Решение № 118760909, 22.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 рокуСправа №160/1713/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1713/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (паспорт у вигляді ІД-картки з електронним цифровим носієм № НОМЕР_3 , запис №19870828-12378, виданий 1210 від 20.10.2021, РНОКПП: НОМЕР_1 ) щодо невиплати добових за час перебування у відрядженні з 10.07.2023 по 31.07.2023 та коштів за проїзд до місця відрядження, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (зі змінами) «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 (зі змінами) «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (паспорт у вигляді ІД-картки з електронним цифровим носієм № НОМЕР_3 , запис №19870828-12378, виданий 1210 від 20.10.2021, РНОКПП: НОМЕР_1 ) здійснити виплату добових за час перебування у відрядженні з 10.07.2023 по 31.07.2023 та коштів за проїзд до місця відрядження, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (зі змінами) «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 (зі змінами) «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, на думку позивача, протиправно не здійснив нарахування та виплату коштів на відрядження ОСОБА_1 . Позивач звертався до відповідача з питання виплати вказаних коштів, однак, останній виплату коштів на відрядження не здійснив. Зазначене стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний термін для надання до суду відзиву на позовну заяву.

Проте, відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою термін не надав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 12.07.2023 №168 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 06.07.2022 №39-РС на посаду провідного бухгалтера командування ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВОС-900093А, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ), з 12.07.2023 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення. Підстава: наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 06.07.2022 №39-РС, припис начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.07.2-022 №107, рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 від 12.07.2022.

З матеріалів справи встановлено, що молодший сержант, провідний бухгалтер ОСОБА_1 у період проходження військової служби з 12.07.2022 по 31.07.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) направлявся у службові відрядження до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 09.07.2023 №190 ОСОБА_1 вибув у відрядження до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, з 10.07.2023 для проходження підготовки у навчальному батальйоні резерву офіцерського складу на підставі розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.07.2023 №5/40/9527 (вх. №6104 від 08.07.2023), посвідчення про відрядження №72 від 09.07.2023.

Відповідно до наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по особовому складу) від 17.07.2023 №20-рс призначений курсантом штатним навчального батальйону резерву офіцерського складу факультету післядипломної освіти.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 31.07.2023 №212 ОСОБА_1 вибув з 31.07.2023 до нового місця служби. Підстава: наказ начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по особовому складу) від 17.07.2023 №20-рс (вх. №6706 від 25.07.2023).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 31.07.2023 №212 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з відрядження з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, та приступив до виконання службових обов`язків 31.07.2023. Підстава: посвідчення про відрядження №72 від 09.07.2023.

19.09.2023 позивач в установленому порядку звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату добових за період перебування у відрядженні відповідно до чинного законодавства та компенсувати витрати на проїзд до місця відрядження.

Заяву направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення та отримано представником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2023, про що свідчить підпис останнього в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №4900601010424.

Проте, доказів на підтвердження розгляду відповідачем заяви позивача матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з такого.

Суд вказує, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України (п. 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).

Згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд`єгерської служби Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових; відшкодування витрат на найм житлового приміщення за час перебування у такому відрядженні; відшкодування вартості проїзду до місця відрядження та назад.

Виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) (п. 20 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).

Згідно п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту.

Строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.

Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.

Згідно Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 сума витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) Україна 900 гривень.

Відповідно до п. 3 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.

Суд вказує, що вказаною нормою визначено вичерпний перелік. Зазначення додаткової інформації не передбачено.

Згідно п. 6 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, Військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю перераховується в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження забезпечення позивача встановленим порядком авансом відповідачем.

Відповідно до п. 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Згідно з п. 12 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, військова частина (установа, організація) за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98, витрати відрядженим військовослужбовцям на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей «ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

З огляду на вищевикладене, суд для ефективного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 10.07.2023 по 31.07.2023 та коштів за проїзд до місця відрядження, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (зі змінами) «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 (зі змінами) «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виплату ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 10.07.2023 по 31.07.2023 та коштів за проїзд до місця відрядження, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (зі змінами) «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 (зі змінами) «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22.03.2024.

Суддя О.В. Царікова