Решение № 118761978, 01.05.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Справа № 280/2408/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №280/2967/23, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю;

2) зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоодержану її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсію в сумі 263005,78 грн, нараховану на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №280/2967/23.

Крім того, просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Дзісем А.Р., який діє на підставі ордеру серії АР №1122229 від 18.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії. Позивач вважає, що як дружина покійного військового пенсіонера має право згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на одержання сум пенсії, що підлягали йому виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Звернувшись до відповідача із заявою про виплату суми пенсії, що підлягали виплаті її чоловіку, позивач у порушення вимог чинного законодавства отримав відмову. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на його соціальний захист та належне пенсійне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

10.04.2024 представником відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (вх. № 16990), у якому зазначає, що відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування виплат пенсій. З 01.04.2021 діє положення пункту 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, відповідно до якого Пенсійний фонд України проводить протягом місяця перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій, через поточні рахунки одержувачів. Отже, з 01.04.2021 кошти на виплату пенсій, в тому числі за рішеннями суду, перераховуються безпосередньо Пенсійним фондом України на поточні рахунки пенсіонерів без їх зарахування до Головного управління. Таким чином, Управління не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду та не може здійснювати жодних розпоряджень коштами. З приводу визначення права позивача на отримання сум пенсії, які були нараховані, але недоотримані у зв`язку зі смертю пенсіонера, зазначає, що відповідно до статті 8 Закону № 2262-XII виплата пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок державного бюджету України. Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявністю відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України про Державний бюджет. Виходячи з цього, сума доплати за минулий час підлягала виплаті після та за умови надходження до головного управління відповідного фінансування з Державного бюджету. Як вбачається з матеріалів справи №280/2967/23 стороною був саме ОСОБА_2 , а не його дружина ОСОБА_1 , а тому стягувачем, тобто на чию користь виконується рішення, був саме померлий. Виходячи з цього, ОСОБА_1 набуде право на отримання нарахованої ОСОБА_2 суми пенсії лише у тому разі, коли на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області буде покладено виконання відповідних зобов`язань в порядку передбаченим чинним законодавством. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.04.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_3 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 280/2967/23, яке набрало законної сили 29.06.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці про грошове забезпечення для нарахування пенсії, виданій ІНФОРМАЦІЯ_1 №2873/с від 25.10.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням перерахованих сум пенсій з 01.04.2019, нарахована сума доплати за період з жовтня 2019 року по липень 2023 року у розмірі 263005,78 грн.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12.09.2023 Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила вирішити питання виплати заборгованості, проте листом від 21.02.2024 № 3005-1447/К-02/8-0800/24 відповідачем роз`яснено, що чоловік заявниці, ОСОБА_2 , до дня смерті (10.09.2023) перебував на обліку в Головному управлінні, як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/2967/23 Головним управлінням ОСОБА_2 за життя було проведено перерахунок пенсії внаслідок чого по пенсійній справі сформувалась доплата за минулий час. Відповідно до статті 8 Закону виплата пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок Державного бюджету України. Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявністю відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України про Державний бюджет, тому сума доплати за минулий час підлягала виплаті після та за умови надходження до Головного управління відповідного фінансування з Державного бюджету. Оскільки стороною у судовій справі виступав чоловік заявниці, то визначення її права на отримання зазначених сум заборгованості з Державного бюджету після його смерті може бути вирішено виключно у судовому порядку.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті пенсії, що підлягала виплаті її померлому чоловіку на виконання рішення суду, позивач звернулась до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Частиною другою статті 52 Закону № 1058-IV установлено, що члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.

Статтею 61 Закону №2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

У відповідності до абзацу першого пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Таким чином, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ.

При цьому твердження представника позивача про пропуск ОСОБА_1 шестимісячного строку звернення до територіального органу Пенсійного фонду спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, позаяк позивач звернулась з відповідною заявою 23.01.2024, відповідь на таке звернення відповідачем надано 21.02.2024, тоді як шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 сплив вже 10.03.2024.

Як встановлено судом, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 280/2967/23 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , внаслідок якого була нарахована, але не виплачена сума пенсії у розмірі 263005,78 грн за період з жовтня 2019 року по липень 2023 року, яка залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю. Суд зазначає, що нарахована і недоодержана пенсія на виконання судового рішення, не змінює її правову природу. Відтак, позивач як дружина померлого, яка проживала разом з ним на день його смерті, відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII має право на одержання недоотриманої суми пенсії.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу пенсії нарахованої, але не виплаченої її померлому чоловіку, оскільки стаття 61 Закону № 2262-ХІІ покладає на органи Пенсійного фонду України обов`язок із виплати суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

Доводи відповідача щодо того, що у даному контексті доцільно буде визначити, чи наявні інші спадкоємці чи інші заінтересовані особи, суд відхиляє, оскільки ці відносини не є спадковими. Крім того, відповідач не надав доказів того, що інші особи зверталися до органу Пенсійного фонду із заявою про отримання нарахованої ОСОБА_2 суми пенсії. Крім того, за змістом довідки Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса від 23.10.2023 № 2827/02-14 відповідно до спадкової справи № 531/2023 до майна померлого ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Твердження, що відповідач не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду також відхиляються з огляду на те, що Головне управління, відмовляючи позивачу, на вказані обставини не посилалося.

У постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Тому, як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу виплату пенсії в розмірі 263005,78 грн, що підлягала виплаті ОСОБА_2 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 280/2967/23, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Квитанцією від 18.03.2024 № 1850-7103-0369-7221 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії у розмірі 263005,78 грн, що підлягала виплаті її чоловіку, ОСОБА_2 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 280/2967/23, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі 263005,78 грн (двісті шістдесят три тисячі п`ять гривень 78 копійок), що підлягала виплаті ОСОБА_2 , на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 280/2967/23, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.05.2024.

Суддя К.В.Мінаєва