Решение № 119098656, 17.05.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2024Справа № 910/2108/24За позовом Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК РЕЙЛ»

про стягнення 360 110,20 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК РЕЙЛ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 360 110,20 грн, з яких: 286 626,17 грн плата за користування вагонами за подавання, забирання вагонів і маневрову роботу та 73 484,03 грн пені.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 527, 549, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої обов`язків за договором №ПЗ/ВЧДР-6-225298/НЮ про надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 07.06.2022, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.012.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

04.03.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2108/24, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

27.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову та зазначає, що між сторонами 01.02.2023 було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №43821306/2023-0002 на виконання якого відповідачем на розрахунковий рахунок «Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень» 25.10.2023 були перераховані кошти в сумі 5 000 000, 00 грн для використання позивачем для оплати додаткових послуг, а тому останній мав використати вказані кошти для покриття понесених витрат у тому числі за договором №ПЗ/ВЧДР-6-225298/НЮ від 07.06.2022.

29.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив до 05.04.2024 включно, з посиланням на те, що для надання обґрунтованої відповіді на відзив необхідний додатковий час.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 05.04.2024 (включно).

08.04.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що при перерахуванні коштів 25.10.2023 відповідач не вказував про погашення заборгованості за минулі періоди, призначення платежу було саме згідно договору №43821306/2023-0002 від 01.02.2023. Крім того вказує, що на даний час дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем на надані послуги становить 20 423 969,30 грн, окремо пеня становить 2 457 460,30 грн.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2022 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №ПЗ/ВЧДР-6-225298/НЮ про надання послуг з ремонту вантажних вагонів (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується, за завданням замовника на підставі та на умовах цього договору виконати деповський ремонт вантажних вагонів замовника (надалі - послуги) силами та на базі виробничого підрозділу виконавця - ремонтне вагонне депо Шепетівка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» (надалі -ВЧДР-6 Шепетівка), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Кількість вантажних вагонів, рід вагонів, графік їх надання виконавцю для надання послуг визначається у погодженому сторонами графіку подачі вантажних вагонів у ремонт (надалі- графік), (додаток №1 до цього договору) (п. 1.2 договору).

Відповідно п.5.2. договору, остаточна вартість ремонту за цим договором визначається відповідно до фактично понесених витрат виконавця згідно з фактичними калькуляціями, які складають ВЧДР-6 Шепетівка. Зі сторони виконавця акти приймання-передачі наданих послуг (актів виконаних робіт), а також усі інші документи, які передбачені умовами цього договору, підписуються уповноваженими представниками виконавця.

Згідно п.5.3. витрати виконавця з подачі вагонів від залізничної станції Шепетівка залізниці до ВЧДР-6 Шепетівка, від ВЧДР-6 Шепетівка до станції, зазначеної у заявці замовника, оплачуються замовником за окремим(и) рахунком(и) виконавця протягом двадцяти календарних днів з дати виставлення рахунку. Якщо через затримку вагонів замовника (з його вини) на станційних коліях виробничого підрозділу виконавця - вагонному депо нараховується відповідна плата (згідно з вимогами Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1), яка підлягає відшкодуванню у повному обсязі замовником за весь час знаходження (простою) вагонів на коліях залізничної станції примикання Шепетівка або на підходах до неї за наданими виконавцем підтверджуючих документів.

Відповідно п.5.4. договору розрахунки щодо плати за користування та зберігання вагонів за весь час знаходження (простою) не ремонтопридатних вагонів замовника на коліях залізничної станції або на підходах до неї за надані послуги здійснюються замовником на умовах передоплати через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» шляхом обліку надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 та відповідного договору.

У пункті 5.6. договору сторонами погоджено, що замовник сплачує плату за знаходження (простій) вагонів замовника на коліях ВЧДР-6 Шепетівка за весь термін простою вагонів в очікуванні узгодження питань щодо ремонту (або відправки). Розрахунок плати за простій вагонів на коліях ВЧДР-6 Шепетівка проводиться з моменту подачі вагонів згідно з формами ГУ-45, ГУ-46 та на підставі акту довільної форми, який складається працівниками ВЧДР-6 Шепетівка із зазначенням у ньому номерів вагонів, часу простою, часу його закінчення та причин. Понаднормовий простій вагонів на тракційних коліях ВЧДР-6 Шепетівка розраховується з застосуванням Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356. Понаднормовий простій вагонів на станції з вини замовника оплачується згідно з документами, наданими станцією.

