Решение № 118547849, 17.04.2024, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/82/24

Номер провадження 2/722/129/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Ратушенка О.М.

секретаря судових засідань Козак А.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

та представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого від його імені адвокатом Побережною Оленою Дмитрівною до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Сокирянської міської ради Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Сокирянського районного суду із вказаним вище позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала на те, що з відповідачкою ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 перебував з 21.09.2013 року в зареєстрованому шлюбі, який 03.09.2018 року було розірвано на підставі рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області (єдиний унікальний номер 722/641/18, номер провадження 2 722/248/18, яке набрало законної сили 03.10.2018 року).

Сторони є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з 2017 року та по даний час неповнолітній ОСОБА_5 проживає з позивачем ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, оскільки відповідачка ОСОБА_3 тривалий період відмовляється у добровільному порядку брати участь у його вихованні та матеріальному утриманні. Спір щодо визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній. Останній раз ОСОБА_3 бачила свого сина ІНФОРМАЦІЯ_4 (привітала з днем народження). При цьому, мати дитини не зверталася до органу опіки та піклування щодо визначення способів її участі у вихованні малолітнього сина, оскільки -позивач не чинив відповідачці будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною тa у її вихованні.

Відповідачка ОСОБА_3 взагалі не надає будь-яких коштів на утримання свого сина та відповідно до інформації Сокирянського ВДВС у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.12.2023 року станом на 06.12.2023 року виконавчих документів щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 або на користь інших осіб на виконанні у відділі не перебуває.

Таким чином, ОСОБА_3 ухиляється від надання будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини у добровільному порядку, не цікавився його станом здоров`я, вихованням навчанням, фізичним, моральним та духовним розвитком. Зокрема, вона тривалий час спілкується та не зустрічається зі своїм малолітнім сином, а також не здійснює будь-яких спроб щодо налагодження з ним родинних відносин, не спілкується з учителями, не забирає дитину з школи та не приймає участі у батьківських зборах.

Додані до позовної заяви докази, на її думку, підтверджують факт самостійного виховання батьком сина ОСОБА_5 , та в свою чергу, самоусунення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Із врахуванням викладеного просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі за обставин, зазначених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо їх задоволення.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Сокирянської міської ради Войняк Н.А. в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши письмові докази по даній цивільній справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Так, з наведених у позовній заяві обставин, які згідно ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, встановлено, що 21.09.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сокирянського районного управління юстиції у Чернівецькій області за актовим записом №93, який 03.09.2018 року, розірвано рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 21.05.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сокирянського районного управління юстиції у Чернівецькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що з 2017 року дитина проживає та перебуває на утриманні батька.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема актом обстеження житлово-побутових умов №319, складеного 29.12.2023 року комісією у складі депутата міської ради ОСОБА_7 та сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким встановлено, що з 2014 року ОСОБА_1 , 1977 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_5 , 2014 року народження.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2023/009219848 від 10.11.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки виданої 15.11.2023 року КНП «Сокирянський центр первинної медико-санітарної допомоги за №435, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на «Д» обліку у лікаря-педіатра не перебуває. За останні 5 років не хворів. За даними останнього медичного огляду визнаний здоровим.

Згідно довідки, виданої класним керівником ОЗ «Сокирянський ліцей №1 Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області» ОСОБА_10 та затвердженої директором закладу ОСОБА_10 , вбачається, що матір учня 4-В класу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , не приймає участі у вихованні сина, не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не приймає участі у батьківських зборах.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Аналіз наведеної норми свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Таку правову позицію висловив ВС в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) від 26.04.2022 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Судом встановлено, що з 2017 року, після розірвання шлюбу, відповідачка ОСОБА_3 переїхала проживати окремо від свого сина ОСОБА_5 , фактично припинивши будь-який зв`язок з сином.

З досліджених письмових доказів також встановлено, що з того ж часу відповідачка ОСОБА_3 не приймає участі в житті неповнолітнього сина ОСОБА_5 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує йому необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дитиною освіти.

Вказані обставини визнаються сторонами та ніким не оспорюються.

Таким чином суд вважає, що відповідачкою ОСОБА_3 свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини ОСОБА_5 є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Згідно висновку психолога про психологічний стан учня 4В класу ОЗ «Сокирянський ліцей №1» м.Сокиряни від 29.12.2023 року встановлено, що практичний психолог ліцею ОСОБА_11 провела бесіду з учнем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийшла до висновку, що ОСОБА_5 зі своєю матір`ю спілкується дуже рідко. Мати не цікавиться навчанням, вихованням, проблемами і життям сина. Вихованням хлопчика займається його батько ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_13 та тітка ОСОБА_14 . Хлопчик отримує від них достатньо уваги.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, адже це якнайкраще відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище відповідачки, вік її дитини, яка потребує необхідного забезпечення, виходячи з розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб дитини, а також з реальної можливості відповідачки сплачувати щомісячно аліменти, не порушуючи прав останньої суд вважає, що з ОСОБА_3 слід щомісячно стягувати аліменти на утримання ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з відповідачки.

Керуючись ст.ст.150, 157, п.2 ч.1 ст.164, ч.ч. 2, 3 ст.166, ст.ст. 180-184 СК України, ст.13, ст.141, ст. ст. 263, 265, 268, 273, ч.1 ст.280, ст. ст. 282, 284, 287-289, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 11.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду, в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М.Ратушенко

Повне судове рішення складено 23.04.2024 року.