Постановление суда № 119200648, 27.04.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8998/24

Провадження № 1-кс/752/3531/24

У Х В А Л А

27 квітня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання подане заступником начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023 року за №1202310501000912, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України, про застосування до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15, ч.5 ст.190 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в порядку глави 18 Кримінального процесуального кодексу України, -

встановив:

до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання заступника начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023 року за №1202310501000912, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України, про застосування до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15, ч.5 ст.190 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обгрунтування клопотання зазначено, що Слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202310501000912 від 18.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України, з приводу вчинення шахрайських дій відносно банківських установ.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відносно якої скеровані до суду обвинувальні акти за вчинення корисливих злочинів у складі організованої злочинної групи, на шлях виправлення не встала та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами вчинила ряд корисливих злочинів при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, переслідуючи корисливий мотив, маючі на меті незаконне отримання прибутку, а саме заволодіння грошовими коштами банківських установ під приводом отримання кредитів направлених на розвиток агробізнесу, в невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 23.09.2021, перебуваючи в невстановленому місці, при допомозі невстановленої особи підшукали для прикриття своєї незаконної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛІС» (далі - ТОВ «БУДІВЕЛІС») юридична адреса: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, одним із видів господарської діяльності якого було вирощування зернових культур; для запобігання викриття з боку працівників правоохоронних органів, через невстановлену в ході досудового розслідування особу, отримали підроблені документи з приводу фінансової звітності ТОВ «БУДІВЕЛІС» за 2021 рік, договори земельних ділянок, довідки про виконання зобов`язань між ТОВ «БУДІВЕЛІС» та іншими суб`єктами господарської діяльності, та паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виданого Корецьким РС УДМС України в Рівненській області 04.06.2013 року із вклеєною фотографією ОСОБА_7 .

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами банківських установ шляхом обману та зловживанням довірою під приводом отримання кредиту на розвиток агробізнесу, діючі в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, підшукали приміщення з сільгосптехнікою, яке було розташоване в с. Квіткове, Попільнянського району, Житомирської області, яке не належало ТОВ «БУДІВЕЛІС» та повинно було бути використано в подальшій шахрайській схемі, а саме зробити уяву процвітаючого підприємства перед представниками банківської установи, тим самим ввести їх в оману та шахрайським шляхом заволодіти коштами банка.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 23.09.2021, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_4 за допомогою месенджера «Телеграм» скерувала на адресу головного менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі АТ «Банк Кредит Дніпро» ОСОБА_10 копії завідомо підроблених документів щодо господарської діяльності ТОВ «БУДІВЕЛІС», які були попередньо підроблені невстановленою в ході досудового розслідування особою, а саме: документи з приводу фінансової звітності ТОВ «БУДІВЕЛІС» за 2021 рік, договори земельних ділянок, довідки про виконання зобов`язань між ТОВ «БУДІВЕЛІС» та іншими суб`єктами господарської діяльності, установчі документи підприємства та паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виданого Корецьким РС УДМС України в Рівненській області 04.06.2013 року із вклеєною фотографією ОСОБА_7 , тим самим ввела в оману представника банку, щодо справжності отриманих доходів підприємством, його кредитних зобов`язань та самого директора суб`єкта господарської діяльності.

Будучи введеним в оману, ОСОБА_10 розпочав підготовку процесу оформлення кредитного договору. Для позитивного прийняття рішення щодо оформлення кредитного договору, ОСОБА_10 було необхідно підтвердження факту наявності на ТОВ «БУДІВЕЛІС» майна, яке перебувало на балансі підприємства. З цією метою, ОСОБА_7 , представляючись директором ТОВ «БУДІВЕЛІС» - ОСОБА_9 в супроводі ОСОБА_8 , який виконував роль водія останнього, перебуваючи в с. Квіткове, Попільнянського району, Житомирської області, продемонстрували ОСОБА_10 , раніше підшукані приміщення та сільгосптехніку, які нібито належало ТОВ «БУДІВЕЛІС», тим самим ввели останнього в оману та зробили уяву процвітаючого підприємства перед представниками банківської установи.

Будучи введеним в оману, ОСОБА_10 23.09.2021 на засіданні кредитного комітету АТ «Банк Кредит Дніпро», представив комітету ТОВ «БУДІВЕЛІС» як успішне агропромислове підприємство, продемонструвавши раніше підроблені документи ОСОБА_4 ), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, на підставі чого комітетом було схвалено рішення про надання ТОВ «БУДІВЕЛІС» кредитних коштів в сумі 4000000 гривень строком до 24.02.2023.

В подальшому отримавши позитивне рішення щодо отримання кредиту, 11.10.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Жилянська, 32 в особі ОСОБА_10 та ТОВ «БУДІВЕЛІС» в особі директора ОСОБА_9 , яким видавав за себе ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 111021-АЕ від 11.10.2021, згідно якого ТОВ «БУДІВЕЛІС» отримало грошові кошти в сумі 4000000 гривень строком до 24.02.2023 та договір поруки № 111021-П, згідно якого ОСОБА_9 виступав в якості поручителем по вищевказаному кредитному договору.

Після отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «БУДІВЕЛІС», ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановлені в ході досудового розслідування особи в зазначений термін в кредитному договорі грошові кошти не повернули, тим самим шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами АТ «Банк Кредит Дніпро» в сумі 4000000 гривень, що є особливо великим розміром, якими розпорядились на власний розсуд, чим спричинили банківській установі матеріальну шкоду на загальну суму 4000000 гривень.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, при допомозі невстановленої в ході досудового розслідування особи, підшукали для здійснення шахрайських дій для прикриття своєї незаконної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП АГРО ДНІПРО» (далі - ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО») юридична адреса: м. Дніпро, пров. Яворницького Дмитра, 54, офіс 512 та Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ШЕЛЛ» (далі - ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ») юридична адреса: м. Дніпро, вул. Калинова, 82А, одним із видів господарської діяльності яких є вирощування зернових культур; для запобігання викриття з боку працівників правоохоронних органів, через невстановлену в ході досудового розслідування особу, отримали підроблені документи з приводу фінансової звітності ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» за 2023 рік та паспорт громадянина України № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із фотографією ОСОБА_7 .

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами банківських установ шляхом обману та зловживанням довірою під приводом отримання кредиту на розвиток агробізнесу, в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, підшукали приміщення з сільгосптехнікою, яке було розташоване в м. Підгайці, Підгаєцького району, Тернопільської області, яке не належало жодному з підприємств ні ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» та повинно було бути використано в подальшій шахрайській схемі, а саме зробити уяву процвітаючого підприємства перед представниками банківської установи, тим самим ввести їх в оману та шахрайським шляхом заволодіти коштами банка.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 07.02.2024, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_4 за допомогою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_4 скерувала на адресу головного менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі АТ «Банк Кредит Дніпро» ОСОБА_12 копії завідомо підроблених документів щодо господарської діяльності ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ», які були попередньо підроблені невстановленою в ході досудового розслідування особою, а саме: документи з приводу фінансової звітності ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» за 2023 рік та паспорт громадянина України № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із фотографією ОСОБА_7 , тим самим намагались ввести в оману представника банку, щодо справжності отриманих доходів підприємством, його кредитних зобов`язань та самого директора суб`єкта господарської діяльності.

Однак шахрайські дії ОСОБА_4 ) в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами були виявлені ОСОБА_12 та інформація про готування до вчинення особливо тяжкого злочину була передана у відділ протидії шахрайств АТ «Банк Кредит Дніпро», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 32 та в правоохоронні органи з метою документування злочинних дій вказаних осіб.

В подальшому було обрано головного менеджера по роботі з клієнтами агробізнесу АТ «Банк Кредит Дніпро» ОСОБА_13 , який діяв під контролем правоохоронних органів, для початку підготовки процесу оформлення кредитного договору та спілкування з ОСОБА_4 та іншими членами групи.

Так, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_13 , повідомив ОСОБА_7 , який представлявся директором ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» - ОСОБА_11 , що для позитивного прийняття рішення щодо оформлення кредитного договору, останньому необхідно було надати підтвердження факту наявності на ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» майна, яке перебувало на балансі підприємств. З цією метою, дотримуючись раніше розробленого злочинного плану, ОСОБА_7 , представляючись директором ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» - ОСОБА_11 в супроводі ОСОБА_8 , який виконував роль водія останнього, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , продемонстрував представникам банківської установи, в тому числі ОСОБА_13 , який діяв під контролем правоохоронних органів, раніше підшукані приміщення та сільгосптехніку, які нібито належало ОСОБА_11 , тим самим намагався ввести їх в оману та зробити уяву процвітаючого агропромислового бізнесу перед представниками банківської установи.

В подальшому, з метою створення уяви у ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, що їх злочинні дії не були викриті ні працівниками банку, ні правоохоронними органами, ОСОБА_13 , діючи під контролем правоохоронних органів, 04.04.2024 організував засідання кредитного комітету АТ «Банк Кредит Дніпро», представив комітету ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» як успішні агропромислові підприємства, продемонструвавши раніше підроблені документи членами організованої злочинної групи, на підставі чого комітетом було схвалено рішення про надання ТОВ «ВІП АГРО ДНІПРО» та ТОВ «КРАКЕН ШЕЛЛ» кредитних коштів в сумі 25000000 гривень строком до 25.04.2026.

В подальшому отримавши позитивне рішення щодо отримання кредиту, ОСОБА_4 в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, зробили всі необхідні дії для отримання кредиту в АТ «Банк Кредит Дніпро», який розташований м. Київ, вул.. Жилянська, 32, в сумі 25000000 гривень, однак довести свої злочинні дії до кінця не змогли, так як були затриманні працівниками поліції.

Отже, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленими в ході досудового розслідування особами, діючи повторно здійснили незакінчений замах на шахрайське заволодіння грошовими коштами АТ «Банк Кредит Дніпро» в сумі в сумі 25000000 гривень, що є особливо великим розміром.

У зв`язку з зазначеним вище ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України.

Сторона обвинувачення вказує, що підставою застосування підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Просила відмовити у задоволенні клопотання та одночасно зазначала, що розмір застави який просить застосувати сторона обвинувачення є необгрунтованим та занадто обтяжливим для підозрюваної .

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202310501000912 від 18.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України, з приводу вчинення шахрайських дій відносно банківських установ.

26.04.2023 о 10 годині 23 хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України.

ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України.

З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: протоколами допитів ОСОБА_14 ; протоколом допиту ОСОБА_15 ; протоколом допиту ОСОБА_10 ; протоколом допитів ОСОБА_13 ; результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до ОСОБА_5 одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином, за яке законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до восьми та до дванадцяти років відповідно, тому ОСОБА_4 , без належного контролю за його поведінки може переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув`язнення.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків і потерпілих з метою відмови або зміни їх показань.

Окрім цього, сторона обвинувачення вказує, на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 не працює, не має законних джерел для існування, що в свою чергу може призвести до того, що перебуваючи на волі він продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення пов`язані із заволодінням чужим майном шляхом шахрайства та що в свою чергу стороною захисту спростовано не було.

Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

Варто зазначити, що за вказаних обставин під час розгляду клопотання встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суспільну небезпечність злочинів, вік та стан її здоров`я, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі не менш як 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 908 400 грн., здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

клопотання подане заступником начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023 року за №1202310501000912, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України, про застосування до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15, ч.5 ст.190 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Рівне, громадянки України, українки, студентки Луганського державного медичного університету, зареєстрованої у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15, ч.5 ст.190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді до 09 год. 10 хвилин 24 червня 2024 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в межах, що становить 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає суму в розмірі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста тисяч) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від … (дата та № квитанції).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою (викликом) до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ; свідками: ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та представником потерпілого ОСОБА_14 .

Роз`яснити підозрюваній, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрювана, будучи належним чином повідомленою, не з`явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали щодо виконання обов`язків у випадку внесення застави покласти на уповноваженого слідчого Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у межах кримінального провадження №1202310501000912, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Киїського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1