Приговор № 118547847, 23.04.2024, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3148/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071060000333 від 18.08.2022 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України не судимого,

за ч.2ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, отримавши вказівку від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про доставку 4 осіб в с. Вари, Берегівського районі, Закарпатської області, 18 серпня 2022 року близько 18 години 20 годин на автомобілі марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », підібрав на заздалегідь обумовленому місці, а саме поблизу готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , двох громадян України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які попередньо надали ОСОБА_6 грошову винагороду в загальній сумі 4000 доларів США з метою сприяння у незаконному перетині державного кордону, а в подальшому поблизу готелю «Грація», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ще двох громадян України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , один з яких, а саме ОСОБА_9 також попередньо надав ОСОБА_6 грошову винагороду в сумі 3000 доларів США за сприяння у незаконному перетині державного кордону, яких в подальшому, з метою незаконного переправлення через державний кордон перевіз на територію Берегівського району, а саме в с. Вари, тобто в безпосередню близькість до державного кордону, звідки з метою уникнення прикордонних нарядів ІНФОРМАЦІЯ_8 , мав перевести вказану групу до державного кордону України з Угорщиною. Однак, 18 серпня 2022 року о 19 годині 30 хвилин поблизу будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був викритий та затриманий прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_9 в напрямку 134 прикордонного знаку.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю і показав, що дійсно у серпні 2022 року він перевозив на автомобілі чотирьох громадян до с.Вари Берегівського району. Однак, мети знаходження на території вказаного місця цих осіб він не знав. При цьому, ствердив, що жодних інших грошових коштів він не мав отримувати, окрім як за послуги таксі.

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджена наступним.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 18 серпня 2022 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12022071060000333. Зокрема, 18.08.2022 року о 19:55 годині співробітниками прикордонного оперативно-розшукового відділу в Закарпатській області, в ході перевірки отриманої інформації по АДРЕСА_4 , а саме поблизу будинку №1 був зупинений транспортний засіб марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_1 , який намагався незаконно переправити через державний кордон України чотирьох осіб чоловічої статі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ..

Вказаний факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджено дослідженими в судовому засіданні: протоколом огляду місця події від 18 серпня 2022 року з фототаблицями до нього; журналом судового засідання від 24.08.2022 року про допит свідків, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_9 про виявлення кримінального правопорушення від 18 серпня 2022 року; протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу «Зняття інформації з електронних комунікаційних мереж» від 25.08.2022 року; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 19.08.2022 року; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2022 року зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ..

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений, його захисник та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись дослідженням письмових доказів, допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які характеризують обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив думку щодо засудження своєї поведінки та обіцяв у майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України слід визнати його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також дуже високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб). На думку, органу пробації застосування заходів, що необхідні дляв пливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню нових повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

На думку суду обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України, як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб.

Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

В судовихдебатах прокурорпросив призначитипокарання обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді5років позбавленняволі тана підставіст.75КК Українизвільнити останньоговід відбуванняпризначеного покарання,якщо вінпротягом 2років невчинить новогозлочину,поклавши нанього обов`язкивідповідно доп.п.1і 2ч.1ст.76КК України.Обвинувачений ОСОБА_4 та йогозахисник ОСОБА_5 в судовихдебатах незаперечили щодопризначення такоговиду покарання,за вчиненийобвинуваченим злочин. Разом з цим, захисник просив на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, однак в якому щиро розкаявся, зокрема активно сприяв розкриттю злочину, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на дуже високу ймовірність вчинення повторного правопорушення відповідно висновку досудової доповіді органу пробації, суд вважає за можливе його виправлення без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування основного покарання строком на 2 роки, з покладанням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Щодо додаткового покарання передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд констатує наступне.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення злочину і по теперішній час ніде не працює, вчинення ним злочину не було пов`язане з його посадою або із заняттям ним певною діяльністю, тому додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до нього не слід застосовувати.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S8», ІМЕІ: НОМЕР_2 , з сім карткою оператора «Vodafon» № НОМЕР_3 , який зберігається в кімнаті речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Берегове, вул. Іштвана Сечені, 13, Закарпатської області, слід повернути обвинуваченому ОСОБА_4 як власнику, скасувавши накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області арешт від 22 серпня 2022 року.

Питання щодо вирішення долі інших речових доказів у даному кримінальному провадженні за №12022071060000333 від 18.08.2022 року буде вирішено під час розгляду виділених матеріалів справи відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у справі №297/830/23. Також, до матеріалів кримінального провадження не було долучено жодних правовстановлюючих документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який є предметом вчинення злочину, щодо його належності третій особі, у зв`язку з чим підстав для вирішення питання долі вказаного речового доказу та скасування арешту на нього суд не вбачає.

Згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 жовтня 2022 року о 21:54 годині. Визначено розмір застави у сумі 78000,00 гривень, з покладенням наступних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; без дозволу слідчого, прокурора або суду не виїжджати за межі Закарпатської області; утримуватись зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Згідно копії квитанції від 22 серпня 2022 року ОСОБА_11 внесено заставу в розмірі 78000,00 гривень по справі №297/2388/22 та ОСОБА_4 був звільнений під вказану заставу.

При цьому, законом Кримінальним процесуальним кодексом України не вказано, що застава як запобіжний захід має відповідний строк або дату закінчення.

Так, дійсно обов`язки зазначені в ухвалі слідчого судді Берегівського районногосуду Закарпатськоїобласті від19.08.2022 року втратили свою дію, однак застава не припинила свою дію як запобіжний захід.

Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу слід повернути заставодавцю ОСОБА_11 .

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов`язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу внесену врозмірі 78000(сімдесятвісім тисяч)гривень 00копійок посправі №297/2388/22 повернути заставодавцю ОСОБА_11 .

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S8», ІМЕІ: НОМЕР_2 , з сім карткою оператора «Vodafon» № НОМЕР_3 , який зберігається в кімнаті речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Берегове, вул. Іштвана Сечені, 13, Закарпатської області повернути обвинуваченому ОСОБА_4 як власнику, скасувавши накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області арешт від 22 серпня 2022 року.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_12