Постановление суда № 118728910, 30.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

30 квітня 2024 року 640/21016/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши заяву судді Марича Є.В. про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області, Кабінету Міністрів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Марич Є.В.) перебуває справа №640/21016/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області, Кабінету Міністрів України, в якому позивачем, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, заявлені вимоги:

1) до УСБУ в Харківській області - про оскарження бездіяльності, яка полягає у ненаданні внаслідок прийняття КМУ нормативно-правових актів (постанови Кабміну №103, №804 та №1088) довідки про грошове забезпечення для перерахунку позивачу пенсії з 01.03.2018р. на підставі частини 2 статті 51 Закону України №2262-ХІІ у щомісячній сумі 54 456,92 грн. та зобов`язання надати цю довідку;

2) до ГУ ПФУ в Харківській області - визнати протиправною бездіяльності, яка полягає у невчиненні дій з перерахунку пенсії у щомісячній сумі 54 456,92 грн. з 01.03.2018р., виходячи із зазначеного грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії; а також до держави Україна в особі ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області та КМУ - про стягнення за рахунок коштів державного бюджету України протиправно недоплаченої за період з 01.03.2018р. по 08.12.2020р. пенсії в сумі 1 599 720,80 грн. та завданої за період з 01.03.2018р. по 08.12.2020р. матеріальної шкоди в сумі 1 599 720,80 грн., а саме: збитків (упущеної вигоди) на підставі статті 56 Конституції України, статей 1173, 1175 ЦК України;

3) до КМУ - про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття підпункт 1 пункту 1 постанови КМУ "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" від 24.12.2019р. №1088 (постановою Верховного Суду від 20.10.2021р. направлена в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції; копії матеріали, необхідні для розгляду скарги повернуті Верховним Судом та надійшли до Окружного адміністративного суду м. Києва 01.11.2021р.).

23.04.2024р. від позивача надійшла заява про відвід судді, в якій заявник просить суд відвести суддю ОСОБА_2 від розгляду адміністративної справи за №640/21016/19.

Ухвалою суду від 24.04.2024р. відвід судді Марича Є.В. в адміністративній справі за №640/21016/19 визнано необґрунтованим. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 25.04.2024р. (суддя Жук Р.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Марича Є.В. у справі №640/21016/19, - відмовлено.

Матеріали справи разом із наведеною ухвалою отримано суддею Маричем Є.В. 30.04.2024р.

Того ж дня головуючий суддя Марич Є.В. подав заяву про самовідвід. Заяву обґрунтував тим, що у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді. Головуючий суддя Марич Є.В. вважає, що за таких обставин він не може брати участь у розгляді цієї справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27.07.2006 об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

При цьому суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK").

Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним у Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У такому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду необхідно розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою ЄСПЛ, під час вирішення того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

У той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Ураховуючи зазначене, з метою забезпечення усунення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Марич Є.В. не може брати участі в розгляді цієї адміністративної справи, а тому заяву про самовідвід необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Задовольнити заяву судді Марича Є.В. про самовідвід.

2. Передати адміністративну справу №640/21016/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду, згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Марич Є.В.