Решение № 118902505, 24.04.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року справа № 580/2705/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.09.2023 №12395002413 про відмову позивачу у перерахунку пенсії та незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 до 30.06.1980;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоду навчання у Шахтарському торговому технікумі з 01.09.1977 до 30.06.1980 та провести перерахунок пенсії з 15.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до стажу позивача для обрахунку пенсії вищевказаний період його навчання, що підтверджується відповідною довідкою. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 25.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов встановив таке.

15.09.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу навчання.

Рішенням відповідача від 22.09.2023 №12395002413 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Підставою прийняття спірного рішення зазначено, що не зараховано періоди навчання згідно з довідкою від 11.09.2023 №427, оскільки дані довідки відображені російською мовою та завірена печаткою днр.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд врахував, що спірним у межах цієї справи є зарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання у Шахтарському торговому технікумі з 01.09.1977 до 30.06.1980.

Так, на підставі п. "д" ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, час навчання зараховується у стаж роботи.

Аналогічне застосування наведених норм викладене у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №569/15943/16-а.

Відповідно до довідки Шахтарського торгово-економічного коледжу федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої освіти «Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського» від 11.09.2023 №427, позивач дійсно навчався в Шахтарському торговому технікумі на денному відділенні за спеціальністю «Бухгалтерський облік у торгівлі» в період з 01.09.1977 (наказ від 22.08.1977 №264) до 30.06.1980 (наказ від 30.06.201980 №118/к).

Зважаючи на викладені вище норми, вказаний період навчання позивача підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Стосовно підстав прийняття спірного рішення відповідача щодо не зарахування зазначеного періоду, оскільки довідка видана підприємством на тимчасово окупованій території, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

На думку Верховного Суду у вказаному рішенні у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Також суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що довідка від 11.09.2023 №427, яка видана Шахтарським торгово-економічним коледжом федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої освіти «Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського» не підлягає врахуванню, оскільки видана органами окупаційної влади.

Тому суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 22.09.2023 №12395002413 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання у Шахтарському торговому технікумі з 01.09.1977 до 30.06.1980 та провести перерахунок пенсії з 15.09.2023.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.09.2023 №12395002413 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період навчання у Шахтарському торговому технікумі з 01.09.1977 до 30.06.1980 та провести перерахунок пенсії з 15.09.2023 з урахуванням такого стажу.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