Решение № 118568504, 16.04.2024, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/521/2024 Справа № 641/5374/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Полякової М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 671080118 в розмірі 87 296 грн., з яких 22000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 65296 грн. сума заборгованості за відсотками, та стягнути судові витрати.

В обґрунтуваннясвоїх вимогпозивач зазначив,що 29.04.2021року Товаристваз обмеженоювідповідальністю «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 671080118.

Відповідно до Реєстру боржників № 145 від 03.08.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 671080118.

Крім того, 20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаним в Реєстрах прав вимоги.

Таким чином, ТОВ «ФК«Європейська агенціяз поверненняборгів» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 87 296 грн., з яких: 22 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 65 296 грн. заборгованість за відсотками, а також стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.09.2023 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засіданняне з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

В наданомудо судувідзиві напозов зазначила,що 29.04.2021року неюбуло взятогрошовий кредитв розмірі22000грн.у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», та відповідно до паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 671080118 від 29.04.2021 року процента ставка становить 120,45 процентів річних. За період з 29.04.2021 року по 20.10.2022 року нею здійснювались часткові погашення заборгованості по відсоткам та кредиту, а тому за період 1 рік і 6 місяців, із розрахунку 120,45 % на суму 22000 грн. могло бути нараховано 39748,50 грн., а ні 65296 грн., як зазначено позивачем. Також, вказала, що її не повідомлено про переуступку її боргу за договором № 671080118 від 29.04.2021 року. Таким чином, просила відмовити в повному обсязі у позові.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позовних вимог заперечувала.

У наданих до суду письмових поясненнях зазначила, що позивач не має права вимоги до відповідача за кредитним договором № 671080118 від 29.04.2021 року, оскільки чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог. Однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі ї на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Так 28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» був укладений договір факторингу № 28/1118-01. 29.04.2021 року тобто вже після укладення зазначеного договору факторингу, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклало з відповідачем договір № 671080118, за умовами якого ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» надалопозичальнику ОСОБА_1 кредит урозмірі 22000грн.Право вимогидо ОСОБА_1 вказано лишеу реєстрівід 03.08.2021року іне існувалона моментукладення договоруфакторингу від28.11.2018року.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено,що 29.04.2021року міжТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладенокредитний договір№ 671080118,відповідно доумов якогоТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу кредит в розмірі 22000 грн., зі сплатою 120,45% річних (реальна річна процента ставка - 120,76%) та строком погашення 29.05.2021 року.

20.10.2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОНПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за договором № 671080118.

Відповідно до наданого позивачем розріхунку зазначено, що в наслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитних зобов`язань заборгованість за кредитним договором № 671080118 від 29.04.2021 року становить в розмірі 87 296 грн., з яких: 22 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 65 296 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6ЗаконуУкраїни «Проелектронні документита електроннийдокументообіг» дляідентифікаціїавтораелектронного документаможевикористовуватисяелектронний підпис. Накладаннямелектронного підписузавершується створенняелектронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3ЗаконуУкраїни «Проелектронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи,якій адресованапропозиція укластиелектронний договір,про їїприйняття (акцепт)може бутинадана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цьогоЗакону вважаєтьсятаким,щозаправовими наслідкамиприрівнюєтьсядодоговору,укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістомстатті 12цього Закону якщовідповідно доакту цивільногозаконодавства абоза домовленістюсторін електроннийправочин маєбути підписанийсторонами,моментом йогопідписання євикористання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Проелектронний цифровийпідпис»,за умовивикористання засобуелектронного цифровогопідпису усімасторонами електронногоправочину; електронногопідпису одноразовимідентифікатором,визначеним цимЗаконом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 671080118від 29.04.2021року міжТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» та ОСОБА_1 вбачається,що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором MNV933QN, відправленим 29/04/2021 року о 23:51:17, введеним 29/04/2021 року о 23:51:43, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08.08.2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №914/868/17, від 18.10.2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01.

Також позивачем до суду було надано копію Додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року. до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року на який відсутні посилання позивача у позовній заяві.

29.04.2021року,тобто вжепісля укладеннязазначеного договоруфакторингу та додатковоїугоди до нього,ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» уклало з відповідачкою ОСОБА_1 договір № 671080118 від 29.04.2021 року,за умовамиякого ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» надало позичальниці ОСОБА_1 кредит у розмірі 22000 грн.

Отже,кредитний договірміж ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений 29.04.2021 року, тобто майже через три роки після укладення 28.11.2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Копії повноготексту договоруфакторингу від28.11.2018року судуне надано.Тож судпозбавлений можливостівстановити,чи буловзагалі йогопредметом правомайбутньої вимоги.До тогож,така вимогана моментукладення договорумала бибути визначеною,тоді якжодної визначеноївимоги уТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» щодо ОСОБА_1 на моментукладення договоруфакторингу від28.11.2018року та додатковоїугоди від 31.12.2020року,не було,та сторонине моглипередбачити,що 29.04.2021року ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» буде укладено договір з ОСОБА_1 .

Право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у реєстрі від 03.08.2021 року і не існувало на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року

У подальшому 20.10.2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» відступив, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув право вимоги до боржників первісного кредитора, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. . Однак право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_1 в даний пакет не могло входити.

Таким чином, позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано належних доказів переходу до нього права вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 671080118 від 29.04.2021 року, оскільки кредитний договір був укладений 29.04.2021 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору.

Доводи товариства щодо презумпції правомірності правочину не заслуговують на увагу, адже передача за правочином невизначених вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010 року).

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 671080118 від 29.04.2021 року в розмірі 87296 грн. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279,280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. Ю. Онупко