Постановление суда № 118895530, 07.05.2024, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7489/24

Провадження № 2-а/161/118/24

У Х В А Л А

07 травня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гриня Олександра Миколайовича, розглянувши клопотання адвоката Шваліковської Вікторії Олександрівни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

17 квітня 2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою судді від 18 квітня 2024 року прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 травня 2024 року на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання представника позивача адвоката Шваліковської В. О. про розгляд справи в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, виходячи з наступного.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСГІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 КАСУ позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (ч. 6 ст. 262 КАС України).

Суд зазначає, що клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні не містить належного обґрунтування такої необхідності, зокрема підтвердження щодо необхідності дослідження значного обсягу доказів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд ураховує, що сторона позивача не зазначила конкретних підстав, що зумовлюють необхідність розгляду цієї справи в судовому засіданні з участю сторін. Саме по собі клопотання про розгляд справи в судовому засіданні (тобто про перехід з розгляду справи в письмовому провадженні до розгляду справи в судовому засіданні з участю учасників справи) без належного його обґрунтування із зазначенням дійсних процесуальних підстав для цього не може стати безумовною підставою для задоволення такого клопотання. На переконання суду, позивач при розгляді справи в письмовому провадженні не позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав, зокрема щодо надання відповіді на відзив, спростування доводів відповідача, подання суду письмових пояснень та доказів.

Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та незначну складність справи, відсутність належного обґрунтування відповідачем необхідності розгляду справи в судовому засіданні, суд не вважає доцільним розглядати справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.

Керуючись ст. 243, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Шваліковської Вікторії Олександрівни про розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами загального позовного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О. М. Гринь