Решение № 118718530, 24.04.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 912/3258/21

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Строй-Арсенал»

до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»

про стягнення 4347836,60 грн

Представники сторін:

від позивача: Кожокар М.Ю.;

від відповідача: Самусь О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.11.2021 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Строй-Арсенал» з вимогами до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення 3589208,40 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3589208,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021 позовну заяву Приватного підприємства «Строй-Арсенал» направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу №912/3258/21 передано на розгляд судді Приходько І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 суддею Приходько І.В. позовну заяву Приватного підприємства «Строй-Арсенал» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 20.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 відкрито провадження у справі №912/3258/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

22.02.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

25.03.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що позивачем було порушено строки щодо надання на погодження замовнику (відповідачу) плану виконання робіт та календарний графік виконання робіт, у зв`язку з чим відповідач скористався своїм правом, передбаченим договором, на розірвання Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 в односторонньому порядку шляхом відмови від договору. Отже, як вказує відповідач, договір є розірваним з 20.09.2021, тоді як акти виконаних робіт позивач направив у жовтні 2021 року.

30.08.2022 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 4347836,60 грн, з яких 3589208,40 грн основного боргу, 78765,92 грн 3% річних та 679862,28 грн інфляційних втрат.

15.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

22.12.2022 відповідачем подані письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.03.2023 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим спір у справі розглядається з новою ціною позову - 4347836,60 грн.

17.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 призначено у справі №912/3258/21 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України. На вирішення експерта поставлено наступні питання: - Чи можливо розмежувати (визначити), які роботи та їх об`єми виконало ПП «Строй-Арсенал» у процесі виконання Договору підряду на виконання робіт №6/ОР-21 від 04.06.2021, а які роботи та їх об`єми виконало ПП «ДМК-95» у процесі виконання Договору підряду на виконання робіт №1/ОР-22 від 21.10.2022?; - У разі можливості розмежування (визначення) робіт та їх об`ємів зазначити перелік виконаних ПП «Строй-Арсенал» робіт та їх об`ємів у процесі виконання Договору підряду на виконання робіт №6/ОР-21 від 04.06.2021; - У разі можливості розмежування (визначення) робіт та їх об`ємів зазначити вартість фактично виконаних ПП «Строй-Арсенал» робіт за Договором підряду на виконання робіт №6/ОР- 21 від 04.06.2021; - Який перелік та об`єми фактично виконаних Приватним підприємством «Строй-Арсенал» будівельних робіт («Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти «Верболозівська») за Договором підряду на виконання робіт №6/ОР-21 від 04 червня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством «Строй-Арсена» та Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»?; - Яка вартість фактично виконаних Приватним підприємством «Строй-Арсенал» будівельних робіт («Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти «Верболозівська») за Договором підряду на виконання робіт № 6/ОР-21 від 04 червня 2021 року? Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладено на відповідача. Зупинено провадження у справі.

27.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи та повідомлення від 26.07.2023 № 10490/8386-4-23/40 про неможливість проведення призначеної судом будівельно-технічної експертизи у справі №912/3258/21 з тих підстав, що відсутні додатково витребувані матеріали, а також не виконана вимога щодо попередньої оплати за проведення призначеної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 було поновлено провадження у справі №910/3258/21 та її розгляд призначено на 27.09.2023.

У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 08.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті спору на 23.11.2023.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.01.2024 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/3258/21 у зв`язку із звільненням судді Приходько І.В. Справу №910/3258/21 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 суддею Спичаком О.М. прийнято до свого провадження справу №910/3258/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2024.

У підготовчому засіданні 28.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 27.03.2024.

13.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 27.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив частково.

У судовому засіданні 24.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.2021 між Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (замовник) та Приватним підприємством «Строй-Арсенал» (підрядник) укладено Договір підряду №6/ОР-21 на виконання робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та устаткування на власний ризик та у передбачений договором строк виконати та здати роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти «Верболозівська», а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у порядку та на умовах, обумовлених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 склад, обсяги та інші характеристики робіт, що виконуватиметься відповідно до умов цього договору, визначені проектно-кошторисною документацією, яка передається замовником підряднику, та наведені в Позиційному списку (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 підрядник зобов`язується виконати роботи за цим договором з моменту підписання договору по грудень 2021 року та здати виконані належним чином роботи за цим договором замовнику.

Відповідно до п. 3.1 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 договірна ціна робіт за цим договором становить 15281400,00 грн.

У розділі 4 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 сторонами погоджено порядок приймання-передачі виконаних робіт.

Зокрема, відповідно до п. 4.1 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 прийняття замовником робіт, виконаних підрядником за цим договором, оформлюється актами КБ-2в та довідкою КБ-3.

Згідно з п. 4.2 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 підрядник після закінчення виконаних робіт надає замовнику в 3 примірниках оформлені та підписані акти КБ-2в та довідку КБ-3. Замовник розглядає надані йому підрядником акт КБ-2в та довідку КБ-3 та у разі відсутності у нього зауважень до результатів виконаних робіт посвідчує їх своїм підписом та печаткою і повертає по одному примірнику акту та довідки підряднику.

Відповідно до п. 4.4 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 замовник має право відмовитись від підписання акту КБ-2в та довідки КБ-3 і прийняття робіт за цим договором у разі неналежного, несвоєчасного виконання робіт, виконання робіт неналежної якості або виявлення в них недоліків.

У п. 5.1.4 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 сторонами погоджено, що замовник має право розірвати цей договір з підстав, зазначених у п. 15.3 договору.

Згідно з п. 5.4.1 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 підрядник зобов`язаний протягом 10 днів з дня підписання акту приймання-передачі проммайданчика надати на затвердження замовнику план виконання робіт за договором.

Відповідно до п. 5.4.3 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації календарного графіку виконання робіт та плану виконання робіт, затвердженого замовником.

Відповідно до п. 15.3 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 замовник може розірвати цей договір у разі:

- ненадання підрядником відповідно до п. 5.4.1 договору плану виконання робіт за договором;

- порушення підрядником умов даного договору;

- порушення підрядником будівельних норм і правил, вимог проектної документації;

- порушення підрядником з його вини календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником.

Відповідно до п. 15.1 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його скріплення підписами та печатками сторін та діє по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонам своїх зобов`язань.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3589208,40 грн.

30.08.2022 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 4347836,60 грн, з яких 3589208,40 грн основного боргу, 78765,92 грн 3% річних та 679862,28 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивачем було порушено строки щодо надання на погодження замовнику (відповідачу) плану виконання робіт та календарний графік виконання робіт, у зв`язку з чим відповідач скористався своїм правом, передбаченим договором, на розірвання Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 в односторонньому порядку шляхом відмови від договору. Отже, як вказує відповідач, договір є розірваним з 20.09.2021, тоді як акти виконаних робіт позивач направив у жовтні 2021 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 232905,60 грн (форма КБ-2в), Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 33858,00 грн (форма КБ-2в), Акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 213295,20 грн (форма КБ-2в), Акту №4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 3109149,60 грн (форма КБ-2в), що разом становить 3589208,40 грн.

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист та накладної Укрпошти, вказані акти разом з довідками форми КБ-3, а також актом маркшейдерського заміру та виконавчою зйомкою 20.10.2021 були направлені позивачем на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03142, м. Київ, провулок Приладний, буд. 2-А).

З інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ «Укрпошта», вбачається, що вказана поштова кореспонденція 08.11.2021 була повернута відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Тобто роботи можуть вважатися виконаними, а обов`язок по їх оплаті - таким, що настав, після складення акта виконаних робіт. Складений акт, що підписаний сторонами, або той, від підписання якого сторона ухиляється, породжує правові наслідки.

Саме по собі несвоєчасне направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт відповідно до приписів законодавства не звільняє відповідача від обов`язку прийняти такі роботи та вжити передбачених законодавством заходів для реагування на отриманий акт. При цьому саме суб`єкт господарської діяльності повинен дбати про те, щоб належним чином та своєчасно отримувати направлену йому кореспонденцію, а відповідальність та негативні наслідки того, що відповідач не отримує кореспонденцію, направлену йому належним чином, не можуть покладатися на позивача.

Суд зазначає, що порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Згідно з пунктом 94 Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Тобто, юридична особа має обов`язок отримувати поштову кореспонденцію за своїм місцезнаходженням.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №914/1191/20, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6.

Як встановлено судом, спірні акти разом з довідками форми КБ-3, а також актом маркшейдерського заміру та виконавчою зйомкою 20.10.2021 були направлені позивачем на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03142, м. Київ, провулок Приладний, буд. 2-А).

З інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ «Укрпошта», вбачається, що вказана поштова кореспонденція 08.11.2021 була повернута відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про виконані позивачем роботи за спірними актами, так як таке повідомлення було здійснено на адресою місцезнаходження відповідача, з огляду на що суд відхиляє заперечення відповідача у вказаній частині.

Відповідач не надав мотивованої відмови від підписання Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 232905,60 грн (форма КБ-2в), Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 33858,00 грн (форма КБ-2в), Акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 213295,20 грн (форма КБ-2в), Акту №4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року на суму 3109149,60 грн (форма КБ-2в), що разом становить 3589208,40 грн.

Згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо викопаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обгрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Та роботи виконані за такими актами вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі №910/16308/20.

Щодо обсягу виконаних позивачем робіт, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Висновку судового експерта №58/21 судової будівельно-технічної експертизи від 28.10.2021 (складений судовим експертом Тараном О.С. для подання до суду), відповідно до якого обсяги фактично виконаних позивачем робіт за Договором підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 відповідають обсягам, зазначеним в первинній обліковій документації, зокрема в Актах приймання виконаних будівельних робіт №1, №2, №3, №4 за вересень 2021 року, та вартості зазначеній в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, що дорівнює 3589208,40 грн.

Відповідачем долучено до матеріалі справи копію Договору підряду №1/ОР-22 на виконання робіт від 21.10.2022, укладеного між Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» та Приватним підприємством «ДМК-95», відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації з використанням власних матеріалів та устаткування на власний ризик та у передбачений договором строк виконати та здати залишкові роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти «Верболозівська».

Відповідач пояснив, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі, так як частину робіт виконало Приватне підприємство «ДМК-95».

Зважаючи на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 призначено у справі №912/3258/21 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України. На вирішення експерта поставлено наступні питання: - Чи можливо розмежувати (визначити), які роботи та їх об`єми виконало ПП «Строй-Арсенал» у процесі виконання Договору підряду на виконання робіт №6/ОР-21 від 04.06.2021, а які роботи та їх об`єми виконало ПП «ДМК-95» у процесі виконання Договору підряду на виконання робіт №1/ОР-22 від 21.10.2022?; - У разі можливості розмежування (визначення) робіт та їх об`ємів зазначити перелік виконаних ПП «Строй-Арсенал» робіт та їх об`ємів у процесі виконання Договору підряду на виконання робіт №6/ОР-21 від 04.06.2021; - У разі можливості розмежування (визначення) робіт та їх об`ємів зазначити вартість фактично виконаних ПП «Строй-Арсенал» робіт за Договором підряду на виконання робіт №6/ОР- 21 від 04.06.2021; - Який перелік та об`єми фактично виконаних Приватним підприємством «Строй-Арсенал» будівельних робіт («Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти «Верболозівська») за Договором підряду на виконання робіт №6/ОР-21 від 04 червня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством «Строй-Арсена» та Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»?; - Яка вартість фактично виконаних Приватним підприємством «Строй-Арсенал» будівельних робіт («Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти «Верболозівська») за Договором підряду на виконання робіт № 6/ОР-21 від 04 червня 2021 року? Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладено на відповідача. Зупинено провадження у справі.

Однак, відповідач не здійснив оплату за проведення судової експертизи у справі №910/3258/21, у зв`язку з чим експертиза у справі №910/3258/21 не була проведена.

При цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи копію Висновку експерта №19-05-2023 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження від 22.05.2023, який складено на замовлення відповідача судовим експертом Борисенко-Жилою Т.М.

У Висновку експерта №19-05-2023 від 22.05.2023 зазначено, що вартість фактично виконаних Приватним підприємством «Строй-Арсенал» будівельних робіт за Договором підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 становить 1506777,60 грн.

Станом на дату проведення дослідження можливе розмежування робіт, що виконані позивачем, та робіт, що виконані Приватним підприємством «ДМК-95».

Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд критично оцінює наданий відповідачем Висновок експерта №19-05-2023 від 22.05.2023, оскільки позивачем виконувались роботи на об`єкті у 2021 році, а Приватним підприємством «ДМК-95» - у 2022 році.

Матеріали справи не містять будь-якої іншої первинної документації, яка б фіксувала обсяги виконаних позивачем робіт, крім спірних актів виконаних робіт, які надсилалась відповідачу на погодження та неправомірно не були розглянуті відповідачем (погоджені або відхилені із зазначенням мотивованої відмови).

Обсяги виконаних робіт Приватним підприємством «ДМК-95», зафіксовані в актах виконаних робіт, не свідчать однозначно, що ці самі роботи не були виконані позивачем у 2021 році.

Крім того, відповідно до п. 3.1 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 договірна ціна робіт за цим договором становить 15281400,00 грн., тоді як предметом спору є стягнення лише частини вартості робіт на суму 3589208,40 грн.

За наведених обставин, а також враховуючи, що відповідач не оплатив призначену судом експертизу, суд відхиляє в якості належного та допустимого доказу наданий відповідачем Висновок експерта №19-05-2023 від 22.05.2023, відповідно до якого вартість виконаних позивачем робіт за Договором підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 становить 1506777,60 грн., та приймає в якості доказу вартості виконаних позивачем робіт Висновок судового експерта №58/21 судової будівельно-технічної експертизи від 28.10.2021, відповідно до якого вартість виконаних позивачем робіт становить 3589208,40 грн (так як обставини, встановлені у Висновку судового експерта №58/21 судової будівельно-технічної експертизи від 28.10.2021, узгоджуються з встановленими судом обставинами справи).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідно до умов Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 позивачем були виконані роботи на суму 3589208,40 грн.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.15 Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 замовник сплачує підряднику ціну цього договору шляхом проміжних платежів за виконані роботи протягом 15 банківських днів після посвідчення підписами та печатками сторін акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних за цим договором будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та по мірі надходження відповідних бюджетних коштів.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 3589208,40 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов`язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» за Договором підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 у сумі 3589208,40 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Строй-Арсенал» в частині стягнення з Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» суми основного боргу у розмірі 3589208,40 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується тверджень відповідача про розірвання Договору підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021, суд зазначає, що вказані обставини досліджувались судом у справі №912/3180/21 за позовом Приватного підприємства «Строй-Арсенал» до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від Договору підряду від 04.06.2021, вчинений Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» відповідно до повідомлення про розірвання договору від 14.09.2021 №1007 і листа від 14.09.2021 №1008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №912/3180/21, позов задоволено та визнано недійсним вказаний односторонній правочин.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №912/3180/21 залишено без змін.

Отже, Договір підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021 не було розірвано з 20.09.2021.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 78765,92 грн за період з 30.11.2021 по 23.08.2022 та інфляційні втрати у розмірі 679862,28 грн за період з грудня 2021 року по липень 2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Строй-Арсенал» в частині стягнення з Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» 3% річних у розмірі 78765,92 грн та інфляційних втрат у розмірі 679862,28 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив суд вказати в резолютивній частині рішення суду про нарахування 3% річних з 24.08.2022 до моменту повного виконання рішення суду, але не більше ніж до 30.11.2024 та про нарахування інфляційних втрат з 01.08.2022 до 30.11.2024.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Суд вважає за можливе зазначити у рішення про нарахування 3% річних з 24.08.2022 до моменту повного виконання рішення суду, але не більше ніж до 30.11.2024, однак, у зазначенні у судовому рішенні про нарахування інфляційних втрат суд відмовляє позивачу, оскільки таке нарахування не передбачено ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (03142, м. Київ, провулок Приладний, буд. 2-А; ідентифікаційний код: 39244468) на користь Приватного підприємства «Строй-Арсенал» (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 82-А; ідентифікаційний код: 30643835) суму основного боргу у розмірі 3589208 (три мільйони п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті вісім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 78765 (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 679862 (шістсот сімдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 28 коп. та судовий збір у розмірі 65217 (шістдесят п`ять тисяч двісті сімнадцять) грн 55 коп.

3. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України з 24.08.2022 до моменту повного виконання рішення суду, але не більше ніж до 30.11.2024, на суму основного боргу за Договором підряду №6/ОР-21 на виконання робіт від 04.06.2021, що становить 3589208,40 грн, нараховувати 3% річних за формулою: сума основного боргу * 3% / календарну кількість днів у році * кількість днів прострочення.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 30.04.2024.

Суддя О.М. Спичак