Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 212/2740/24
2/212/1720/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ДП «Криворізька теплоцентраль» 16 березня 2017 року було перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім було перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов`язано щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання. Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідач не відмовлявся та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачами по АДРЕСА_1 за період з 01.03.2016 року по 31.12.2023 року утворилась заборгованість на суму 34155,58 грн., а також за абонентське обслуговування в сумі 197,22 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов`язання щодо сплати спожитих послуг відповідачі мають сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 2210,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 6292,59 грн. На підставі переліченого просив суд стягнути з відповідача суму боргу в загальному розмірі 42855,66 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
У відзиві на позов ОСОБА_1 , не погоджуючись із заявленими до неї вимогами, вказувала, що слід застосувати по даній справі позовну давність, як до основної суми боргу, так й для нарахованих за ст. 625 ЦК сум інфляції та 3 відсотків річних. Також вказувала, що нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних у період з 24 лютого 2022 року є незаконним, оскільки введений воєнний стан в Україні є обставиною непереборної сили. Також долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості не містить детального розрахунку. Отже, просила суд у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 відмовити повністю.
Ухвалою суду від 15 березня 2024 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Представник позивача, ОСОБА_2 , не висловила заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачка, ОСОБА_1 , будучи повідомленою про наявність даного позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до неї, також не висловила заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі переліченого суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданого АТ «Криворізька теплоцентраль» позову, виходячи з наступного вмотивування.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.
На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.
Згідно із особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що він відкритий по АДРЕСА_1 , опалювальна площа якої за розшифруваннями нарахування позивача становить 44,8 кв. м.
Як вбачається із розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість споживачів з наданої останнім теплової енергії по АДРЕСА_1 за період з 01.03.2016 року по 30.11.2023 року становить 34155,58 грн. та борг за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 30.11.2023 року становить 197,22 грн.
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року та від 31 березня 2015 року, до якої були внесені зміни постановами від 11 червня 2015 року, від 9 червня 2016 року, 28 грудня 2017 року.
При цьому суд відкидає посилання ОСОБА_1 на те, що долучений до позовної заяви позивачем розрахунок заборгованості по АДРЕСА_1 не містить детального обрахунку боргу.
Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що розмір несплачених споживачами послуг з теплової енергії підтверджено відповідними тарифами та розрахунком позивача по АДРЕСА_1 .
Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.
Так на підставі розрахунків представника позивача 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК за період прострочення погашення заборгованості споживачів з 01.03.2016 року по 30.11.2023 року вбачається, що останні заборгували за спірний період позивачу з 3% річних в розмірі 2210,27 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 6292,59 грн.
Також суд вказує, що за змістом п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції до 29 грудня 2023 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що з 24 лютого 2022 року та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні було заборонено, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, у тому числі на території Дніпропетровської області, який триває до теперішнього часу.
Тобто заборона нарахування та стягнення, зокрема, пені, інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість з житлово-комунальні послуги населення припадала на період з 24.02.2022 року по 29.12.2023 року.
Таким чином, враховуючи те, що за наданими суду розрахунками АТ «Криворізька теплоцентраль» нарахованих сум за ст. 625 ч. 2 ЦК вбачається, що сума боргу за інфляційними втратами та 3% річних була обрахована ОСОБА_1 за період до 24 лютого 2022 року, то в цій частині посилання відповідачки на те, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у період з 24 лютого 2022 року є незаконним, суд відкидає, оскільки вказане було спростовано у суді.
При цьому суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що на основну суму боргу представниками АТ «Криворізька теплоцентраль» була нарахована пеня, що спростовується дослідженими матеріалами справи.
Суд зазначає, що за інформацією від 21 березня 2024 року та від 18 квітня 2024 року з Реєстру Криворізької територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 з 31.08.2023 року, а з 08.08.2022 року по 25.08.2023 року була зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що відповідачка, ОСОБА_1 , будучи зареєстрованою по АДРЕСА_1 та користуючись житлово-комунальними послугами з постачання централізованого опалення, несе відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати, тому повинна відповідати за пред`явленим АТ «Криворізька теплоцентраль» до неї позовом.
Однак суд зазначає, що оскільки відповідачка, ОСОБА_1 , не зареєстрована по АДРЕСА_1 з 25.08.2023 року, а доказів користування нею послугами за такою адресою представниками відповідача за період з 26.08.2023 року по 30.11.2023 року не надано суду, то відповідачка не несе відповідальність за зобов`язаннями з оплати послуг позивача, починаючи з 26.08.2023 року, тому не повинна відповідати за пред`явленим АТ «Криворізька теплоцентраль» до неї позовом в цій частині.
Таким чином в задоволенні позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з опалення за період з 26.08.2023 р. по 30.11.2023 р. через недоведеність заявлених в цій частині вимог слід відмовити.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За ч. 1, 5 ст. 261 ЦК перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.
Судом встановлено, що споживач зобов`язаний щомісячно сплачувати послуги позивача з надання теплової енергії по АДРЕСА_1 .
Отже, перебіг позовної давності щодо оплати послуг з надання теплової енергії обчислюється в такому випадку з дня настання строку виконання зобов`язання споживачем у частині проведення чергового щомісячного платежу.
При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів переривання строку позовної давності за вказаним спором.
Також суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 7 липня 2020 року по справі № 712/8916/17, вбачається, що подання заяви про видачу судового наказу заявником не може бути перериванням позовної давності за відповідною вимогою, оскільки за ч. 2 ст. 264 ЦК переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції, інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження.
Натомість, представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача 13 березня 2024 року, тобто поза межами строку позовної давності.
В цьому сенсі суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 01.04.2017 року по 30.11.2023 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.
В той же час вимоги позивача до відповідача, які стосуються періоду нарахувань з 01.03.2016 року по 01.04.2017 року, то для них строки позовної давності спливли.
Отже, суд зауважує, що за ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також на підставі ст. 266 ЦК України зі збігом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткових вимог, якими в даному випадку є вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат постачальника послуг.
При цьому невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.
Таким чином, оскільки в своєму відзиві відповідачка клопотала про застосування до вказаного спору строків позовної давності щодо заявлених АТ «Криворізька теплоцентраль» позовних вимог, то заявлені позивачем позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в межах строків позовної давності, яка обраховується по даній справі, починаючи з 1 квітня 2017 року.
На підставі викладеного вмотивування в суду відсутні правові підстави також для стягнення з ОСОБА_1 нарахованих позивачем по АДРЕСА_3 % річних та інфляційних втрат поза межами строків позовної давності, тобто за період з 01.03.2016 року по 01.04.2017 року.
З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заявлених сум боргу з теплової енергії з ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2017 року по 25 серпня 2023 року, що відповідно до розрахунку позивача дорівнює 27616,37 грн. (34155,58 534,26 6004,95 = 27616,37).
Також суд обрахував борг відповідачки перед позивачем зі сплати за абонентське обслуговування за період з 1 листопада 2021 року по 25 серпня 2023 року, що становить 172,20 грн. (197,22 (8,34 х 3) = 172,20).
Суд зазначає, що оскільки слід задовольнити заявлені вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2017 року по 25 серпня 2023 року, то на підставі наданого суду представником позивача розрахунку боргу відповідача судом за такий період було визначено заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Криворізька теплоцентраль» з 3% річних в сумі 1284,64 грн. (2210,27 100,22 259,22 161,34 120,98 141,65 13,64 16,66 111,92 = 1284,64) та з інфляційних втрат в сумі 3256,80 грн. (6292,59 310,99 813,73 526,72 400,87 476,19 46,33 60,39 400,57 = 3256,80).
На підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання, що заявлені та підтвердженні в судовому засіданні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача боргу за період з 1 квітня 2017 року по 25 серпня 2023 року з теплової енергії в розмірі 27616,37 грн., за абонентське обслуговування за період з 1 листопада 2021 року по 25 серпня 2023 року в сумі 172,20 грн., а також з інфляційних втрат 3256,80 грн. та з 3% річних 1284,64 грн., що загалом дорівнює 32330,01 грн. (27616,37 + 172,20 + 1284,64 + 3256,80 = 32330,01).
Таким чином за ст. 141 ЦПК суд стягує з ОСОБА_1 також витрати позивача з оплати судового збору на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто у розмірі 2284,30 грн. (32330,01 / 42855,66 х 3028 = 2284,30).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК,
В И Р І Ш И В:
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 27616,37 грн., за абонентське обслуговування в розмірі 172,20 грн., з 3% річних в розмірі 1284,64 грн., з інфляційних втрат в розмірі 3256,80 грн., а загалом 32330,01 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору в сумі 2284,30 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 10 травня 2024 року.
Позивач: Акціонерне товариства «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Суддя: Д. О. Козлов
Судебное решение № 118940447, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу было принято 10.05.2024. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые сведения.
то решение относится к делу № 212/2740/24. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: