Постановление суда № 118842485, 06.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

06 травня 2024 року Справа №160/7868/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2024р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у здійсненні розрахунку заборгованості пенсії від дня його первинного звернення 16.02.2021р. до дня призначення пенсії в серпні 2022 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії шляхом нарахування та виплати пенсії за період з моменту первинного звернення із заявою про призначення пенсії від 16.02.2021р. до серпня 2022 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200000 гривень.

Ухвалою суду від 01.04.2024р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та із зазначенням про докази, що підтверджують вказані обставини, з урахуванням того, що пенсія позивачеві призначена саме з 04.08.2022р. за заявою позивача та доказів оскарження позивачем рішень пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за заявами позивача, поданими у період з 16.02.2021р. по 04.08.2022р. позивачем суду не надано, у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду від 01.04.2024р. - 17.04.2024р. засобами поштового зв`язку від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків до якої позивач додав змінений адміністративний позов від 09.04.2024р., в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії та скасувати рішення від березня 2021 року та рішення №0469050008766 від 11.05.2021р. щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії шляхом нарахування та виплати пенсії за період з моменту первинного звернення із заявою про призначення пенсії від 16.02.2021р. до серпня 2022 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200000 гривень.

Окрім того, у зміненому адміністративному позові від 09.04.2024р. позивач просить поновити йому строк на подання позову щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії та скасувати рішення від березня 2021 року та рішення №0469050008766 від 11.05.2021р. щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах посилаючись на несприятливі умови для організації його життя у вигляді в країні, який змусив покинути домівки позивача; позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а подано його в межах шестимісячного строку з того моменту коли позивач у вересні 2023 року дізнався про порушення з боку відповідача порядку нарахування пенсії, передбаченого ст.45 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_2 з 22.04.2024р. по 26.04.2024р. включно та з 29.04.2024р. по 03.05.2024р. включно у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі вирішується судом 06.05.2024р.

З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2024р. разом з поданою заявою про усунення недоліків та зміненим адміністративним позовом, суд приходить до висновку, що зазначений змінений адміністративний позов від 09.04.2024р. слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною собою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024р. складає 3028,00 грн.

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Тобто, за подання даного зміненого позову, у якому об`єднані 3 вимоги немайнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 3633,60 грн., виходячи із розрахунку: (3028,00 грн.*0,4)*3=3633,60 грн., однак позивачем до первинного позову додано квитанцію від 19.03.2024р. про сплату судового збору лише у сумі 1211,20 грн., в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і відповідно до вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, як свідчить зміст зміненого адміністративного позову від 09.04.2024р., позивач, зокрема, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії та скасувати рішення від березня 2021 року та рішення №0469050008766 від 11.05.2021р. щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, станом на 11.04.2024р. (звернення до суду з позовом щодо оскарження наведених дій та рішень) позивачем шестимісячний строк звернення до суду з даним зміненим адміністративним позовом, встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, є пропущеним.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

У зміненому позові позивач вказує на те, що вперше він звернувся до пенсійного органу щодо призначення пенсії ще 16.02.2021р., вдруге 06.05.2021р. та за результатами розгляду таких заяв, пенсійним органом були прийняті рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах від березня 2021 року та рішення №0469050008766 від 11.05.2021р.

При цьому, позовна заява щодо оскарження таких рішень пенсійного органу подана позивачем через три роки після прийняття відповідачем рішення від березня 2021 - лише 11.04.2024р. (згідно штемпеля поштового зв`язку), тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

Чим було викликане таке зволікання позивачем не зазначено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом не може бути визнано судом поважними причинами, а звернення із заявами та отримання на них відповідей, зокрема, у вересні 2023 року (на що позивач посилається, як на підставу для поновлення строку звернення до суду зі зміненим адміністративним позовом) не змінює початку перебігу строку його звернення до суду, який для позивача розпочався після отримання оспорюваних рішень, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Також, відповідний висновок щодо початку перебігу строків звернення до суду з позовом узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22.

Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Окрім того, у зміненому позові від 09.04.2024р. позивач просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом посилаючись на несприятливі умови для організації його життя у вигляді в країні, який змусив покинути домівки позивача.

З цього приводу, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, пропущений строк суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними й допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочиснтва України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними й допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, зазначила, зокрема, що:

- питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;

- сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.

За викладеного, наведені у зміненому позові від 09.04.2024р. обставини щодо запровадження воєнного стану та щодо того, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише у вересні 2023 року після отримання відповіді на його заяву, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем змінений адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві десятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки зміненого адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду зі зміненим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 2422,40 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.3, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду зі зміненим адміністративним позовом у справі №160/7868/24 - відмовити.

Адміністративний позов (змінений) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до канцелярії суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 2422,40 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва