Постановление суда № 119158540, 21.05.2024, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/265/24

Провадження №: 1-кп/343/64/24

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

21 травня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження № 1-кп/343/64/24, справа № 343/265/24, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023091160000456 від 06.11.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

21 травня 2024 року через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке вручено для ознайомлення обвинуваченому, що останній підтвердив у судовому засіданні.

Клопотання прокурор мотивує тим, що обвинувачений обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 07 листопада 2023 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а 29 січня 2024 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується продовженням існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому що ОСОБА_3 може:

- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для переховування від суду. Крім того він, як військовослужбовець, володіє певними знаннями для того, щоб залишити територію Івано-Франківської області поза блокпостами, а також територію України поза пунктами пропуску, встановленими на державному кордоні, з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого та свідків, оскільки, перебуваючи на волі може змусити або будь-яким іншим способом впливати на них, з метою зміни їх показань на його користь, що може негативно вплинути на подальший хід кримінального провадження. Це створює загрозу тиску та підбурювання обвинуваченим вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як, знаходячись на волі, зможе координувати свої дії із особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих для кримінального провадження фактів шляхом погроз, підкупу, тиску на учасників кримінального провадження. Також він може підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього неправдиві показання;

- вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що він є військовослужбовцем і з метою уникнення від кримінальної відповідальності може вчинити самовільне залишення місця проходження військової служби або дизертирство, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ст. 407, 408 КК України.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання є занадто м`яким. Щодо особистої поруки - то на даний час не надходило заяв від осіб, які б могли поручитися за виконання обвинуваченим своїх обов`язків. Щодо домашнього арешту - то такий не може бути застосований, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з наведених у ньому підстав та з урахуванням заявлених стороною захисту клопотань про виклик додаткових свідків, які не були заявлені та допитані на досудовому слідстві.

Представник потерпілого підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, просив обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді застави чи домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив змінити запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді триманням під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, що забезпечить можливість належного захисту, так як обвинувачений не тільки не має наміру ухилятись від суду, а навпаки бажає себе захищати та сприяти встановленню об`єктивної істини. Ризики, наведені прокурором, грунтуються на припущеннях, оскільки відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інші злочини чи ж перетнути кордон, як немає підстав впливати на потерпілого, який вже допитаний, а зміна його думки щодо міри покарання не може враховуватись судом. Щодо додаткових свідків - то це право обвинуваченого і таке не свідчить про намір схиляти їх до показів на його користь. Тому просив у задоволенні клопотанння прокурора відмовити, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши письмові докази, вважає, що оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 24 травня 2024 року, однак судове слідство з розгляду даного провадження триває, наявність ризиків не змінилася, тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення з таких підстав.

Як визначено в ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Крім цього, згідно з положеннями ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Мета та підстави застосування запобіжних заходів визначені у ст. 177 КПК України, зокрема метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує наявність обставин, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе, а також, як цього вимагає ст. 194 КПК України, перевіряє, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, при цьому оцінює доводи сторони обвинувачення та позицію сторони захисту з врахуванням положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього. Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Також судом враховується те, що ризик втечі повинен оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії» §140).

З матеріалів кримінального провадження вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення проти життя, за який, у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що на даний час ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за нього, тому під страхом вказаного покарання він може переховуватись від суду, а відтак наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слушними є доводи прокурора про те, що в разі перебування ОСОБА_3 на волі, він зможе контактувати зі свідками, які ще не допитані у ході судового розгляду, та з неповнолітнім потерпілим з метою зміни їх показів чи відмови від таких на його користь, а тому наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, знаходячись на волі, він зможе координувати свої дії з особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих відомостей для кримінальногопровадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

ОСОБА_3 є військовослужбовцем, тому існує висока вірогідність, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності він може вчинити самовільне залишення місця проходження військової служби або дезертирство, тобто вчинити кримінальніправопорушення, передбаченіст. 407, 408 КК України.

Стороною захисту не надано суду достатніх даних на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.

Натомість в судовому засіданні встановлено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В свою чергу доводи обвинуваченого про відсутність підстав щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_3 та встановлена наявність ризиків, визначених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, а також те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно нього спливає, тривалість розгляду кримінального провадження у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення не виходить за межі розумного строку, на даний час досліджені докази сторони обвинувачення, однак сторона захисту заявила про нові докази, які бажає дослідити та про виклик свідків, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу на даний час не в змозі гарантувати його належну поведінку. Обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не в змозі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, уникненню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та виправдовують його подальше тримання під вартою. Тому суд приходить до висновку, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, ст. 177, 196, 197, 199, 205, 376, 395, 532, 534 КПК України та керуючись ст. 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів - до 19 липня 2024 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвалу для виконання направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", м. Івано-Франківськ.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: ОСОБА_1