Решение № 118963134, 10.05.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1532/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трофімов Андрій Вячеславович, до Департаменту патрульної поліції та працівника патрульної поліції Левчука Ярослава Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції та працівника патрульної поліції Левчука Ярослава Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 № 513239 від 08 березня 2024 року, за яке останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3 та ст. 36 КУпАП та вимог Правил дорожнього руху України у вигляді штрафу у сумі 1190 грн, обґрунтувавши свої вимоги наступним.

Позивач, на його думку, не порушував жожним чином вказаних вимог діючого законодаства; номерний знак читався у темну пору доби, а причина зупинки автотранспортного засобу була надуманою (працівниками поліції не надано жодних доказів, де було б зафіксовано порушення); надав можливість оглянути посвідчення водія в електронній формі (через застосунок "Дія"). Крім того, позивач є громадянином Королівства Нідерланди та не в повній мірі розумів вимоги, які висував поліцейський, в силу недосконалого розуміння української мови; був позбавлений права реалізувати право на захист.

Крім того, у позові наголошено, що у графі 7 оскаржуваної постанови "До постанови додаються" зазначено "не додаються", тобто працівник поліції без жодних фактичних доказів прийняв рішення про винуватість позивача.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова була складена з порушенням вимог чинного законодавства; адміністративних правопорушень він не вчиняв, відтак постанову слід скасувати. Також клопотав перед судом про поновлення строків щодо звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача Департаменту патрульної поліції надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 36-39); надано якісну копію оскаржуваної постанови (а.с. 42), диск з відеозаписом події (а.с. 35) та додано витяг щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування на ТЗ № НОМЕР_1 . У відзиві на позовну заяву наголошено про тей факт, що поліцейським було роз`яснено позивачу права, про можливість надати докази та пояснення з приводу правопорушення, тощо. Додатково зазначено, що у відношенні позивача також складено протокол серії ААД №695124 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування автотранспортним засобом у стані сп`яніння). В зв`язку з викладеним, представник відповідача просила залишити оскаржувану постанову без змін, а позовну заяву залишити без задоволення.

Позивачем надано відповідь на відзив, де зазначено, що стороною відповідача не надано жодних доказів, а долучені до відзиву відеофайли навпаки спростовують обставини, зазначені в оскаржуваній постанові, так як відсутня відеофіксація пред`явлення вимоги до позивача пред`явити будь-які документи (а.с. 45).

Інших заяв, клопотань на день розгляду справи до суду не надходило.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та надані матеріали, відтворивши відеозаписи, зроблені працівниками поліції на нагрудний відеореєстратор, що надані стороною відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08 березня 2024 року поліцейським батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Левчуком Я. В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 513239 (а.с. 42).

Даною постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 та ст. 36 КУпАП, порушено п. 2.9 в, 2.4 та 2.1 ґ Правил дорожнього руху України, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1190 грн. У постанові зазначено, що 08 березня 2024 року о 23 год. 58 хв. у с. Пряжів керував транспортним засобом у темну пору доби, номерний знак якого бува не освітлений, та не мав при собі реєстраційного документу на транспортний засіб та поліса страхування.

У п.7 оскаржуваної постанови серії ДП18 № 513239 від 08.03.2024 року «до постанови додаються» - зазначено "не додаються".

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).

Згідно з ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);

ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)

Відповідно до п.2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, який неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу з перевернутим чи неосвітленим номерним знаком тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно з положеннями ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів),частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1,125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 року у справі №127/19283/17.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє суду прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72, 73, 74 КАС України.

Дослідивши долучений до відзиву диск з відеозаписами з бодікамер працівників поліції, які були відтворені під час розгляду справи судом, слід зазначити наступне.

Працівником поліції було роз`яснено права та обов`язки позивачу, роз`яснено права на надання доказів та пояснень, роз`яснено право на оскарження, тощо.

Відтак, вказане у позовній заяві в цій частині причин для скасування постанови не знайшло свого підтвердження, як і не знайшло свого підтвердження ніби-то нерозуміння Ван Властайн Арнольдом української мови (позивачем навіть застосована брудна лайка при спілкуванні з поліцейським).

Водночас, на відеозаписі була зафіксована процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що в свою чергу не є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 та ч.1 ст. 126 КУпАП, відповідачем не надано.

Стосовно недотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності в частині незазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис, що долучений відповідачем до матеріалів справи, суд погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, суд зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд зазначає, що аналогічна правова позиція, викладена у постанові від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у темну пору доби, номерний знак якого не підсвічено, та не маючи при собі реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу страхування, чим порушено вимоги п. 2.9 (в), 2.4, 2.1 (Ґ) ПДР України, у зв`язку із відсутністю належнихдоказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 08 березня 2024 року серії ДП18 № 513239.

Відповідачем правомірність прийняття оскаржуваного рішення не доведена, оскільки суд не може взяти до уваги наданий доказ - відеофіксацію події з бодікамер поліцейських через його неналежність.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині до відповідача - Департаменту патрульної поліції.

В частині позовних вимог до працівника патрульної поліції ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки вказаний відповідач є неналежним.

Щодо поновлення строку на звернення до суду.

Разом з тим, суд вважає, що підлягає поновленню позивачу строк для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови від 08.03.2024 року, оскільки позивач помилково звернувся до окружного суду, в компетенцію якого не входить розгляд даної справи (а.с.7-10).

Вище викладені обставини свідчать про те, що позивач не допустив об`єктивного зволікання із зверненням до суду для захисту своїх прав.

У відповідності до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 302,80 грн на користь держави, то у відповідності до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, вказані судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст. ст. 2-16, 19-20, 77, 121-126, 131, 159-167, 193, 227-228, 241, 244, 246, 250-251, 255, п.3 частини 3 статті 286, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 7, 9, 36, 121-3, 126, 245, 251, 254, 256, 258, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до адміністративного суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Трофімов Андрій Вячеславович, до Департаменту патрульної поліції та поліцейського патрульної поліції Левчук Ярослава Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 № 513239 від 08 березня 2024 року - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 513239 від 08 березня 2024 року, складену відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за: ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3 та ч. 2 ст. 36 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн.

У задоволенні позовних вимог до поліцейського патрульної поліції ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646), на користь громадянина Королівства Нідерланди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 302,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік