Решение № 119092535, 14.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокуСправа №160/4009/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/4009/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просять визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, викладену у вигляді листа за вих. №1237/1154-2424 від 25.01.2024 р. у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням шістнадцятирічного віку; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІу зв`язку з досягненням нею шістнадцятирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . По досягненню 16-річного віку їх донька звернулася до територіального підрозділу ДМС України із заявою про оформлення паспорту громадянина України, виключно у формі книжечки, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі. Проте, листом відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1237/1154-24 від 25.01.2024 р. повідомлено про те, що для прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Позивачі вважають таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує права їх неповнолітньої доньки з посиланням на Європейську Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачами були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 року, надано уточнену позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4009/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.03.2024 року Головним управлінням Державної міграційної служби у Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Відповідачем зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою, складеною в довільній формі, при цьому видача паспорту громадянина України будь-якої форми не можлива без обробки персональних даних. Реалізація відповідного волевиявлення громадянина здійснюється шляхом особистого подання заяви-анкети із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто звернулась до відділу №15 у місті Павлограді ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою від 10.01.2024 року вх. № О-7/6/1237-24 від 20.01.2024 року про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Заява мотивована тим, що через свої віросповідання заявник не може взяти паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

До заяви додано: копію свідоцтва про народження; копії паспортів батьків; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5.

Листом від 25.01.2024 року №1237/1154-24 відповідач повідомив неповнолітній ОСОБА_3 , що з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року їй необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку, та документи, перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку: заяву про видачу паспорта громадянина України встановленого зразка (заповнюється особисто в територіальному підрозділі ДМС); рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку; свідоцтво про народження або документ, що підтверджує народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), які на момент народження дитини перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один з батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (іноземцем) або особами (особою) без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України, подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; дві фотокартки, розміром 3,5 х 4,5 см; витяг з реєстру територіальної громади. Зазначено, що нею не надано всіх необхідних документів, які викладені у пункті 1 Розділу III Тимчасового Порядку, для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з досягненням 16-річного віку. У зв`язку з чим, відповідно до пункту 5 Розділу X Тимчасового порядку, Відділ № 15 у місті Павлограді ТУ ДМ`С у Дніпропетровській області відмовляє в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІІ.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі Закон №5492-VI) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення №2503-ХІІ), згідно п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Відповідно до пункту 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Згідно пункту 12-13 Положення №2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін.

Для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 35х45 мм;

у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Порядок №302).

Пунктами 1-4 Порядку №302 встановлено, що Паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Згідно пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

При цьому пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 встановлено, що державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Тимчасовий порядок), згідно пункту 1 якого цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 1 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС): особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Відповідно до пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Застосовуючи вищевикладені положення законодавства до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Листом відповідача від 25.01.2024 року позивачу відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв?язку з ненаданням всіх необхідних документів згідно пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку.

Суд звертає увагу, що відповідачем не конкретизовано який саме документ згідно пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку не було надано, що вказує на необґрунтованість відмови відповідача та позбавлення позивача правової визначеності щодо підстав обмеження її прав.

Зі змісту заяви позивача від 10.01.2024 року вбачається, що до неї було додано: 1) копію свідоцтва про народження (підпункт 3 пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку); 2 копію паспортів батьків позивача (підпункт 4 пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку); 3) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (підпункт 5 пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку).

Підпункти 7 та 8 пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку до позивача не застосовуються, оскільки вона не є внутрішньо переміщеною особою або бездомною особою, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, шляхом виключення можливо дійти до однозначного висновку, що зауваження відповідача адресовані щодо виконання позивачем підпункту 2 пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку, а саме не надано рішення суду.

Окрему увагу суд звертає на відсутність у відповідача зауважень до змісту наданих документів (наприклад, оформлення заяви за підпунктом 1 пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку, надання саме оригіналів за іншими підпунктами пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку тощо). В цьому аспекті актуальним є правовий висновок Касаційного адміністративного суду, висловлений у пункті 37 постанові від 24.09.2020 року у справі №340/2618/19, за змістом якого суб`єкт владних повноважень не може посилатися на підстави прийняття правового акту, що не були вказані у такому акті.

Таким чином, суд виходить з того, що за змістом відповідач виходив з того, що позивачем не надано рішення суду згідно підпункту 2 пункту 1 глави ІІІ Тимчасового порядку.

Суд звертає увагу, що в пункті 1 розділу І Тимчасового порядку чітко визначено сферу його правозастосування: визначення порядку подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Оскільки щодо позивача не було прийнято відповідного рішення, відповідач мав керуватися Положенням №2503-ХІІ, яким не передбачено надання судового рішення.

При цьому правозастосування відповідача не відповідало вимогам розумності, оскільки застосувавши Тимчасовий порядок до юридичної ситуації позивача відповідач фактично зайняв позицію, за якої при першому зверненні позивача до відповідача скористатися відповідним правом не можливо, адже згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України неможливим є судовий захист непорушених прав, свобод та законних інтересів, в зв`язку з чим особа не може отримати судове рішення до моменту, поки суб`єкт владних повноважень не вчинить щодо неї протиправну поведінку. Таким чином, згідно підходу відповідача позивач не могла отримати позитивний результат розгляду її заяви, що є безпідставним.

Отже, суд вважає це зауваження відповідача необґрунтованим.

Суд зазначає, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 року у справі №420/4049/20, від 21.12.2022 року у справі №420/5353/20, від 17.05.2023 року у справі №420/12574/21.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, викладеною у формі листа за вих. №1237/1154-2424 від 25.01.2024 р. у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням шістнадцятирічного віку є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

З огляду на вищевикладене, належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням нею шістнадцятирічного віку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 06.02.2024 року.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 06.02.2024 року.

Отже, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням нею шістнадцятирічного віку.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням нею шістнадцятирічного віку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська