Решение № 119069753, 15.05.2024, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/822/24

Справа № 279/1330/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючогосудді Коваленко В.П.

секретаря Зубкової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №279/1330/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ " ФК " Європейська агенція з повернення боргів"звернувся досуду ізпозовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 48902,92 гривень та судові витрати в розмірі 3028,00 гривень.

В підтвердження своїх вимог посилається на те, що 19.01.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р07.22119.006237603. 07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 07072023. Відповідно до умов вищезазначеного договору позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право вимоги грошових коштів від відповідача ОСОБА_1 .. Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого перед позивачем у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 48902,92 грн., через що позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Справу розглянуто за спрощеного позовного провадження без виклику сторін .

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.01.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р07.22119.006237603, відповідно до якого відповідачу видано кредит в розмірі 18500,00 грн., строком на 48 місяців.

07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 07072023.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 07072023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 48902,92 грн., з яких: 18423,30 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 9314,47 грн. - сума заборгованості за відсотками; 21165,15- заборгованість за комісіями.

Згідно ст. ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на підставі договору №Р07.22119.006237603 від 19.01.2020 отримав кредитні кошти, проте не виконує свій обов"язок по вчасному їх поверненню та сума заборгованості за тілом кредиту становить 18423,30 грн., а заборгованість по відсоткам - 9314,47, які підлягають стягненню з відповідача.

Встановлено, що банк заявляє вимогу про стягнення з відповідача 21165,15 грн - заборгованості по комісії за кредитним договором №Р07.22119.006237603 від 19.01.2020 року.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У рішенні від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 зроблено висновок про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Суд виходить з того, що банк встановивши сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, у зв`язку з чим дійшов висновку щодо визнання вказаного пункту таким, що не відповідає чинному законодавству.

Тому підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії за кредитним договором, суд не вбачає.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги задоволити частково .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст.76,81,83,264,265,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032 ЄДРПОУ 35625014) - 27737 ( двадцять сім тисяч сімсот тридцять сім ) гривень 77 копійок заборгованості за кредитним договором №Р07.22119.006237603 від 19.01.2020 року , а також судовий збір в сумі 1717,48 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя В.П. Коваленко