7 , 11.02.2024, в період часу з 12:00 год. по 23:00 год., керуючись прямим умислом на викрадення чужого майна, умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, надав дану банківську картку знайомій ОСОБА_8 , яка не була обізнана в незаконності її набуття ОСОБА_3 , для здійснення спільно з нею безготівкових розрахунків за придбання продовольчих товарів у магазинах: «Овація», «Рукавичка-480», «Богдан», « ОСОБА_9 », «Смак маркет», ФОП ОСОБА_10 , «Азнаурі» та ФОП ОСОБА_11 , що знаходяться в м.Миколаїв Стрийського району Львівської області, на загальну суму 2361,00 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, тим самим вчинив крадіжку грошових коштів та завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 таємно викрав чуже майно (крадіжка), повторно в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_3 , 09.02.2024, у вечірній час доби, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_7 , де спільно з останнім та ОСОБА_8 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 розпивали спиртні напої, діючи умисно, таємно від присутніх, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу викрав банківську картку АТ «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), із безконтактною технологією « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка належить ОСОБА_7 , з метою подальшого викрадення з неї грошових коштів.

Таким чином, ОСОБА_3 викрав офіційний документ, з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні вину визнав та просив суворо не карати, та надав покази аналогічні, які викладені в обвинувальних актах.

Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, щодо призначення покарання на покладається на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_7 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілих.

Суд, заслухавши позиції сторін, з яких вину визнає вбачається, що вони не оспорюють обставини кримінального провадження, переконавшись у правильності розуміння сторонами змісту цих обставин та зважаючи на відсутність сумнівів у добровільності такої позиції визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України і обмежує судовий розгляд допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів що характеризують його особу.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені ним кримінальних правопорушень доведена повністю, кваліфікація його неправомірних дій за ч. 4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України є правильною.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлені.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України, є тяжким злочином та кримінальне правопрушення передбачене ч.1 ст. 357 КК України, яке є кримінальним проступком.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст.65 КК України, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставину, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 типово характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, інвалід третьої групи, раніше судимий, який знятий з обліку у зв`язку з відбуттям покарання у виді громадських робіт.

Враховуючи вищенаведе та обставини справи, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 , слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, за ч.1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та є достатнім, для досягнення відповідно до вимог ст. 50 КК України, мети покарання.

Приймаючи до уваги всі обставини справи суд, при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, його посткримінальну поведінку, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з вимогами частини 2 статті 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України..

Керуючись ст.ст. 368, 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5(п`яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді 1(одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі .

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Згідно з ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 2390(дві тисячі триста дев`яносто) грн.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/3262/23 від 12.10.2023.

Речові докази:

Оптичний диск без маркувального позначення залишити при матеріалах справи;

Чотири оптичні цифрові диски DVD-R з маркувальним позначенням ALERUS залишити при матеріалах справи;

Оптичний диск формату DVD-R з наявними рукописними написами «Evolution» залишити при матеріалах справи;

Одностворчасті двері коричневого кольору, розміром 0,92х2,10 м. повернути потерпілій ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Миколаївський районний суд Львівської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1