Постановление суда № 119062049, 09.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34494/23-ц

У Х В А Л А

"09" квітня 2024 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

заявника: не з`явився,

представника заінтересованої особи-1: не з`явився,

представника заінтересованої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Київської міської ради, Калинівської селищної ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та встановлення факту прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) за участю заінтересованих осіб: Київської міської ради (далі - заінтересована особа-1, Київська міська ради) Калинівської селищної ради (далі - заінтересована особа-2, Калинівська селищна рада) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_2 та встановлення факту прийняття спадщини після його смерті.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

21.09.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від заявника надійшла заява про усунення недоліків та 04.10.2023 року вказану заяву передано судді Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2023 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Київської міської ради, Калинівської селищної ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та встановлення факту прийняття спадщини.

28.02.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

05.04.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності

В судове засідання 09.04.2024 року учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У поданій заяві заявник зазначає, що мета заяви полягає в тому, що остання вважає, що має право на спадкування за заповітом, оскільки постійно проживала з померлим ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а також згідно заповіту останній заповів їй усе своє майно.

Так, ОСОБА_1 зазначила, що починаючи з серпня 2019 року та на момент смерті ОСОБА_2 постійно проживала з останнім, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Після смерті спадкодавця заявник звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімова О.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, про що постановою нотаріусом було відмовлено, мотивуючи тим, що задеклароване місце заявника відмінне від задекларованого місця проживання померлого, а також з підстав пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами частини третьої ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України(ЦПК) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. Встановлення судом певного факту в порядку непозовного провадження можливо лише тоді, коли це не призведе до виникнення спору про право, тобто коли цей факт не торкнеться прав інших осіб.

Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

З наведеного виходить, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Разом з цим, заявник звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімова О.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину 12.07.2023 року.

Згідно з п. 3.13 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Також, п. 3.19-3.20 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Підставою для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 та інформації про задеклароване місце проживання особи, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає п. 3.19-3.20 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не є місцем проживання спадкодавця на день смерті. Відповідна постанова приватного нотаріусу до суду не оскаржувалась. Відомостей щодо довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої заявнику постанова приватного нотаріуса не містить.

Таким чином, заявником просить суд встановити факт постійного проживання з спадкодавцем та прийняття спадщини з часу її відкриття.

Разом з цим, суд аналізуючи матеріали заяви, зазначає, що заявник звертається за захистом свого права на спадкування за заповітом за результатом нотаріальної дії, а саме відмови в її здійсненні в зв`язку з невідповідності заяви вимогам законодавства, проте надаючи суду відомості які не були заявлені у зверненні до приватного нотаріуса, а саме довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої заявнику, що остання проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто разом з померлим.

Таким чином, розгляд заяви приватним нотаріусом здійснено без врахування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, отже без врахуванням всіх обставин.

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Акімова О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії заявнику роз`яснено, що у разі не згоди, остання має право звернутись до суду для її оскарження.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Разом з цим, заявник не оскаржувала відповідну постанову приватного нотаріуса.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 761/36415/18 зазначено, що тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції.

Таким чином, за результатами розгляду даної заяви, суд позбавлений можливості встановити факт прийняття спадщини, адже відповідна процедура відноситься до компетенції нотаріуса за результатами розгляду заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, а з урахуванням відмови нотаріуса, оскарження якої передбачено в порядку позовного провадження, відповідно існує спір про право заявника щодо належного розгляду такої заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи, що є спір про право, який вирішується в позовному провадженні, а згідно ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, заяву слід залишити без розгляду,а також роз`яснити заявнику його право звернутися оскарженням дій приватного нотаріуса в порядку позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 293, 294, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Київської міської ради, Калинівської селищної ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та встановлення факту прийняття спадщини - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 09.04.2024 року.

Суддя: І.В. Григоренко