Постановление суда № 118872889, 07.05.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 травня 2024 року Чернігів Справа № 620/14616/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини номер НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як дружині загиблого/померлого учасника бойових дій, ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, за період 2019-2022 роки;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині загиблого/померлого учасника бойових дій, ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, за період 2019- 2022 роки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Військової частини номер НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , як дружині загиблого/померлого учасника бойових дій, ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період 2019-2022 роки; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині загиблого/померлого учасника бойових дій, ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період 2019-2022 роки.

До суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанції в розмірі 12000,00 грн.

18.04.2024 у зв`язку з проведенням повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 620/14616/23 передано на розгляд судді Баргаміної Н.М.

Згідно частин першої-третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В силу частин першої, третьої п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судуза умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 Кодексу адміністративного судочинства Українина судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства Україний тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20.

Так, суд зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не позбавляв права позивача подати до суду заяву про неможливість подати докази розміру понесених витрат до вирішення справи по суті.

Проте, позивачем до розгляду справи по суті не було надано доказів сплати витрат на правничу допомогу, заяви, в якій в порядку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, було б повідомлено, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть надані докази для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу також не було подано, як і не повідомлено суд про поважні причини, які зумовили неможливість подання таких доказів до прийняття рішення в справі.

Так, позивачем в позовній заяві чи в будь-який інший спосіб не було повідомлено суд про неможливість з поважних причин до закінчення розгляду справи подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, приймаючи у даній справі рішення від 19.12.2023 судом були вирішені заявлені позовні вимоги, а також досліджено питання щодо розподілу судових витрат, в тому числі понесених витрат на правову допомогу, та оскільки позивачем не було надано суду доказів понесення таких витрат в межах даного адміністративного спору в строк, визначений статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про відсутність судових витрат, які підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення просить повторно вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу, питання по яке вже було вирішено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 808/1436/18.

При цьому, суд зазначає, що у суду першої інстанції після винесення рішення суду по суті позовних вимог відсутні правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до частини четвертоїстатті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 241-243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - рішення відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.05.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА