Решение № 118764035, 01.05.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 травня 2024 р. справа № 520/5391/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним спільне рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.03.2023 про відмову у погодженні списку розподілу житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3 для постійного проживання ОСОБА_1 та його родині;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України погодити список розподілу житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3 для постійного проживання ОСОБА_1 та його родині.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спільним рішенням керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.03.2023 повернуто без погодження до ІНФОРМАЦІЯ_2 списки розподілу постійних житлових приміщень та облікові справи, які стосуються позивача та його родини. Таке рішення відповідача ґрунтується на тому, що рішення про виключення квартири, яка утримується позивачем з числа службової житлової площі суперечить приписам ст. 47 ЖК України, відповідно до якої норма житлова площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 м. кв. на одну особу. Зокрема, житловою комісією прийнято рішення щодо виключення з числа службових трикімнатної квартири житловою площею 64,1 кв.м. і надання її у постійне користування військовослужбовцю запасу ОСОБА_1 на склад сім`ї 3 особи, що становить більше 21 кв.м. житлової площі на кожного члена сім`ї. На думку позивача, оскаржуване рішення від 24.03.2023 є протиправним, оскільки військовослужбовці та члени їх сімей, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що Адміністрація Державної прикордонної служби України вважає спільне рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке оформлено протоколом №14 від 24.03.2023 та затверджено 13.04.2023 Головою Державної прикордонної служби України законним, а позовні вимоги безпідставними виходячи з того, що підставою винесення спільного рішення в частині повернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 без погодження облікової справи ОСОБА_1 є те, що надання квартири загальною площею 112,7 кв. м. та житловою площею 64,1 кв.м. на наявний склад сім`ї ОСОБА_1 суперечить вимогам статті 47 ЖК України, відповідно до якої норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на особу. Крім того, від ІНФОРМАЦІЯ_2 списки розподілу житлової площі на погодження не надходили, а надходження лише особової справи військовослужбовця запасу суперечить вимогам п. 4 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.01.2021 №26, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.03.2021 за №344/35966. Отже, на думку представника відповідача, надання позивачу житла для постійного проживання суперечить законодавству та безперечно призведе до порушенням законних прав та інтересів інших осіб. Без дотримання черговості позивач не набув право на отримання в постійне користування житла, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка має правовий статус службового житла та розмір якого перевищує розмір житла, на який має право позивач.

Від представника третьої особи, ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшли пояснення, в яких зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає вимоги, викладені в позовній заяві, безпідставними та заперечує проти їх задоволення, оскільки Адміністрацією Державної прикордонної служби України під час розгляду відповідних матеріалів звернуто увагу, що надання квартири житловою площею 64,1 кв.м. на наявний склад сім`ї було б порушенням статті 47 Житлового Кодексу, відповідно до якої норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на особу. Житло, яке нині займає позивач, є таким, що перебільшує наведені норми закону, зокрема його загальна площа складає 112,7 кв.м., а житлова 64,1 кв.м. При цьому, склад сім`ї позивача - 3 особи, відтак на одну особу заявляється вимога виділення житла в обсязі 37,57 кв.м. загальної площі, та 21,37 кв.м. житлової площі, що перевищує норму жилої площі. Східним регіональним управлінням не заперечується об`єктивне право позивача на отримання житла в постійне користування, але заперечується проти наявності у нього права на отримання в постійне користування конкретного житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , як такого, що має правовий статус службове, та розмір якого перевищує розмір житла, на який має право позивач без дотримання черговості.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що надання у постійне користування квартири АДРЕСА_3 позивачу та його родині не призведе до порушення прав сторонніх осіб, у тому числі і тих хто перебуває в черзі на поліпшення житлових умов, оскільки квартира не є вільною, в ній проживає позивач разом з родиною, а тому вона не може бути віднесена до службових і на неї не може бути виданий ордер на вселення іншим особам.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2019 №396-ОС позивача звільнено з військової служби в запас.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.08.2019 №429-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 видано службовий ордер на житлове приміщення №122995 від 03.02.2010, на підставі якого позивач з сім`єю вселився в службову трикімнатну квартиру загальною площею 112,7 кв.м., (житлова площа - 64,1 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_4 .

