Решение № 119008115, 14.05.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/947/24

2/583/584/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

Головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

27.02.2024 року ТОВ «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом, свої вимоги мотивує тим, що 24.11.2018 року ОСОБА_1 уклала із АТ «Ідея Банк» кредитний договір №Z75.20717.004133600. Відповідно до договору факторингу від 07.07.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором в сумі 19844,80 грн, з них: 7423,22 грн заборгованість за основним боргом, 12421,58 грн заборгованість за відсотками. В порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання не виконала, кредитні кошти не повернула та не сплатила проценти за користування кредитом, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 319844,80 грн, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду від 22.03.2024 року позовні вимоги ТОВ «ЄАПБ» задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором №Z75.20717.004133600 від 24.07.2018 року в сумі 19844,80 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 3028 грн, а всього стягнути 22872,80 грн.

17.04.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 19.04.2024 року вищевказане заочне рішення скасоване , справу призначено до судового розгляду на 14.05.2024 року на 08 год 45 хв.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку судової повістки, в судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв від неї не надійшло.

За таких обставин, суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутність сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Установлено, що 24.07.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z75.20717.004133600, відповідно до умов якого остання отримала кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 9468 грн, включаючи витрати на страховий платіж, зобов`язавшись одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості). Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 18 місяців.

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 0,49% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 9,99%.

Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 18 щомісячних внесках включно до 24 дня/числа кожного місяця згідно графіку щомісячних платежів (п. 2.1 договору).

Аналогічну інформацію викладено в паспорті споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписано ОСОБА_1 .

Матеріали справи містять копії ордерів-розпоряджень від 24.07.2018 року про видачу кредиту ОСОБА_1 на суму 8162,07 грн, про сплату страхового платежу на суму 1305,93 грн та ордер-розпорядження на суму 1,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №4 до Договору факторингу №07072023 від 07.07.2023 року АТ «Ідея Банк» передав ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги по кредитному договору №Z75.20717.004133600 від 24.07.2018 року, укладеному з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості у розмірі 19844,80 грн, з них: 7423,22 грн заборгованість за основним боргом, 12421,58 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором №Z75.20717.004133600 від 24.07.2018 року станом на 30.01.2024 становить 19844,80 грн, з них: 7423,22 грн заборгованість за основним боргом, 12421,58 грн заборгованість за відсотками.

Відповідачкою заперечується розмір тіла кредиту, оскільки нею сплачено в рахунок погашення кредиту 2400 грн, про що надала відповідні квитанції (а.с.47-50), однак позивачем надано суду виписку по рахунку від 07.07.2023 року, з якого вкачається, що при формуванні суми заборгованості позивачем враховані внесені ОСОБА_1 вищевказані грошові кошти, тому заперечення відповідачки щодо розміру тіла заборгованості суд відхиляє як необґрунтовані.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як встановлено судом, відповідач, уклавши вищезазначені кредитні договори, отримала кредити

У зв`язку із чим суд вважає доведеним наявність заборгованості відповідача за основним тілом кредиту.

Суд вважає що процентна ставка нарахована у межах строку дії договору. Крім того, сторонами обумовлена відсоткова ставка як при належному виконанні умов договору, що обмежується строком кредитування, так і процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, в даному випадку протягом строку дії договору. З урахуванням наведеного суд вважає, що дані позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом також підлягають задоволенню.

В свою чергу відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власний контрозрахунок.

Зазначена позиція повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 у відповідності до якого, доводи сторони про необгрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала, перестала сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи те, що відповідачем не було належним чином виконано умови вищезазначеного кредитного договору, а також нею не було спростовано вищезазначених позовних вимог позивача, на підставі чого позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо застосування строків давності заявлених ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом Українивизначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальний.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (ст. 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначенастаттею 258 ЦК України.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020року №211«Про запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби Covid-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ№ 392 від 20.05.2020,№ 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу Covid-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України№ 530-ІХвід 17березня 2020року «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни,спрямованих назапобігання виникненнюі поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2ст. 14-1Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом Українивід 30березня 2020року №540-IX«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(Covid-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають і строки позовної давності. Всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права викладений у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 679/1136/21, який відповідно положень ч. 4 ст.263ЦПК України враховується судом під час розгляду даної справи.

15.03.2022 року Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022 року.

Вказаним законом було доповнено розділ «Прикінцевіта перехідні положення» Цивільного кодексу Українипунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Враховуючи вищезазначені норми суд зазначає, що строки позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущені.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22).

Оскільки строк позовної давності заявлених позовних вимог до набрання чинності вказаних законів не сплив, тому клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності не заслуговує на увагу суду.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюю зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, на користь позивача з відповідачки підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України в розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 272, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором №Z75.20717.004133600 від 24.07.2018 року в сумі 19844,80 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 3028 грн, а всього стягнути 22872,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 14.05.2024 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014).

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко