Постановление суда № 119007900, 13.05.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5579/21

н\п 6/490/218/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фактор» про заміну стягувача у виконавчому документі у справі № 490/5579/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із даною заявою, в якій просив замінити стягувача у виконавчому документі у справі № 490/5579/21 з ТОВ «Лайм Кепітел» на ТОВ «Сіті Фактор».

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що 06.01.2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва прийняв рішення у справі №490/5579/21 про стягнення з Боржника на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованості за кредитним договором № ЛК-00906140 від 13.02.2020 у сумі 11774,35 грн та судового збору у розмірі 2270,00 грн. 06.03.2024 судом видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду. Виконавчий документ, станом на сьогоднішній день, не перебуває на виконанні.

09.05.2022 року ТОВ «Лайм Кепітел» був укладений договір факторингу про відступлення права вимоги за вказаним Кредитним договором на користь нового кредитора ТОВ «Сіті Фактор». Таким чином, заявник вказує, що ТОВ «Сіті Фактор» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лайм Кепітел», а тому просить заяву задовольнити та замінити первісного стягувача його правонаступником.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.04.2024 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання.

Сторони по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст.124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п.9 ч.3 ст.129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду від 06.01.2022 року позов ТОВ «Лайм Кепітел» про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованість за Кредитним договором № ЛК-00906140 від 13.02.2020 року в розмірі 11774, 35 грн та 2270,00 грн судового збору.

06.03.2024 року на виконання вищевказаного рішення Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №490/5579/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» кредитної заборгованості.

Відповідно до договору факторингу, укладеного 09 травня 2022 року ТОВ «Лайм Кепітел» (що діє в договорі як Клієнт) та ТОВ «Сіті Фактор», що згідно договору є Фактором, в порядку та на умовах визначених цим договором, відступає Фактору належні Клієнту, а Фактор набуває права вимоги Клієнта до третіх осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору.

Згідно виписки з додатку № 1 до договору факторінгу № ДФ-09/05/22-СФ, укладеного 09 травня 2022 року, ТОВ «Сіті Фактор» набуло права вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № ЛК-00906140 від 13.02.2020 року.

За такого ТОВ «СітіФактор»набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до особи, яка є боржником ТОВ «Лайм Кепітел».

Договір про відступлення прав вимоги сторонами не оспорювався та на даний час є чинним.

Отже,виходячи звище встановленихобставин справи,на данийчас ТО«ѳті Фактор»є власником права вимоги за кредитним договором № ЛК-00906140 від 13.02.2020року.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Виходячи з положення ч.1 ст.510ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.15Закону України«Про виконавчепровадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами постанови Верховного Суду України від 20.11.2013 року №6-122цс13 за своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Згідно ч. 1 ст.442ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст.442ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий лист №490/5579/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «ЛаймКепітел» кредитноїзаборгованості,станом на дату подання заяви, на виконанні у органів ДВС не перебуває.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача у виконавчому листі відповідає змісту статей 512,514ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересахс успільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, якийд оговірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, а також те, що ТОВ «СітіФактор»прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором, одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.

Суд також враховує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст.ст. 20, 352, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фактор» про заміну стягувача у виконавчому документі у справі № 490/5579/21 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Лайм Кепітел»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити.

Замінити стягувача - Товариство зобмеженою відповідальністю«Лайм Кепітел» (ЄДРПОУ 41885310) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Фактор» (ЄДРПОУ 42022519) у виконавчому листі, виданого 06.03.2024 року на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 січня 2022 року у справі № 490/5579/21 за позовом ТОВ «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ЛК-00906140 від 13.02.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13 травня 2024 року.

Суддя Н.П. Черенкова