Решение № 119098749, 01.05.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2024Справа № 910/881/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"

вул. Благовісна, 166, м. Черкаси, Черкаська обл., 18001

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

вул. Петлюри Симона, 27, м. Київ, 01032

про стягнення 156 777 001,60 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі-відповідач) про стягнення 156 777 001,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2024.

16.02.2024 представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому ДП "Гарантований покупець" заперечує проти позовних вимог в повному обсязі вказує на наявність відкладальної обставини.

Протокольною ухвалою від 21.02.2024 розгляд справи відкладено на 21.03.2024.

27.02.2024 від ТОВ "Черкасиенергозбут" до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач повністю не погоджується з наведеними ДП "Гарантований покупець" стосовно наявності відкладальної обставини.

05.03.2024 від ДП "Гарантований покупець" надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення третьої особи.

Протокольною ухвалою від 20.03.2024 суд заслухавши доводи учасників судового процесу по справі на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відмовив у клопотанні відповідача про витребування доказів по справі. Розгляд справи відкладено на 03.04.2024.

Протокольною ухвалою суду від 03.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.05.2024.

19.04.2024 третьої особою подано пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 01.05.2024 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01.05.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

15.09.2021 між Позивачем та Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Відповідач, Замовник, ДП «Гарантований покупець») укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2316/02/21 від 15.09.2021 (далі - Договір).

Згідно п. 1 Договору, постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги і забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінет Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).

Пунктом 4 Договору передбачено, що загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість.

Згідно п. 34 Договору цей Договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №2631/02/21 від 30.12.2021, №766/02/22 від 20.04.2022 №2247/02/22 від 31.10.2022, №651/04/23 від 28.03.2023, № 860/04/23 від 27.04.2023 № 1721/04/23 від 01.06.2023) до 31.12.2023.

Відповідно до п. 7 Договору, оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періоде у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до Акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

Пунктом 6 Договору сторони визначили, що до 15 числа місяця що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до цього Договору, в електронному вигляді з накладення кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

На виконання пункту 6 Договору, ТОВ «Черкасиенергозбут» щомісячно до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, направляло Відповідачу в електронному вигляді накладенням кваліфікаційного електронного підпису інформацію за формами наведеними додатках 2-5 до Договору з метою визначення прогнозованої вартості послуг у відповідних розрахункових місяцях за період з березня 2022 року по грудень 2023 року (включно), що підтверджується доданими Позивачем до позовної заяви додатками № 34, 35, 37, 38, 40, 42, 4' 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78.

Відповідно до п. 10 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується Актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи Акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає Акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання Акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначення причин відмови, які повинні бути усунені.

Акти приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до Договору від 15.09.2021 № 2316/02/21 за кожний розрахунковий місяць за період з березня 2022 по грудень 2023 (включно), надані Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог та підписані ДП «Гарантований покупець» без зауважень та претензії.

На підтвердження виконання Позивачем пунктів 9-10 Договору та складання, підписання та направлення на електронну пошту Відповідача, актів приймання-передачі послуг і забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до Договору від 15.09.2021 № 2316/02/21 за період з березня 2022 року по грудень 2023 року (включно) з інформації за формами наведеними у додатках 1-4 Договору, в електронному вигляді накладенням кваліфікаційного електронного підпису, Позивачем додано до позовної заяв додатки № 36, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79.

Крім того, додані копії підписаних між сторонами Актів приймання-передачі послуг (додатки № 11-32) за вказаний період підтверджують відсутність спору між сторонами щодо визначення планових платежів та фактично наданих послуг.

Наведеними в позовній заяві відомостями та доданими до неї документам підтверджується, що протягом періоду з березня 2022 по грудень 2023 (включно), Позивачем надано Відповідачу послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на підставі Договору № 2316/02/21 від 15.09.2021, Відповідач здійснив оплату вартості цих послуг у повному обсязі, однак разом з цим, оплату цих послуг здійснена Відповідачем з простроченням строку, встановленого умовами Договору.

Отже, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Черкасиенергозбут» вказує, що дії ДП «Гарантований покупець», які полягають у порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, є порушенням умов Договору № 2316/02/21 від 15.09.2021, що підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 62 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Щодо вимог про стягнення 3% річних внаслідок прострочення оплати відповідачем заборгованості за розрахункові періоди березень 2022 року - грудень 2023 року в розмірі 30 132 300,81 грн. та інфляційних втрат внаслідок прострочення оплати відповідачем заборгованості за розрахункові періоди березень 2022 року - грудень 2023 в розмірі 126 644 700,79 грн. суд зазначає наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 30 132 300,81 грн. та індексу інфляції в розмірі 126 644 700,79 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача, що на даний час відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги, господарський суд зазначає наступне.

Підпунктом 2 п. 8 Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджений постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (Положення про ПСО) передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

У відповідності до вимог п. 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

З аналізу зазначених норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач має перед ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованості за електричну енергією закупованої за результатами проведення електронних аукціонів.

В наказі Міністерства енергетики України "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" № 114 від 13.03.2022 (із змінами) (надалі - наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 наказу, ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Таким чином, виконання спеціальних обов`язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ "Черкасиенергозбут" (позивачем) та ДП "НАЕК "Енергоатом" забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.

Викладене свідчить про те, що з березня 2022 позивач не закуповував електричну енергію у ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.

Крім того, господарський суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, факт наявності чи відсутності коштів в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати за отримані послуги, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Щодо інших доводів викладених у відзиві на позов, вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (вул. Благовісна, 166, м. Черкаси, Черкаська обл., 18001; ідентифікаційний код 42474208) 30 132 300,81 грн. 3% річних, 126 644 700,79 грн. інфляційного збільшення та 1 059 800,00 грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 17.05.2024

Суддя М.О. Лиськов