Решение № 119019985, 13.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 рокусправа № 380/19405/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2023 № 8015/13-01-07-09.

Ухвалою судді від 22.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 22.09.2023 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 31.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 8015/13-01-07-09 від 26.04.2023 є безпідставним, оскільки базується на матеріалах акта фактичної перевірки, проведеної не тільки з істотними порушеннями порядку проведення фактичних перевірок, але й з неправильним застосуванням норм податкового права. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України). Порушення норм чинного податкового законодавства України призвело до необгрунтованих, викривлених та безпідставних висновків, що не доведені податковим органом належним чином та незаконно використані під час проведення перевірки та включені до акту перевірки.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 04.10.2023 (вх. № 75025), у якому зазначає, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/ позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Наголошує, що наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 31.01.2023 № 42-п оформлений відповідно до приписів ст. 81 ПК України. Більше того, зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки, законодавством не вимагається. Виконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо організації податкового контролю, зокрема шляхом проведення фактичної перевірки, не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, складання фінансової звітності та ведення бухгалтерського/податкового обліку відповідно до норм законодавства. Вказує, що контролюючим органом правомірно прийнято наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за передбачених п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для її проведення, а також не було порушено вимог чинного податкового законодавства при проведенні такої перевірки, про що свідчить Акт перевірки від 13.03.2023.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 18.10.2023 (вх. № 79121). У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що перевіркою не доведено факти невидачі відповідного розрахункового документу. Відповідачем не доведена вина позивача та про неправомірну кваліфікацію дій позивача як порушення п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР, а також як повторне порушення цього ж самого п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

У судовому засіданні 20.03.2024 суд заслухав вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ГУ ДПС у Закарпатській області на підставі наказу від 31.01.2023 № 42-П «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 02.03.2023 № 473/07-16-07-05, № 474/07-16-07-05, проведена фактична перевірка ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат», та належить суб`єкту господарювання - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за результатом якої складено акт від 13.03.2023 №1393/0716/1313/РРО/2116918074.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2, п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.19995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями.

Згідно з актом перевірки встановлено факт реалізації підакцизних товарів без попереднього програмування кодів УКТЗЕД, зокрема 13.12.2022 о 19 год 24 хв. реалізовано алкогольні напої без кодів УКТЗЕД, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» із змінами та доповненнями.

Крім того перевіркою встановлено проведення розрахункової операції через ПРРО 13.12.2022 о 19 год 12 хв. без видачі відповідного розрахункового документа під час реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 135 грн, зокрема в чеку ППРО при реалізації відсутні реквізити цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Згодом повторно в період з 13.12.2022 по 09.03.2023 встановлено проведення розрахункових операцій через ПРРО без видачі відповідних розрахункових документів під час реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 473 782,88 грн, зокрема в чеках ПРРО при реалізації алкогольних напоїв відсутні реквізити цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, чим порушено п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідач 26.04.2023 прийняв податкове повідомлення-рішення № 8015/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 715 916,82 грн (13.12.2022 - 135 грн х 100 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше, за період з 13.12.2022 по 09.03.2023 - 710 681,82 грн - 473 787,88 грн х 150 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення); 5100 грн за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 цього ж пункту, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2).

Зміст пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту відповідної статті, тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання контролюючого органу на певні положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення такої перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення. Застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 відповідної статті, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 08.04.2021 у справі №640/21528/19 та від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а.

Зокрема, у постанові від 08.04.2021 по справі № 640/21528/19 Верховний Суд зазначив, що інформація на підставі якої прийнято наказ, повинна містити відомості про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

З матеріалів справи вбачається, що наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Отже суд дійшов висновку, що формулювання підстав перевірки в наказі не дає розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави).

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Такі правові висновки відповідають доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

За наведених вище норм, суд дійшов висновку що перевірка позивача проведена за відсутності фактичних підстав для її проведення.

Щодо встановлених порушень, суд зазначає таке.

Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі Закон №265/95-ВР) визначено, що дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене (далі - Положення № 13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 2 розділу II Положення № 13 встановлено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов`язкових реквізитів - код товарної підкатегорії згідно ЗУКТ ЗЕД(зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону № 265/95-ВР.

Позиція контролюючого органу, фактично, полягає в тому, що відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних чеках з продажу алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9), згідно з Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 21.01.2016 № 13 (зі змінами) тягне за собою неприйнятність такого документа як розрахункового.

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України під 08.06.2021 № 329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2021 № 832/36454, набрав чинності 01 липня 2021 року, (далі - Наказ № 329) розділ II, ІІІ Положення № 13 викладено у новій редакції. Положення № 13 у редакції Наказу № 329 щодо форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9).

Пунктом 2 Наказу № 329 установлено, що до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Постановами Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» та № 97 «Про внесення змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» затверджено нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва, запроваджено з 1 травня 2020 року марки акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва та передбачено нанесення на кожну марку наносяться QR-код та штрих-код. Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки. QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки. QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.

Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.

При цьому, у статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Таким чином, після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували, як алкогольні напої марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом).

Суд зауважує, що контролюючий орган не надає доказів того, яке акцизне маркування було на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка.

Висновки контролюючого органу базуються виключно на даних системи СОД РРО.

Наведене свідчить про неправомірність застосування до позивача фінансових санкцій за порушення пунктів 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення в частині застосування фінансових санкції в розмірі 710 816,82 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суд зазначає таке.

Відповідно п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Відповідно до п. 7 ст. 17 Закон № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

З наведених приписів Закону № 265/95-ВР вбачається, що відповідальність за наведене правопорушення настає у разі проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з відомостями чеку № ФН_dFdNsCp3iQ від 13.12.2022 було реалізовано товар «Сarlsberg» за ціною 55.00 грн та Bakardi Carta Blanka за ціною 80.00 грн

Дослідивши наданий податковим органом чек № ФН_dFdNsCp3iQ від 13.12.2022, суд встановив відсутність у ньому коду УКТ ЗЕД товару.

Жодних доводів, підтверджених належними та достатніми доказами, у спростування виявленого під час перевірки порушення позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача, за порушення вимог, встановлених пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо обов`язку проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розмірі 5100,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2023 № 8015/13-01-07-09 про застосування штрафних у розмірі 5100,00 грн.

Щодо позиції позивача, про те, що встановлення контролюючим органом порушення, яке мало місце до дня проведення фактичної перевірки, не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки перевірка даних за минулий час носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, до предмету фактичної перевірки віднесено перевірку контролюючим органом дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.

При цьому, норми податкового законодавства, які регулюють питання проведення фактичних перевірок, не містять жодних застережень або обмежень щодо періоду, який може бути охоплений перевіркою.

У спірному випадку період, за який здійснюється перевірка, визначено з урахуванням положень ст. 102 ПК України, про що зазначено в Додатку 27 до наказу від 31.01.2023 № 42-п.

Таким чином, враховуючи дату початку проведення перевірки 03.03.2023 та приймаючи до уваги положення ст.102 ПК України, контролюючий орган мав право здійснити перевірку дотримання позивачем порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій за період з 03.03.2020 по 11.01.2023.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 26.04.2023 № 8015/13-01-07-09 в частині застосування фінансових санкції в розмірі 710 816,82 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7108,17 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13.05.2024.

Суддя Кедик М.В.