Згідно п.5.8. договору замовник здійснює 100% передоплату вартості робіт протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку замовником, окремо за кожний вагон (партію вагонів). Сума передоплати визначається виробничим підрозділом виконавця - ВДЧР-6 Шепетівка, на підставі даних про кількість та планову вартість ремонту вагону (в тому числі чотирьох колісних пар за ціною середнього ремонту з обточуванням) замовника, розраховується згідно пункту 5.1. договору з урахуванням ПДВ та не є остаточною ціною ремонту. Остаточна вартість ремонту визначається за актами приймання - передачі наданих послуг (актами виконаних робіт) та окремими рахунками за послуги, що виконані у межах цього договору. Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом двадцяти календарних днів з дати підписання акту (актів) приймання-передачі наданих послуг (акту(ів) виконаних робіт). Плата за відповідальне зберігання в звітному періоді усіх запчастин, що знаходяться на відповідальному зберіганні, нараховується виконавцем згідно калькуляції ВЧДР-6 Шепетівка, з врахуванням розділу 2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» (далі Збірник), який затверджено наказом Мінтрансзв`язку України від 26.03.2009 №317, та оплачується замовником протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця та акту приймання-передачі наданих послуг (акт виконаних робіт), щодо зберігання запчастин.

Згідно з п. 5.10. договору орієнтовна сума договору, відповідно до додатку 2 до цього договору, складає 15 561 718, 20 грн з ПДВ. Орієнтовна сума договору визначається на підставі даних про кількість вагонів та планову вартість ремонту вагону (в тому числі чотирьох колісних пар за ціною середнього ремонту з обточуванням) на дату укладання договору.

Відповідно п.7.3. договору за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобов`язання, у тому числі прострочення його виконання, замовнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з моменту його укладання, тобто з дня його підписання сторонами та відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 1 січня 2022 року і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п.9.1. договору).

Як зазначає позивач відповідачем без проведення попередньої оплати на адресу виконавця для виконання робіт направлено такі вагони: 12.09.2022 вагон №75084798, 24.09.2022 вагон №75083691, 04.10.2022 вагон №75084095, 15.10.2022 вагон №75083790, 24.10.2022 вагон №75098798.

По прибуттю вагонів на станцію ремонту, на них були оформлені повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) №4190 від 12.09.2022, №4252 від-24.09.2022, №4791 від 04.10.2022, №4807 від 15.10.2022, №4849 від 24.10.2022, які свідчать про прийом зазначених вагонів в ремонт. По закінченню ремонту були складені повідомлення про приймання вантажних вагонів із ремонту (форма ВУ-36М) №7 від 07.12.2022, №14 від 09.12.2022, №48 від 21.12.2022, №17 від 13.01.2023, №34 від 14.11.2022.

Як зазначає позивач оплата за ремонт вагонів №№ 75084798, 75083691, 75084095, 75083790, 75098798 була здійснена відповідачем у повному обсязі, а тому заборгованість перед позивачем за ремонт вказаних вагонів відсутня.

Одночасно, за час знаходження вагонів у виконавця (позивача), останній нарахував замовнику (відповідачу) 286 770,41 грн плати за користування вагонами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу згідно пам`яток про подавання/забирання вагонів і актів загальної форми, а саме:

1) плату за користування вагоном №75083691 протягом перших 15 діб (360 годин) було включено до відомості плати за користування вагонами №11100573, які представник відповідача підписав без зауважень. Плату за користування вагоном №75083691 протягом кожних наступних 5 діб (120 годин) було включено до відомостей плати за користування вагонами №№15100580, №20100594, 251000604, 30100617, 04110631, 09110645, 14110664, 19110677, 24110685, 29110697, 04120711, а також за 52 год. 38 хв. до відомості за користування вагонами №08120724, які представник відповідача підписав без зауважень.

2) плату за користування вагоном №75084095 протягом перших 15 діб (360 годин) було включено до відомості плати за користування вагонами №20100594, які представник відповідача підписав без зауважень. Плату за користування вагоном №75084095 протягом кожних наступних 5 діб (120 годин) було включено до відомостей плати за користування вагонами №№20100594, 25100604, 30100617, 04110631,09110645, 14110664, 19110677, 24110685, 29110697, 04120711, 09120727, 14120740, 19120750, а також за 29 год. 54 хв. до відомості за користування вагонами №22120759, які представник відповідача підписав без зауважень.

3) плату за користування вагоном №75083790 протягом перших 15 діб (360 годин) було включено до відомості плати за користування вагонами №01110621, які представник відповідача підписав без зауважень. Плату за користування вагоном №75083790 протягом кожних наступних 5 діб (120 годин) було включено до відомостей плати за користування вагонами №№05110634, 10110648, 16110669, 20110679, 25110687, 11120731, 05120714, 30110703, 15120741, 20120754, 26120769, а також за 81 год. 21 хв. до відомості за користування вагонами №13010025, які представник відповідача підписав без зауважень.

4) плату за користування вагоном №75098798 за 26год. 45хв. було включено до відомості за користування вагонами №16110667, які представник відповідача підписав без зауважень. Плату за користування вагоном №75084798 за 322 год. 43 хв. було включено до відомості за користування вагонами №09120728, які представник відповідача підписав без зауважень.

Також позивачем була складена пам`ятка про забирання вагонів (форми ГУ-45) №271, згідно якої визначено плату за подавання та забирання вагону №75098798. Вказана плата нарахована на підставі відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу №16110668 за 14.11.2022.

На підставі відомостей користування вагонами та відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу позивачем були складені рахунки та акти виконаних робіт, а саме: рахунок №50/401 від 30.09.2022 та акт виконаних робіт №50 від 30.09.2022 на суму 296,16 грн, рахунок №52/401 від 31.10.2022 та акт виконаних робіт №52 від 31.10.2022 на суму 67 872,72 грн, рахунок №36/401 від 30.11.2022 та акт виконаних робіт №36 від 30.11.2022 на суму 116 939,92 грн, рахунок №68/401 від 30.11.2022 та акт виконаних робіт №68 від 30.11.2022 на суму 981,61 грн, рахунок №55/401 від 31.12.2022 та акт виконаних робіт №55 від 31.12.2022 на суму 96 683,88 грн, рахунок №50/401 від 31.01.2023 та акт виконаних робіт №50 від 31.01.2023 на суму 3 996,12 грн, а всього на суму 286 770,41 грн. Вказані документи направлені позивачем відповідачу 08.02.2023 за вих.№58, що підтверджується описом вкладення зі штампом поштового відділення та поштою накладною АТ «Укрпошта» №3040101774760.

Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що відповідач частково оплатив рахунок № 50/401 від 30.09.2022 на суму 144,24 грн, загальна сума заборгованості за користування вагонами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу становить 286 626,17 грн (286 770,41 грн-144,24 грн), у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню на суму 73 484,03 грн.

З метою досудового врегулювання спору 11.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №б/н в якій просив терміново перерахувати заборгованість за договором у розмірі 286 626,17 грн та пеню в розмірі 73 484,03 грн, а всього 360 110,20 грн. Направлення претензії підтверджується описом вкладення зі штампом поштового відділення та поштою накладною АТ «Укрпошта» №3040101816152.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 286 626,17 грн плати за користування вагонами за подавання, забирання вагонів і маневрову роботу та 73 484,03 грн пені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочин укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, предметом даного спору є, зокрема, вимоги позивача до відповідача про стягнення 286 626,17 грн заборгованості зі плати за користування вагонами за подавання, забирання вагонів і маневрову роботу згідно відомостей за користування вагонами підписаними сторонами на підставі яких позивачем складені та підписані наступні акти і рахунки: рахунок №50/401 від 30.09.2022 та акт виконаних робіт №50 від 30.09.2022 на суму 296,16 грн, рахунок №52/401 від 31.10.2022 та акт виконаних робіт №52 від 31.10.2022 на суму 67 872,72 грн, рахунок №36/401 від 30.11.2022 та акт виконаних робіт №36 від 30.11.2022 на суму 116 939,92 грн, рахунок №68/401 від 30.11.2022 та акт виконаних робіт №68 від 30.11.2022 на суму 981,61 грн, рахунок №55/401 від 31.12.2022 та акт виконаних робіт №55 від 31.12.2022 на суму 96 683,88 грн, рахунок №50/401 від 31.01.2023 та акт виконаних робіт №50 від 31.01.2023 на суму 3 996,12 грн.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.3. договору сторони погодили, що витрати виконавця з подачі вагонів від залізничної станції Шепетівка залізниці до ВЧДР-6 Шепетівка, від ВЧДР-6 Шепетівка до станції, зазначеної у заявці замовника, оплачуються замовником за окремим(и) рахунком(и) виконавця протягом двадцяти календарних днів з дати виставлення рахунку. Якщо через затримку вагонів замовника (з його вини) на станційних коліях виробничого підрозділу виконавця - вагонному депо нараховується відповідна плата (згідно з вимогами Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1), яка підлягає відшкодуванню у повному обсязі замовником за весь час знаходження (простою) вагонів на коліях залізничної станції примикання Шепетівка або на підходах до неї за наданими виконавцем підтверджуючих документів.

