Решение № 119018360, 13.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуСправа №160/28260/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області (вул.Слобожанська, 23А, смт.Слобожанське, 52005, код ЄДРПОУ 26297948), третя особа: Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

31 жовтня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період часу з 01 січня 2021 року по 20 липня 2021 року та з 21 липня 2022 року по 20 листопада 2022 року, із застуванням розміру прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 гривень;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити суддівську винагороди судді ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір, якого встановлено: на 01 січня 2021 року - 2270,00 гривень, за період з 01 січня 2021 року по 20 липня 2021 року; на 01 січня 2022 року - 2481,00 гривень, за періоди часу з 21 липня 2022 року по 20 листопада 2022 року, за врахуванням раніше сплаченої суми винагороди та утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що приписами ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2270 гривень. Разом з тим, у вищевказаній статті також запроваджено нову величину у розмірі 2102 гривні під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня». Позивач вказує, що положення ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо запровадження величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону №1402, а тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди. В спеціальному Законі №1402 як до 01 січня 2022 року, так і після настання цієї дати, розмір посадового окладу судді місцевого суду визначався та визначається виходячи саме з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не будь-якої спеціально запровадженої величини. На переконання позивача дії відповідача є протиправними, що порушують його право як працюючого судді на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче судове на 23.11.2023 р. о 13:00 год.

16 листопада 2023 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущено строку звернення до суду.

20 листопада 2023 року від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в Україні установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня в розмірі 2102 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в Україні установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня в розмірі 2102 гривні. На момент виникнення спірних правовідносин зазначені законодавчі норми були чинними, неконституційними не визнавались, а тому були обов`язковими для застосування під час нарахування та виплати Позивачу суддівської винагороди. Прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. та 2481 грн., не застосовувався як розрахункова величина для подальшого виділення коштів ДСА України територіальному управлінню для виплати суддівської винагороди у 2021 та 2022 роках. Таким чином, Територіальне управління діє виключно в рамках чинного законодавства, має повноваження тільки у нарахуванні та виплаті коштів, які є у рамках бюджетного року, та не уповноважене приймати рішення щодо відповідності норм чинного законодавства Конституції України. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 27.11.2008 № 26-рп/2008, закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, слідує, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, Територіальне управління здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.

23 листопада 2023 року від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до частини першої статті 148 Закону №1402-VI фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Так, згідно статті 149 цього Закону №1402-VI суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом У країни. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2022 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІX та на 2023 рік - Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 03.11.2022 №2710-ІX. Також, зазначає, що кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася ні в 2022 та ні у 2023 роках. Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом №1402-VIII. Разом з тим, зазначені Закони 1928-Х та №2710-IX в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Звертають увагу, що Верховний Суд раніше вже висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини та правовідносини які є подібними до цієї справи. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доновнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 23.11.2023р. в підготовче засідання сторони не з`явились. Були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив відкласти підготовче провадження на 30.11.2023 об 13:30 год.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 30.11.2023р. в підготовче засідання сторони не з`явились. Були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 14.12.2023 об 13:00 год.

04 грудня 2023 року від позивача надійшла заява, в якій просив розгялнути справу без його участі.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 14.12.2023р. в підготовче засідання сторони не з`явились. Були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.01.2024 об 15:40 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 р. заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №160/28260/23 задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі №160/28260/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 р. витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області додаткові докази у справі №160/28260/23, а саме довідку про розмір прожиткового мінімуму, який враховано для ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 20.07.2021 р. та з 21.07.2022 р. по 20.11.2022 р.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 18.01.2024р. в підготовче засідання сторони не з`явились. Були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив призначити розгляд справи по суті на 22.02.2024р. об 14:30 год.

Відповідно до протоколу судового засідання від 22.02.2024р. судове засідання сторони не з`явились. Були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2022 р. у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) висловлено позицію, що у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 17.03.2023р. №1603-5002650563, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області: вул.Слобожанська, буд. 23А, смт.Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005.

Відповідно до довідки від 28.07.2021р. №1733/21-Вах, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Луганській області, суддівська винагорода ОСОБА_1 складається з посадового окладу - 69366,00 грн. (базовий посадовий оклад судді 63060,00 грн. та регіональний коефіцієнт 1,1); Доплата за вислугу років 40 % (стаж роботи станом на 01.07.2021р. - 17 років 20 днів) - 27746,40 грн.

Відповідно до Рішення Голови Верховного суду від 16.11.2020р. №527/0/149-22 «Про відрядження судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до октябрського районного суду м.Полтави», відряджено суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до Октябрського районного суду м.Полтави для здійснення правосуддя з 21 листопада 2022 року.

Відповідно до довідки від 20.07.2022р., виданої Октябрським районним судом м.Полтави, ОСОБА_1 здійснював повноваження судді Октябрського районного суду м.Полтави відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.07.2021 року №1466/0/15-21 «Про відрядження судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до октябрського районного суду м.Полтави для здійснення правосуддя».

Як встановлено з пояснень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 20.12.2023р. та від 04.01.2024р., позивачеві проводились нарахування та виплата суддівської винагороди за період з 01.01.2021 р. по 20.07.2021 р. - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн., згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; за період з 21.07.2022 р. по 20.11.2022 р. - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн., згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. та 2481 грн., не застосовувався.

У зв`язку з цим, вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначені Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII).

Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ст. 4 Закону № 1402-VIII).

Частиною 1ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII).

Частиною 3ст. 135 Закону № 1402-VIIIпередбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема,працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» закріплено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема,працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 за 2021-2022 рік суддівська винагорода, була нарахована і виплачена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн.

З метою встановлення розміру прожиткового мінімуму, який враховано для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2023р. було витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області додаткові докази у справі №160/28260/23, а саме: довідку про розмір прожиткового мінімуму, який враховано для ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 20.07.2021 р. та з 21.07.2022 р. по 20.11.2022 р.

На виконання вимог ухвали суду від 14.12.2023р. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області були надані пояснення від 20.12.2023р. та від 04.01.2024р., позивачеві проводились нарахування та виплата суддівської винагороди за період з 01.01.2021 р. по 20.07.2021 р. - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн., згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; за період з 21.07.2022 р. по 20.11.2022 р. - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн., згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. та 2481 грн., не застосовувався

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме Законом №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. При цьому, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Суд звертає увагу, що 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Цим Законом статтю130 Конституції України викладено в новій редакції. Конституція України в редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожитковому мінімуму закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень надано в Законі України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (Закон № 966-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження ( ст. 4 Закону № 966-XIV).

Суд звертає увагу, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

При цьому, судді Законом №966-XIV невіднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Відповідачем у спірному періоді для розрахунку базового розміру посадового окладу позивача застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.

При цьому, суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Фактично Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Суд зауважує, що при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.) та 1 січня 2022 року (2481,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) у спірному періоді, на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, складає 2270,00 грн., та 2481,00 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу щодо нарахування та виплати суддівської винагороди на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачу за спірні періоди вже було нараховано та виплачену певну частину суддівської винагороди.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди у належних розмірах з утриманням передбачених законом податків обов`язкових платежів, та з урахуванням вже виплачених сум.

Вирішуючи клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає таке.

Відповідно п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на те, що судом не приймається рішення про стягнення суддівської винагороди, то правові підстави для застосування вказаних норм відсутні.

Стосовно вимоги про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання.

Таким чином, наразі відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень.

Щодо доводів відповідача про те, що територіальне управління може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, є слушними, однак, вони не нівелюють висновки суду про необхідність застосування норм Конституції України та спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди.

Суд вважає, що, обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України«Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів.

Отже, вчинення відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, відповідних дій на виконання вимог чинного законодавства, які розглядаються, як дії держави в цілому, за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області (вул.Слобожанська, 23А, смт.Слобожанське, 52005, код ЄДРПОУ 26297948), третя особа: Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 20 липня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, а саме в сумі 2270 грн. 00 коп., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня 2021 року по 20 липня 2021 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 21 липня 2022 року по 20 листопада 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року, а саме в сумі 2481 грн. 00 коп., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 21 липня 2022 року по 20 листопада 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко