Решение № 118919052, 02.05.2024, Веселиновский районный суд Николаевской области

Справа № 473/7220/23

Провадження №2/472/118/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" травня 2024 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

за участю секретаря Чорної О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусмт.Веселинове Миколаївськоїобласті цивільнусправу запозовною заявоюТовариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Європейськаагенція зповернення боргів"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26січня 2024року ТОВ«ФК «Європейськаагенція зповернення боргів»звернулось досуду ізпозовом довідповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявленівимоги мотивують тим, що 09 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р29.13040.004520557.

07 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ТОВ "ФК "ЄАПБ") укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором Р29.13040.004520557 від 09.11.2018 року, укладеним між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ТОВ "ФК "ЄАПБ").

Відповідно до Реєстру боржників № 3 до Договору факторингу № 07072023 укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ТОВ "ФК "ЄАПБ") та АТ "Ідея Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ТОВ "ФК "ЄАПБ") перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р29.13040.004520557.

Відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення наданого йому Кредиту в строки, передбачені Кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість перед позивачем за кредитним договором Р29.13040.004520557 від 09.11.2018 року у сумі 127272,06 грн. з яких: 37 099,71 грн. - заборгованість за основним боргом, 90 172,35 грн. - заборгованість за відсотками.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором, в розмірі 127272,06 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до судового засіданнязаправиламиспрощеногопозовногопровадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився. В позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням за веб-адресою: http://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy/sud1406/gromadyanam/789/.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідач неподав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше якза зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленихнею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до переконання, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р29.13040.004520557, за умовами якого АТ «Ідея Банк» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби у розмірі 37 960, 00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами, строком на 48 місяців.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 15,5 % (маржу Банку).

07 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №Р29.13040.004520557 від 09.11.2018 року, укладеним між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" .

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 3 до Договору факторингу № 07072023 укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та АТ "Ідея Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р29.13040.004520557, в сумі 127272, 06 грн, з яких: 37099,71 грн. - заборгованість за основним боргом, 90172, 35 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за кредитним договором № Р29.13040.004520557 від 09.11.2018 року, за період з 07.07.2023 по 30.11.2023, становить у сумі 127 272, 06 грн. з яких: 37099,71 грн. - заборгованість за основним боргом, 90172, 35 грн. - заборгованість за відсотками.

Частинами 1, 3статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна

кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зістаттею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст. 1046 та ч. 2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей, а тому позивач має довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі №194/1126/18.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

На Ухвалу суду про залишення заяви без руху від 09.04.2024 року позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" надано Довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором Р29.13040.004520557 від 09.11.2018 року станом на 07.07.2023, складена ПАТ «Ідея Банк».

У вказаній довідці-розрахунку відсутні дані про те, з якого часу виникла заборгованість у ОСОБА_1 , як було здійснено йому нарахування та за який період, лише вказана сума загальної заборгованості - 127272,06 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 37099, 71 грн., та суми заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 90172, 35 грн.

Суд вважає, що позивачем на підтвердження своїх доводів не надано доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором на суму 127272,06 грн., які нараховані АТ "Ідея Банк", оскільки такі розрахунки заборгованості не надані.

Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Аналогічного змісту норма закріплена у пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою).

Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц, у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Водночас, у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15, суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків є належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Як убачається із матеріалів справи, позивач на обґрунтування своїх вимог надав до суду копії заяви про акцепт публічної оферти, кредитного договору, укладеного між ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 , паспорту споживчого кредиту, додатку до паспорту споживчого кредиту, ордеру-розпорядження про отримання коштів, документів про відступлення прав вимоги за спірним кредитним договором, довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором, але суду не надані виписки з рахунків відповідача для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування відповідачем наданими йому коштами, обставин погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків, якщо такі мали місце.

Також позивачем не обгрунтовано суму заборгованості за основним боргом в сумі 37099,71 грн.

Так, в п 1.1. Кредитного договору №Р29.13040.004520557 від 09.11.2018 року зазначено, що Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 37960,00 грн., включаючи витрати на стаховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно зумовами цього договору.

Згідно ордеру - розпорядження № 1 ОСОБА_1 видано кредит в сумі 30 416,67 грн., підстава: договір № Р29.13040.004520557 від 09.11.2018.

Згідно ордеру - розпорядження № 2 ОСОБА_1 сплачено страховий платіж в сумі 7543,33 грн., підстава: страховий платіж від ОСОБА_1 (без зазначення номеру кредитного договору).

Враховуючи п. 1.1. спірного Кредитного договору , згідно вказаних ордерів-розпоряджень, банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 37960,00 грн.

Отже, сума заборгованості за основним боргом в розмірі 37099, 71 грн., яку просить стягнути позивач, є необгрунтованою та недоведеною.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано докази, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів та їх розмір, а також не надано доказів обґрунтованості заявлених сум заборгованості, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р29.13040.004520557 від 09.11.2018 року, укладеного між ПАТ«Ідея Банк» та ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких підстав, судові витрати, згідно зі ст. 141 ЦПК України,покладаються на позивача, з урахуванням відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області С.С. Кучерявенко