Решение № 118629113, 25.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 року № 320/12652/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, Подільський ВДВС), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни щодо винесення постанови №45838176 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження;

- скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни №45838176 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника;

- скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови №45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника;

- скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича № 45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника;

- зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати;

- зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт, який був накладений Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, Барановським Борисом Вікторовичем №28998277 від 04.10.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що в провадженні Подільського ВДВС перебуває виконавче провадження №45838176 про стягнення з неї виконавчого збору за виконавчим провадженням №28998277.

На думку позивачки, протиправні дії державних виконавців полягали у тому, що вони не мали права виносити спірні постанови з огляду на те, що постановою від 26.12.2015 було повернуто виконавчий документ (постанова про стягнення виконавчого збору №28998277 від 26.12.2015) та проводити виконавчі дії у межах виконавчого провадження №45838176 після повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, матеріали ВП №45838176 не містять доказів повторного пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору №28998277, виданої 12.10.2011 ВДВС Подільського РУЮ.

Позивачкою наголошено на тому, що відповідачем впродовж останніх 7 років не було здійснено реалізацію арештованого та вилученого майна (автомобіль TOYOTA RAV4 2001 року випуску), яке могло б повністю забезпечити вимоги в рамках ВП №45838176.

Позивачка стверджує про відсутність підстав для винесення спірних постанов про розшук майна боржника від 05.01.2023 та про арешт коштів боржника від 14.09.2021.

Крім того, позивачкою зазначено про відсутність жодних доказів, які б підтверджували направлення на її адресу постанови про відкриття ВП №45838176, постанови про передачу означеного виконавчого провадження від 26.01.2020, по зміну (доповнення) реєстраційних даних від 30.04.2021, про арешт коштів боржника від 14.09.2021 та про розшук майна боржника від 05.01.2023, а про їх існування вона дізналась лише під час ознайомлення з матеріалами ВП №45838176.

Позивачка наполягає на тому, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець повинен був зняти арешт з майна боржника у такому виконавчому провадженні, чого не було зроблено.

Крім того, позивачка вважає протиправним накладення арешту на її банківський рахунок, для виплати заробітної плати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.204 поновлено позивачці строк звернення до суду щодо позовних вимог про: визнання неправомірними дій державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника; скасування постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника; зобов`язання Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ Приватбанк на ім`я позивачки для зарахування заробітної плати.

Цією ухвалою відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що станом на 29.02.2024 ВП №45838176 не виконана та перебуває на виконанні, а спірна постанова про арешт коштів винесена відповідачем з метою реального виконання рішення у межах означеного виконавчого провадження.

Відповідач пояснив, що спірна постанова про передачу виконавчого провадження №45838176 винесена у зв`язку зі зміною структури відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 19.12.2019 №4075/5, оскільки районні у місті Києві ВДВС ГТУЮ у м. Києві виведено зі складу ГТУЮ у м. Києві та введено до складу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку з чим виконавче провадження підлягає передачі до Подільського ВДВС.

Також відповідач зазначив, що винесення спірної постанови про арешт коштів та про розшук майна боржника обумовлені необхідністю реального виконання ВП.

Відповідач вважає свої дії правомірними та такими, що вчинені у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, відповідачем зауважено, що у спірній постанові про арешт коштів визначено банківським установам порядок її виконання із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику. У свою чергу, саме на банк відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

На примусовому виконанні у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві перебувала постанова від 12.10.2011 №28998277 про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчого збору у розмірі 5350,21 доларів США та 1255,27 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 15.12.2014 №45838176 відкрито виконавче провадження з виконання означеної постанови від 12.10.2011 №28998277 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою від 21.08.2015 ВП №45838176 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 98,11 грн, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить у межах суми боргу.

Постановою від 26.12.2015 ВП №45838176 виконавчий документ (постанову від 12.10.2011 про стягнення виконавчого збору №28998277) повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майна, на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено.

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.06.2017 №52509387 вбачається про реєстрацію означеного обтяження із забороною відчуження майна.

04 листопада 2016 року Управлінням патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу автомобіль TOYOTA RAV4 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , належного позивачці на праві власності.

Вимогою державного виконавця від 02.12.2016 №790/8 передано означений транспортний засіб ОСОБА_1 .

Постановою від 02.12.2016 ВП №45838176 припинено розшук майна боржника автомобіля TOYOTA RAV4 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , належного позивачці на праві власності, який оголошено відповідно до постанови від 09.12.2011.

Постановою державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) передано виконавчий документ постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №28998277 від 12.10.2011 Подільському РДВС у строк до 26.01.2010. Підставою для передачі зазначено наказ Міністерства юстиції України №4075/5 від 19.12.2019, відповідно до якого районні у місті Києві ВДВС ГТУЮ у місті Києві виведено зі складу ГТУЮ у місті Києві та введено до складу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою державного виконавця Подільського ВДВС від 30.04.2021 ВП №45838176 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження щодо суми стягнення.

Постановою державного виконавця Подільського ВДВС від 14.09.2021 ВП №45838176 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 147665,80 грн.

05 січня 2023 року державним виконавцем Подільського ВДВС винесено постанову №45838176 про розшук майна боржника SMART, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Заявою від 27.09.2021 позивачка звернулась до державного виконавця Подільського ВДВС про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на її ім`я.

Станом на дату винесення рішення у цій справі відповідь на означену заяву в матеріалах справи відсутня.

Не погоджуючись з правомірністю вчинення відповідачем спірних дій та прийняття постанов, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Подільського ВДВС скасувати арешт, який був накладений Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, Барановським Б.В. №28998277 від 04.10.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, суд зазначає таке.

Станом на дату винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2001 чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV).

Частиною першою статті 11 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Виходячи зі змісту частини першої та другої статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини другої статті 27 Закону №606-XIV у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Положеннями частин першої та другої статті 50 Закону №606-ХІV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 21.08.2015 ВП №45837820 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 у межах суми стягнення 98,11 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві виконавчий документ (постанова про стягнення з боржника виконавчого збору №28998277 від 12.10.2011, видана ВДВС подільського РУЮ) повернуто стягувачу. Водночас, в означеній постанові головним державним виконавцем не зазначено про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.06.2017 №52509387 підтверджено реєстрацію 09.06.2017 публічного обтяження арешт рухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №28998277, 04.10.2011, ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві.

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Водночас, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано жодних доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивачки як боржника, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.

З урахуванням означеного, у суду відсутні підстави вважати про наявність станом на дату винесення постанови від 12.10.2011 про повернення виконавчого документа стягувачу підстав для продовження арешту майна боржника.

Водночас, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому суд наголошує, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №640/6699/20.

Конституційний Суд України в п. п. 3.6 п. 3 Рішення від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

В означеній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі №204/3944/17(2-а/204/170/17) виснував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Водночас заявлені позивачем позовні вимоги в частині зобов`язання Подільського ВДВС скасувати арешт, який був накладений Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, Барановським Б.В. №28998277 від 04.10.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження не призведуть до відновлення порушених прав і захисту законних інтересів у випадку їх задоволення з огляду на те, що з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.06.2017 №52509387 вбачається про накладення арешту на рухоме майно позивачки терміном дії такого обтяження 09.06.2022.

Водночас, з цим позовом ОСОБА_1 звернулась 24.11.2023 шляхом направлення його засобами поштового зв`язку вже після спливу терміну дії публічного обтяження, накладеного постановою ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 04.10.2011 №28998277.

Жодних доказів, якими б підтверджувався факт продовження дії накладеного на рухоме майно позивачки публічного обтяження у вигляді арешту рухомого майна на підставі постанови ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 04.10.2011 №28998277 після 09.06.2022 матеріали справи не містять.

З урахуванням означеного суд дійшов висновку про відсутність можливості відновлення прав та законних інтересів позивачки в заявлений спосіб в частині позовних про державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, Барановським Б.В. №28998277 від 04.10.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивачки у цій частині є неможливим з огляду на відсутність станом на дату звернення до суду порушених прав та інтересів у цій частині.

Щодо решти заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 51 Закону №606-ХІV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов`язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред`явити його до виконання.

02 червня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно із статтею 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 41 Закону №1404-VIII визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

З наведених правових норм слідує про наявність виключного переліку підстав для відновлення виконавчого провадження, який не підлягає розширенню. Крім того, про відновлення виконавчого провадження державним виконавцем виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виконавче провадження №45838176 є завершеним постановою від 26.12.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Таким чином, враховуючи винесення головним державним виконавцем постанови від 26.12.2015 ВП №45838176 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою фактично завершено виконавче провадження, у відповідача були відсутні підстави для вчинення будь-яких подальших дій у межах означеного виконавчого провадження №45838176.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів наявності підстав для відновлення виконавчого провадження №45838176, як і відсутні докази внесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

З урахуванням означеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині оскарження постанов державного виконавця Подільського ВДВС Скрипки Ю.О. №45838176 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження, постанов державного виконавця Подільського ВДВС Василюшко В.В. №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника та № 45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника шляхом визнання їх протиправними та скасування.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання неправомірними дій державних виконавців Подільського ВДВС Скрипки Ю.О. щодо винесення постанови №45838176 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження, ОСОБА_2 щодо винесення постанов №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника та №45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника, суд зауважує, що за наявності рішень суб`єкта владних повноважень, які визнані судом протиправними, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятих рішень, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято спірні постанови державного виконавця Подільського ВДВС Скрипки Ю.О. №45838176 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження, постанов державного виконавця Подільського ВДВС Василюшко В.В. №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника та № 45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи відсутність у статті 59 Закону №1404-VIII такої підстави для зняття арешту з коштів, визнання протиправною та нечинною постанови про накладення такого арешту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати як найбільш ефективного способу захисту, що не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.

Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що постанова про арешт коштів, на підставі якої було накладено арешт на рахунок позивачки для заробітної плати, визнано протиправною та скасовано, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача як суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення щодо зняття арешту з коштів позивачки.

Інші доводи позивачки не досліджуються судом з огляду на те, що усі спірні рішення відповідача, винесені після фактичного завершення виконавчого провадження №45838176 26.12.2015, є протиправними як і всі дії державного виконавця, вчинені в межах означеного виконавчого провадження після винесення постанови від 26.12.2015 про повернення виконавчого документа стягувачеві без відновлення такого виконавчого провадження. Вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується квитанцією від 06.03.2023 №32538798800006435291 та у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією від 01.01.2024 №6990-5139-2929-2142.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 6441,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Подільського ВДВС пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (за 6 із 7 задоволених по суті позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни №45838176 від 26.01.2020 про передачу виконавчого провадження.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича №45838176 від 14.09.2021 про арешт коштів боржника.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича № 45838176 від 05.01.2023 про розшук майна боржника.

5. Зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБПриватбанкна ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 6441,60 грн (шість тисяч чотириста сорок одна грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34482497, місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Георгія Ґонгадзе, 5-Б).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дудін С.О.