Відповідно п.5.4. договору розрахунки щодо плати за користування та зберігання вагонів за весь час знаходження (простою) не ремонтопридатних вагонів замовника на коліях залізничної станції або на підходах до неї за надані послуги здійснюються замовником на умовах передоплати через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» шляхом обліку надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 та відповідного договору.

У пункті 5.6. договору сторонами погоджено, що замовник сплачує плату за знаходження (простій) вагонів замовника на коліях ВЧДР-6 Шепетівка за весь термін простою вагонів в очікуванні узгодження питань щодо ремонту (або відправки). Розрахунок плати за простій вагонів на коліях ВЧДР-6 Шепетівка проводиться з моменту подачі вагонів згідно з формами ГУ-45, ГУ-46 та на підставі акту довільної форми, який складається працівниками ВЧДР-6 Шепетівка із зазначенням у ньому номерів вагонів, часу простою, часу його закінчення та причин. Понаднормовий простій вагонів на тракційних коліях ВЧДР-6 Шепетівка розраховується з застосуванням Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356. Понаднормовий простій вагонів на станції з вини замовника оплачується згідно з документами, наданими станцією.

Відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг на вказану суму, однак зазначає, що позивачем не враховано, що 01.02.2023 між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №43821306/2023-0002 на виконання якого відповідачем на розрахунковий рахунок «Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень» 25.10.2023 згідно платіжної інструкції №26 були перераховані кошти в сумі 5 000 000, 00 грн для використання позивачем для оплати додаткових послуг, а тому останній мав використати вказані кошти для покриття понесених витрат, у тому числі за договором №ПЗ/ВЧДР-6-225298/НЮ від 07.06.2022.

Так, як убачається із платіжної інструкції №26 від 25.10.2023 на суму 5 000 000, 00 грн, яку відповідач долучив до відзиву на підтвердження здійснення оплати наданих послуг, суд зазначає, що вказана платіжна інструкція не підтверджує факту сплати послуг за договором №ПЗ/ВЧДР-6-225298/НЮ про надання послуг з ремонту вантажних від 07.06.2022, з огляду на те, що містить інше призначення платежу, а саме: «оплата з/д тариф, код платника №8238521, згідно договору №99-043821306/2023-0002 від 01.02.2023». Доказів того, що відповідач звертався до позивача з листами про зарахування вказаних грошових коштів саме за договором, який є предметом розгляду даної справи, матеріали справи не містять та відповідачем суду таких доказів, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано.

Крім цього, суд зазначає, що згідно відповіді філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» за №ЄРЦ-05/1790 від 04.04.2024 станом на 01.04.2024 у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за надані послуги з організації перевезень вантажів залізничним транспортом у розмірі 20 423 969,30 грн та окремо пеня - 2 457 460,30 грн.

Враховуючи зазначене вище надані відповідачем докази не спростовують факту наявності в нього заборгованості за надані позивачем послуги за договором №ПЗ/ВЧДР-6-225298/НЮ про надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 07.06.2022 у загальній сумі 286 626, 17 грн.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 286 626, 17 грн, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано та наявність вказаної заборгованості не спростовано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.10.2022 по 30.06.2023 у розмірі 73 484,03 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Також пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, відповідно п.7.3. договору за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобов`язання, у тому числі прострочення його виконання, замовнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за загальний період з 21.10.2022 по 30.06.2023 за кожним рахунком і актом окремо, в розмірі 73 484,03 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 286 626,17 грн основної заборгованості та 73 484,03 грн пені.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК РЕЙЛ» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 36 Д, офіс 45 «З», ідентифікаційний код 43821306) на користь Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, ідентифікаційний код 40081221) 286 626 (двісті вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять шість) грн 17 коп. основної заборгованості, 73 484 (сімдесят три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 03 коп. пені та 5 401 (п`ять тисяч чотириста одну) грн 65 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань