Решение № 119014569, 13.05.2024, Оболонський районний суд міста Києва

13.05.2024 Справа № 756/9336/23

Унікальний номер 756/9336/23

Номер провадження 2/756/540/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.

секретар судового засідання - Крикун І.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Відкрите акціонерне товариство «Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горобинська Ганна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шипілова О.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ВАТ «Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горобинська Г.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Н.В., в якому просить суд: витребувати у ОСОБА_5 з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 та стягнути судові витрати.

В мотивування позову зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2001 року є власником квартири АДРЕСА_1 . 11 жовтня 2006 року між позивачем та ВАТ «Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ» укладено договір іпотеки, згідно якого в забезпечення кредитного договору № 11/02-10-2006 від 11 жовтня 2006 року позивач передала квартиру в іпотеку. 28 січня 2014 року право вимоги за договором іпотеки було відступлено ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». 20 липня 2016 право вимоги за договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт». 21 липня 2016 право вимоги за договором іпотеки від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» перейшло до ОСОБА_6 , яка в свою чергу, 07 вересня 2016 року продала квартиру ОСОБА_7 . Який в подальшому, 04 жовтня 2016 року продав квартиру ОСОБА_8 , яка в свою чергу 10 грудня 2021 року відчужила її ОСОБА_5 .

Позивач стверджує, що вищевказані правочини щодо відступлення права вимоги за договором іпотеки та продажу спірної квартири вчинені з порушенням ст. 35, 38 ЗУ «Про іпотеку», п. 6 Договору іпотеки.

Зареєстрованим іпотекодержателем був ВАТ «Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ», всі наступні кредитори не здійснювали державну реєстрацію зміни іпотекодержателя, що порушило ст. 210, 512, 514 ЦК України.

Останнім кредитором за кредитним договором є ОСОБА_6 , яка в порушення ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» не надсилала позивачу, як іпотекодавю, жодної письмової вимоги про усунення порушень. Приватний нотаріус КМНО Гембарська С.І. прийняла рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 за відсутності письмового повідомлення про усунення порушень за кредитним та іпотечним договором , що суперечить вимогам ЗУ «Про іпотеку».

Також вказує, що ОСОБА_6 здійснила відчуження іпотечного майна, яке на день продажу 07 вересня 2016 року перебувало під арештом в межах виконавчого провадження № 23785109. У межах виконавчого провадження постанова про зняття арешту прийнята 02 лютого 2017. Наголошує, що позивач не знала про відчуження спірної квартири ОСОБА_8 відповідачу ОСОБА_5 , тому вважає, що квартира вибула поза волі ОСОБА_1 .

З наведених підстав позивач просить задовольнити заявлені вимоги.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2023 року справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду від 28 липня 2023 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 .

За заявою представника позивача ухвалою суду від 28 липня 2023 року забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху, оскільки при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат Шипілов О.В. 07 серпня 2023 року надав до суду заяву про усунення недоліків та квитанцію про доплату судового збору на суму 6058,52 грн.

Ухвалою суду від 09 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 28 вересня 2024 року.

28 вересня 2023 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням суді на лікарняному, підготовче засідання перепризначено на 18 жовтня 2023 року.

18 жовтня 2023 року підготовче засідання відкладено до 13 листопада 2023 року через неявку сторін.

Від ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку 10 листопада 2023 року надійшов відзив, в якому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. В обґрунтування зазначала, що являється добросовісним набувачем спірної квартири, придбала її за відплатним договором, відповідно до вимог чинного законодавства.

В підготовчому судовому засіданні 13 листопада 2023 року оголошено перерву до 06 грудня 2023 року з метою витребування доказів.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Н.В. належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , зареєстрованому в реєстрі за № 2589.

На виконання ухвали суду 05 грудня 2023 року від приватного нотаріуса КМНО Мурської Н.В. надійшли витребувані документи.

Представником позивача 20 листопада 2023 року подано відповідь на відзив.

06 грудня 2023 року в підготовчому засіданні оголошена перерва до 30 січня 2024 року.

24 січня 2024 року відповідач подала заяву, в якій просила застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Оболонського районного суду від 30 січня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 04 березня 2024 року.

04 березня 2024 року в судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав та мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 04 березня 2024 року проти позову заперечував з підстав та мотивів наведених у відзиві.

В судовому засіданні оголошено перерву до 21 березня 2024 року для надання читабельного тексту договору іпотеки та підготовки до судових дебатів.

21 березня 2024 року в судовому засіданні продовжено перерву до 22 квітня 2024 року у зв`язку з неявкою сторін.

22 квітня 2024 року в судовому засіданні продовжено перерву до 01 травня 2024 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С.І. належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, від 21 липня 2016 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_6 , зареєстрованого в реєстрі за № 604.

У судовому засіданні 01 травня 2024 року, в судових дебатах позивач та її представник просили задовольнити позовні вимоги. Також зазначили, що відступлення прав вимоги від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» відбулося до фізичної особи ОСОБА_6 , що суперечить вимогам законодавства.

У судовому засіданні 01 травня 2024 року, в судових дебатах представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Також в заперечення на промову позивача зазначила, що відступлення права вимоги ОСОБА_6 , як фізичній особі відбулось у період перебування банку в процедурі ліквідації, тому не суперечить законодавству.

Представник третьої особи ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначила, що чисельні звернення позивача з оскарженням дій кредиторів не були задоволені. Боржник кредитні кошти не повернула, за умовами укладеного договору іпотеки кредитор задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Не одноразово даний спір був предметом судового розгляду та позивачу відмовляли в задоволенні позовних вимог. За заявою ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приватним нотаріусом вчинявся виконавчий напис 16 грудня 2010 року про звернення стягнення на майно боржника, який перебував на виконанні державного виконавця Оболонського ДВС в межах якого накладався арешт на майно за заявою стягувача. Також зауважує, що неодноразово надсилали позичальнику вимоги про погашення заборгованості також повідомлення про відступлення право вимоги із зазначенням обсягу заборгованості.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду повідомлені судом належним чином. Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явились.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Заслухавши позивача та її представника, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, виходячи з принципів верховенства права, законності та змагальності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 передана в іпотеку ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки ВАТ «Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ» від 11 жовтня 2006 року в забезпечення виконання умов кредитного договору № 11/02-10-2006 від 11 жовтня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та банком.

28 січня 2014 року право вимоги за Договором іпотеки відступлено від ВАТ «БІГ ЕНЕРГІЯ» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки від 11 жовтня 2006 року.

На підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки, зареєстрованим 20 липня 2016 року в реєстрі за № 595, право вимоги від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт».

21 липня 2016 року право вимоги за Договором іпотеки відступлено ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» до ОСОБА_6 на підставі договору про відступлення прав вимоги № 2107-2016.

Згідно із договором купівлі-продажу від 07 вересня 2016 року, ОСОБА_6 продала ОСОБА_7 спірну квартиру. В п. 1.3 договору купівлі-продажу зазначено, що право продажу у продавця ОСОБА_6 виникло у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 11/02-10-2006 від 11 жовтня 2006 року укладеного між ВАТ «БІГ ЕНЕРГІЯ» та ОСОБА_1 , а також всіх договорів про внесення змін та доповнень до цього кредитного договору, право вимоги за яким набуте продавцем на підставі договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 21 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., за реєстровим № 604, а також на підставі положень ст.38 ЗУ «Про нотаріат», у тому числі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у п. 6.1.2 Договору іпотеки.

04 жовтня 2016 року ОСОБА_7 продав спірну квартиру ОСОБА_9 , відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованому в реєстрі за № 815.

Під час розгляду даної справи, також досліджені матеріали цивільної справи № 756/14262/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В судовому засіданні досліджено документи, що витребувані у приватного нотаріуса Гембарської С.І. під час розгляду цивільної справи № 756/14262/16.

Згідно із договором про відступлення прав вимоги № 2107-2016 від 21 липня 2019 року, ТОВ «Гровінг Стейт» відступив за плату ОСОБА_6 належне йому право вимоги. Відповідно до п.26 в дату відступлення права вимоги сторони зобов`язуються укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, що укладений між банком та ОСОБА_10 (№ 756/14262/16, том 1 а.с. 90-94).

21 липня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_6 укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, реєстровий номер 604, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. Відповідно до п. 1.4 договору, предметом іпотеки визначеним договором іпотеки є нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 (№ 756/14262/16, том 1, а.с. 97)

В свідоцтві приватного нотаріуса Гембарської С.І. від 07 вересня 2016 року, зазначено, що нею 22 липня 2015 року заяву ОСОБА_6 передано ОСОБА_10 . Вказано, що заява містила відомості щодо переходу права вимоги за кредитними договором, а тому ОСОБА_6 просить ОСОБА_10 повернути їй суму боргу в розмірі 644101,91 грн повністю грошовими коштами протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги про повернення боргу. У випадку неповернення суми боргу, ОСОБА_6 буде захищати своїх права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з укладеним договором іпотеки на підставі рішення суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєструвати право власності за мною згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», або продати предмет іпотеки згідно ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», звернути стягнення в будь-який інший спосіб, передбачений чинним законодавством України та договором іпотеки. Заява була передана через представника ТОВ «Нова пошта» послугою «Доставка особисто в руки». Згідно експрес-накладної № 59000164735173 отримана 27 липня 2016 року ОСОБА_1 (№ 756/14262/16, том 1, а.с. 99).

Відповідно до копії експрес-накладної № 59000164735173 від 22 липня 2016 року, відправником вказано ОСОБА_11 , інформація про отримувача: ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Також міститься помітка документи, в графі представник одержувача зазначено дату 27 липня 2016 року вказано ОСОБА_1 (756/14262/16, том 1, а.с. 100).

Також судом досліджено наявну в матеріалах цивільної справи № 756/14262/16 довідку з місця проживання про склад сім`ї та прописку форми № 3 від 26 серпня 2016 року, з якої вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с. 67).

В підтвердження заявлених позовних вимог, представник позивача ОСОБА_10 - адвокат Шипілов О.В. посилався на висновок почеркознавчої експертизи №14860 від 12 грудня 2019 року складений ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» по заяві ОСОБА_10 по технічній копії експрес-накладної Нової пошти від 22 липня 2026 року №№ 59000164735173. В якому міститься висновок, що підпис від імені ОСОБА_10 який розташований в технічній копії експрес-накладної виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою.

Крім того судом з`ясовано, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року у справі № 756/6292/19 відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ВАТ «Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горобинська Г.А., ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг стейт», приватний нотаріус Київського міського нотаріального кругу Гембарська С.І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування квартири у добросовісного набувача. Під час розгляду справи судом не встановлено жодних підстав та обставин в межах заявлених позовних вимог для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 07 вересня 2016 року.

Під час розгляду справи, судом також досліджено документи, що містяться у цивільній справі № 756/6292/19. Повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» сповістила ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» (том 2, а.с.77 )

Згідно відповіді № 207 вих-22 від 02 лютого 2022 року наданої ТОВ «Нова пошта» вказано, що у зв`язку з великим об`ємом інформації щодо відправлень, вона зберігається у електронній базі компанії не більше ніж за останніх три місяці. У зв`язку з наведеним надати запитувану вами належним чином посвідчену копію експрес-накладної № 59000194735173 від 22 липня 2016 року не виявляється за можливе (том 2, а.с. 94).

Спір між сторонами виник з приводу наявності у ОСОБА_1 , як іпотекодавця та попереднього власника правових підстав для витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_5 , яка придбала квартиру, що була предметом іпотеки за відплатним договором, через порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач зазначила, що останнім кредитором за кредитним договором є ОСОБА_6 , яка в порушення ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» не надсилала позивачу, яка є іпотекодавцем, письмової вимоги про усунення порушень. Приватний нотаріус КМНО Гембарська С.І. прийняла рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 за відсутності письмового повідомлення про усунення порушень за кредитним та іпотечним договором , що порушило вимоги ч. 1 ст. 38, ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно з ч. 1,4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, у п.49 постанови від 23 червня 2020 року

по справі № 645/1979/15-ц, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Згідно зі ч. 1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38 цього Закону.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, зазначеного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

З укладеного договору іпотеки від 11 жовтня 2006 року вбачається, що у 6 розділі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони узгодили що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу права власності до іпотеко держателя на підставі положення ст.37 ЗУ «Про іпотеку» та продажу предмету іпотеки бдь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу ст.38 ЗУ «Про іпотеку» (п. 6.1, п.6.1.1., п. 6.1.2).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6 при реалізації положення п.6.1 договору, дотрималась вимог ст. 35,38 Закону України «Про іпотеку», адже приватним нотаріусом Гембарською С.І. надіслало ОСОБА_1 заяву про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, зокрема шляхом продажу предмета іпотеки.

Ця вимога надіслана на зазначену в договорі іпотеки адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Варто також, зауважити що за цією адресою згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку форми № 3 від 26 серпня 2016 року, значиться зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 справи 756/14262/16, а.с. 67).

Належним виконанням ст. 35 Закону України «Про іпотеку» є сам факт надсилання вимоги про усунення порушення. Вручення поштового відправлення вже залежить від поведінки одержувача.

Заява про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки передана приватним нотаріусом через представника ТОВ «Нова пошта» послугою «Доставка особисто в руки». Згідно експрес-накладної № 59000164735173 отримана 27 липня 2016 року ОСОБА_1 в графі представник одержувача міститься підпис (том 1 справи 756/14262/16, а.с. 99 ).

Згідно пункту 81 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Заперечення ОСОБА_1 в судовому засіданні про не отримання нею особисто попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, через проживання її у весняно - літній період за межами міста не спростовує, а навпаки, доводить твердження, що за місцем її проживання АДРЕСА_2 інший повнолітній член родини - син ОСОБА_10 міг отримати надіслане нотаріусом попередження, через що поставив підпис в графі про одержання сповіщення представником одержувача (а.с.172 том 1 на звороті).

Суд не приймає, як належний та допустимий доказ висновок почеркознавчої експертизи №14860 від 12 грудня 2019 року складений ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» по заяві ОСОБА_10 по технічній копії експрес-накладної Нової пошти від 22 липня 2026 року №№ 59000164735173, оскільки проведений із порушенням п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, ( у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) та першого розділу п.1, п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, в яких передбачено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Тоді як, висновок почеркознавчої експертизи №14860 від 12 грудня 2019 року проведений на підставі копії не може бути належним та допустимим доказом у справ. Не отримання особисто ОСОБА_1 повідомлення та не проживання її за зареєстрованою адресою проживання свідчить про те, що іпотекодавець ОСОБА_6 та нотаріус не мали практичної можливості сповістити ОСОБА_1 , оскільки не були обізнані про зміну місця її проживання. Іпотекодавець не надала доказів про сповіщення позичальника про зміну адреси надіслання кореспонденції, визначеної п.9.3 договору Іпотеки.

За погодженням сторін, всі повідомлення між сторонами цього договору здійснюються шляхом направлення листа, вимог, повідомлень або телеграм. Листи або телеграми вважаються належно відправленими та отриманими (врученими) в разі їх направлення за адресами сторін, вказаними в цьому договорі. В разі зміни протягом дії цього договору адреси сторін і отримання іншою стороною про це повідомлення, листи або телеграми направляються новою адресою.(п.9.3 Договору іпотеки ) (том 2, а.с. 16).

У договорі іпотеки ОСОБА_1 зазначила адресу місця проживання та відповідно надіслання їй кореспонденції АДРЕСА_2 .

На переконання суду, ОСОБА_6 через нотаріуса, виконала умови договору та ЗУ «Про іпотеку» в частині направлення повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки належним чином шляхом скерування на обумовлену договором адресу місця проживання іпотекодавця. Відсутність позичальника, яка є іпотекодавцем за місцем реєстрації та проживання, а й відповідно отримання повідомлення повнолітнім членом, який зареєстрований та проживає за даною адресою, суд вважає належним сповіщенням. Тому що в порушення п.9.3. Договору іпотекодавець не сповістила іпотекодержателя про іншу адресу надіслання їй поштової кореспонденції.

У постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20) Верховний Суд зазначив, що частинами першою, другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 9.1 укладеного договору іпотеки, шляхом підписання цього договору Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право визначати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно умов договору, зокрема п.4.2.

Положенням п.4.2. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до п. 6.1 цього договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається іпотекодержавтелем самостійно (а.с 16, том 2).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Таким чином, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

У даній справі, позасудове врегулювання спору та застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки сторони погодили в п. 6 іпотечного договору від 11 жовтня 2006 року, зокрема шляхом права продажу предмету іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі продажу у порядку встановленого ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, яке безпосередньо міститься у іпотечному договорі, прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.

Слід вказати, що Оболонський районний суд м. Києва у своєму рішенні від 22 вересня 2023 року у справі № 756/6292/19 не встановив жодних підстав та обставин в межах заявлених позовних вимог, для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 07 вересня 2016 року. З наведених підстав судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування квартири у добросовісного набувача (а.с.167-169, том 1).

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 ст.388 ЦК України зазначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; 4) якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Крім того, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Таким чином, положення ст.388ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 610/10207/15ц.

Враховуючи, що позивач добровільно уклала договір іпотеки, могла передбачити можливість відчуження спірного майна у разі неналежного виконання кредитних зобов`язань, а тому не можна вважати, що іпотечне майно вибуло зі власності, поза волею позивача.

На підставі досліджених доказів, наявних у матеріалах справи, суд не встановив обставин, що майно вибуло з володіння ОСОБА_10 із порушенням норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для витребування цього майна у добросовісного набувача.

Суд не встановив підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, тому відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню.

Твердження сторони позивача, що відчуження майна 21 липня 2016 року відбувалось у період його обтяження, тобто перебування майна під арештом накладеним виконавцем в межах ВП 23785109 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1800 від 16 грудня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, по- перше накладений по заяві стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»; по-друге не відповідає інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також слід зазначити, що скасування арешту майна 02 лютого 2017 року на виконання ухвали Оболнського районного суду м.Києва від 29 листопада 2016 року в межах ВП №23785109 не відчить, що дане обтяження не могло бути скасовано виконавцем раніше за заявою стягувача.

Як встановлено з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на дату посвідчення приватним нотаріусом Гембарською С.І. договору відчуження права вимоги за договором іпотеки 21 липня 2016 року єдиною актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень запис :15493325 від 11 жовтня 2006 року та в подальшому 20 липня 2016 року, обтяжувач ТОВ «ФК «Гровінг Стейт». Будь-яке інше зареєстроване обтяження станом на 20 липня 2026 року, 21 липня 2016 року та 04 жовтня 2026 року - відсутнє (а.с. 128-129, том 1, а.с.10-11, том 2).

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не надає оцінку покликанням позивача та її представника на ту обставину, що відступлення прав вимоги від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» відбулося до фізичної особи ОСОБА_6 , що суперечить вимогам законодавства, оскільки вказана підстава була висловлена позивачем лише на стадії судових дебатів, не була предметом заявлених позовних вимог та не досліджувалась під час розгляду справи, відповідач була позбавлена можливості висловити свою позицію щодо вказаних обставин.

Стосовно клопотання представника відповідача про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків пропуску строку позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню. Перш за все, позивач дізналась про продаж квартири ОСОБА_5 під час розгляду справи № 756/6292/19-ц, так як не була стороною договору могла не були сповіщена про відчуження спірного майна. Суд вважає, що строки позовної давності звернення ОСОБА_1 до суду не пропущені.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Через відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, понесені нею судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 1, 33, 36, 37, 38, 42 Закону України «Про іпотеку», ст. 76-81, 158, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Відкрите акціонерне товариство «Банк «БІГ ЕНЕРГІЯ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горобинська Ганна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 травня 2024 року.

Суддя І.С. Шролик