30.08.2019 позивач звернувся до Голови житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону про зняття статусу службова з квартири, яку він займає та надання її в постійне користування.

03.01.2020 у відповідь на його звернення позивача було поінформовано, що надання квартири житловою площею 64,1 кв.м. на наявний склад сім`ї було б порушенням статей 47 та 48 Житлового Кодексу. Інше житло, вільне для заселення, яке б відповідало встановленим нормам житлової площі на час розгляду звернення відсутнє.

ОСОБА_1 оскаржив вказане рішення в судовому порядку.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 по справі №638/536/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09.11.2021 по справі №638/536/21 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 скасовано і ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та подати до Адміністрації Державної прикордонної служби України документи, необхідні для прийняття рішення про направлення до Харківської міської ради клопотання стосовно виключення житлового приміщення за №100 в будинки АДРЕСА_5 з числа службової житлової площі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено засідання, на якому прийнято наступне рішення: на виконання вимог постанови Харківського апеляційного суду підготовити та направити до Адміністрації Державної прикордонної служби України наступні документи: копію рішення Харківського апеляційного суду від 09.11.2021; витяг з протоколу засідання житлової комісії від 24.11.2021 №8; житлову справу підполковника запасу ОСОБА_1 .

Вказане стало підставою для розгляду 24.03.2023 даного питання Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

24.03.2023 спільним рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке оформлено протоколом №14 від 24.03.2023 та затверджено 13.04.2023 Головою Державної прикордонної служби України до ІНФОРМАЦІЯ_2 повернуто без погодження облікову справу військовослужбовця запасу ОСОБА_1 .

Підставою прийняття вказаного рішення стало те, що надання квартири житловою площею 64,1 кв.м. на наявний склад сім`ї було суперечить статті 47 Житлового Кодексу, відповідно до якої норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на особу, а також, оскільки до Адміністрації Державної прикордонної служби України списки розподілу житлової площі на погодження не надходили.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Житлового кодексу України, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

За статтею 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, визначено Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 №26 (далі - Інструкція №26).

За приписами п. 7 розділу І цієї Інструкції, питання щодо виключення жилих приміщень, в яких проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службових та надання їх для постійного проживання військовослужбовцям, які мають на це право, вирішують відповідні житлові комісії (об`єднані житлові комісії), які розглядали питання надання такого житла, у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції №26, основною формою роботи житлових комісій є засідання. Засідання правочинні, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається більшістю голосів шляхом відкритого голосування. Якщо за результатами голосування голоси розділилися порівну, вирішальний голос має голова житлової комісії (за його відсутності - заступник голови житлової комісії).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції №26, житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) приймає рішення щодо, зокрема: забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання шляхом виключення утримуваного ними житла з числа службового у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 6 розділу ІІ Інструкції №26 визначено, що житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби має повноваження, визначені пунктами 4, 5 цього розділу, і уповноважена, серед іншого: погоджувати питання щодо виключення жилих приміщень із числа службових. У разі непогодження рішення житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії) щодо надання житла житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби повертає документи на доопрацювання з відповідним обґрунтуванням.

У розділі VI цієї Інструкції урегульовано питання надання жилих приміщень для постійного проживання.

Так, згідно з п. 1, п. 2 розділу VI Інструкції №26 особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, забезпечуються жилими приміщеннями по черзі, що визначається часом зарахування на облік (у загальному, першочерговому або позачерговому порядку), за рішенням житлової комісії (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується керівником органу Держприкордонслужби, відповідно до наказу якого створена ця комісія.

У рішенні житлової комісії зазначаються підстави для надання жилого приміщення, жила площа та склад сім`ї, на який воно надається, також зазначається номер у черзі.

Жилі приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, повинні відповідати установленим санітарним і технічним вимогам.

Жилі приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в цьому населеному пункті, визначеному у встановленому законодавством порядку, але не більше 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу за умови, що вони не використали право на безоплатну приватизацію житла.

Пунктами 3-6 розділу VI Інструкції №26 визначено, що для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.

Рішення житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби оформлюється протоколом та затверджується Головою Держприкордонслужби.

На підставі затвердженого керівником органу Держприкордонслужби рішення житлової комісії щодо забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями для постійного проживання житлова комісія готує список розподілу постійних жилих приміщень (додаток 24).

Списки розподілу постійних жилих приміщень (у 3 примірниках), затверджені керівником органу Держприкордонслужби та підписані головою і секретарем житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії), надсилаються до Адміністрації Держприкордонслужби для погодження.

Разом із списками розподілу постійних жилих приміщень до Адміністрації Держприкордонслужби надсилається облікова справа військовослужбовця та витяг з протоколу засідання житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії).

Списки розподілу постійних жилих приміщень та інші документи розглядаються на засіданні житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби по кожному військовослужбовцю окремо.

У разі наявності підстав, що виключають можливість надання військовослужбовцю та членам його сім`ї жилого приміщення для постійного проживання, зазначене жиле приміщення підлягає повторному розподілу в органі Держприкордонслужби у встановленому законодавством порядку та в строк, що не перевищує один місяць.

Рішення про забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання керівників органів Держприкордонслужби та членів їх сімей приймає житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби.

Після погодження Адміністрацією Держприкордонслужби списків розподілу постійних жилих приміщень, органом Держприкордонслужби протягом десяти робочих днів оформляються та подаються до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документи для затвердження рішення житлової комісії та видачі ордера.

У разі забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями для постійного проживання шляхом виключення утримуваних ними жилих приміщень із числа службових, окрім погодження списків розподілу постійних жилих приміщень, Адміністрація Держприкордонслужби також надає дозвіл відповідному органу Держприкордонслужби на виключення житла із числа службового.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом із списком розподілу жилого приміщення для постійного проживання надсилається також облікова справа військовослужбовця, витяг з протоколу засідання житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії) про надання жилого приміщення для постійного проживання та витяг з протоколу засідання житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби про погодження списків розподілу житла.

Відповідно до п. 9 розділу VI Інструкції №26, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, у якому вони проживають, з числа службового в порядку черговості, у спосіб, визначений пунктами 3 6 цього розділу.

Особи, звільнені з військової служби, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями та які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, в якому вони проживають, з числа службового без урахування черговості, у спосіб, визначений пунктами 3-6 цього розділу.

Виключення квартир із числа службових здійснюється виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради народних депутатів на підставі рішення житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії) за клопотанням керівника органу Держприкордонслужби, яким було надано таке житло, у встановленому законодавством порядку.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що чинним законодавством передбачено спеціальний порядок для розгляду питання надання жилих приміщень для постійного проживання, який, зокрема, включає в себе, що житлова комісія готує список розподілу постійних жилих приміщень, затверджений керівником органу Держприкордонслужби та підписаний головою і секретарем житлової комісії органу Держприкордонслужби (об`єднаної житлової комісії), які надсилаються до Адміністрації Держприкордонслужби для погодження.

Списки розподілу постійних жилих приміщень та інші документи розглядаються на засіданні житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби.

Судовим розглядом встановлено, що всупереч п. 4 розділу VI Інструкції №26 до Адміністрації Держприкордонслужби не надходили списки розподілу постійних жилих приміщень для розгляду вказаного питання стосовно позивача.

Як вже зазначалось судом вище, статтями 47, 48 Житлового кодексу України встановлено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.

При цьому, у п. 2 розділу VI Інструкції №26 зазначено, що жилі приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в цьому населеному пункті, визначеному у встановленому законодавством порядку, але не більше 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу за умови, що вони не використали право на безоплатну приватизацію житла.

Враховуючи, що загальна площа квартири за адресою: АДРЕСА_4 , складає 112,7 кв.м., а житлова 64,1 кв.м., норма житлової площі на одну особу - члена сім`ї позивача перевищує 13,65 квадратного метра.

Таким чином, відповідач, керуючись ст. 47 Житлового кодексу України та п. 4 VI Інструкції №26, обґрунтовано повернув до ІНФОРМАЦІЯ_2 облікову справу військовослужбовця ОСОБА_1 , а твердження позивача, викладені в адміністративному позові, не підтверджують порушення норм діючого законодавства з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Адміністрацією Державної прикордонної служби України спільного рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке оформлено протоколом №14 від 24.03.2023 та затверджено 13.04.2023 Головою Державної прикордонної служби України, та як наслідок відсутність підстав для його скасування.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.