Решение № 118682145, 23.04.2024, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1298/23

Провадження № 2/386/337/23

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2024 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання - Штанько Л.Є.,

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив :

Представник позивача за довіреністю Гребенюк О.С. звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідач, з метою отримання банківських послуг, звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та підписала 22.01.2021 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет та взяла на себе зобов`язання виконувати умови договору, після чого за допомогою ОТП-паролю підписала заяву №б/н від 04.01.2023 року, згідно якої їй банком було відкрито картковий рахунок, надано в користування кредитну картку з відповідним кредитним лімітом, який у подальшому збільшився до 37000.00 грн.. Вказує, що відповідач користувалась кредитними коштами банку, однак в процесі користування кредитними коштами не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за отриманим кредитом, відсотками, а також іншими витратами, внаслідок чого станом на 17.09.2023 року має заборгованість в сумі 44876,39 грн., яка складається з: 35104,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9771,58 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, а тому просить стягнути з відповідача цю заборгованість та судові витрати.

30.10.2023 року ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області було відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.11.2023 року судом ухвалено заочне рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.01.2023 року у розмірі 44876,39 грн. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн., а всього 47560,39 грн. (сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят гривень 39 копійок).

18.01.2024 року ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області заочне рішення від 27.11.2023 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник АТ КБ «Приват Банк» не з`явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. З урахуванням раніше поданих заяв про розгляд справи у відсутність представника позивача, такий розгляд здійснюється у відсутність представника АТ КБ «Приват Банк».

У письмових поясненнях, що надійшли до суду 14.03.2024 року представник АТ КБ «Приват Банк» заявлені позовні вимоги підтримав та зазначив, що в період з 04.01.2023 по 06.01.2023 по картковим рахункам відповідача були проведені операції, які клієнт не підтверджує, а 09.01.2023 року від ОСОБА_1 надійшов дзвінок, яка повідомила про шахрайські дії з картки. Цьому, зі слів клієнта, передував дзвінок від невідомих осіб, які представились співробітниками компанії Київстар та запропонували послуги на випадок блекауту, для їх підключення вимагалось передати одноразовий пароль, що в подальшому і було зроблено клієнтом. В результаті шахраями було отримано доступ до особистого кабінету клієнта, здійснено перекази коштів, а також змінено кредитний ліміт. Також шахраї використовуючи віртуальний картковий рахунок здійснили зняття коштів в банкоматах на загальну суму 35000 грн..

Відповідачем було подано заяву про вчинення злочину до СВ ВП №2 КРП ГУНП в Дніпропетровській області, порушено кримінальну справу де ОСОБА_1 визнано потерпілою, а отже вона має право на відшкодування збитків в рамках кримінального провадження.

Крім того, позивач додатково зазначає, що дані операції стали можливим тільки в результаті розголошення нею конфіденційної інформації по карткам, пін-коду, передачу даних та паролей третім особам та намагання перекласти на банк свої зобов`язання та відповідальність з приводу коректних транзакцій. Докази того, що ці транзакції були здійснені з вини банку не надано.

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що отримує пенсію на картку ПриватБанку, також у цьому банку нею отримана кредитна карта, однак кредитними коштами вона не користувалась. 04.01.2023 року орієнтовно о 15:00 год. їй на мобільний телефон зателефонував невідомий і представився працівником компанії Київстар, повідомив, що її номер може бути заблоковано і запропонував послуги для уникнення цього, зазначив, що їй надійде пароль, який вона має йому повідомити. Вона дуже розхвилювалась, зв`язок був незадовільний, їй надійшов пароль, чоловік ще декілька разів телефонував, просив повідомити код. Після цього у неї пропав зв`язок на телефоні. 05.01.2023 року вона не змогла поїхати в Голованівськ через відсутність автобусного сполучення, а 06.01.2023 року вона приїхала та звернулась до офісу Київстар. Там їй повідомили про можливі шахрайські дії і запропонували звернутись до банку. В ПриватБанку їй повідомили, що з її картки були зняті кредитні кошти і вона в цей же день звернулась до правоохоронних органів.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, які зазначені у відзиві, зокрема, що кредитними коштами банку заволоділа неправомірно інша особа - громадянин ОСОБА_3 , відносно якого складено обвинувальний акт за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ст.15 ч.2 ст.190 ч.3, ст.190 ч.3, ст.361 ч.1, ст.361 ч.2 КК України та направлено на розгляд до Дзержинського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (Справа № 210/5050/23, Провадження № 1-кп/210/695/23). Відповідач кредитні кошти не отримувала і ними не користувалася, встановлено, що їх було знято з карти злочинним шляхом внаслідок заміни у незаконний спосіб фінансового номеру телефону і подальшого незаконного входу додаток «Приват 24».

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», зокрема 22.01.2021 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна"банку, отримала в користування дві кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 із сумою кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту, який протягом 04-24.04.2023 року був встановлений в розмірі від 7000 грн. до 37000,00 грн..

Також встановлено, що протягом 04.01.2023 року - 06.01.2023 року з рахунку відповідача переказано та знято кредитні кошти на суму 35104,81 грн., які обраховані позивачем як заборгованість за тілом кредиту.

Водночас, відповідач стверджує, що кредитних коштів банку вона не отримувала і стосовно неї вчинені шахрайські дії.

На підтвердження цього суду надано талон-повідомлення ЄО №82 від 06.01.2023 року про звернення ОСОБА_1 до Голованівського РВП з приводу шахрайських дій, що вчинені невідомими особами, витяг з ЄРДР про реєстрацію 06.01.2023 року кримінального провадження №12023121110000015 за зверненням ОСОБА_1 про те, що в період з 04.01.2023 по 06.01.2023 невстановлена особа використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, заблокувавши її сім картку мобільного оператора Київстар № НОМЕР_3 , який є її фінансовим номером в обліковому записі мобільного додатку Приват24 та в подальшому отримавши доступ до вказаного облікового запису, заволоділи її коштами з карток АТ КБ "ПриватБанк" з № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 в загальній сумі близько 40000 грн., копію ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.11.2023 року про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.15 ч.2 ст.190 ч.3, ст.190 ч.3, ст.361 ч.1, ст.361 ч.2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022211140000035 від 08 червня 2023 року (справа № 210/5050/23, Провадження № 1-кп/210/695/23), де потерпілу ОСОБА_1 визнано цивільним позивачем.

Також суду надано висновок службової перевірки по клієнту ОСОБА_1 ІТ подія 22657, який складено 09.01.2024 року провідним експертом з економічної безпеки ОСОБА_4 .. В ході перевірки встановлено, що в період з 04.01.2023 по 06.01.2023 по картковим рахункам відповідача були проведені операції, які клієнт не підтверджує, а 09.01.2023 року від ОСОБА_1 надійшов дзвінок, яка повідомила про шахрайські дії з картки. Цьому, зі слів клієнта, передував дзвінок від невідомих осіб, які представились співробітниками компанії Київстар та запропонували послуги на випадок блекауту, для їх підключення вимагалось передати одноразовий пароль, що в подальшому і було зроблено клієнтом. В результаті шахраями було отримано доступ до особистого кабінету клієнта, здійснено перекази коштів, а також змінено кредитний ліміт. Також шахраї використовуючи віртуальний картковий рахунок здійснили зняття коштів в банкоматах на загальну суму 35000 грн..

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: "користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: "встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк". Статтею 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано переконливих доказів, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за допомогою її карткового рахунку, і враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами усі сумніви та припущення тлумачаться в даному конкретному випадку на користь споживача, яка є "слабкою" стороною у цих відносинах, а відтак відповідач не має нести відповідальності за здійснення таких платіжних операцій.

Висновок службової перевірки АТ КБ «ПриватБанк» від 09.01.2024 року відображає лише відомості про фактично встановлені в ході перевірки обставини і не містить даних які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за допомогою її карткового рахунку.

При цьому, суд приймає до уваги, що одразу після виявлення факту шахрайських дій відповідач повідомила банк про обставини, які мали місце, а також невідкладно звернулася із письмовою заявою до правоохоронних органів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже заборгованість, обрахована банком, складається з суми кредиту, яким заволоділи шахрайським шляхом, а також процентів, які нараховані на вказану суму.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89,141,263-265 ЦПК України , суд

ухвалив :

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д. В. Червоненко