Решение № 118461502, 18.04.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року ЧернігівСправа № 620/3806/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 103230001850 від 24.01.2024 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з 18.01.2024 відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки вона має право на пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідачем, було подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав, що однією з обов`язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є факт постійного проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 роки. Однак, згідно документів, поданих позивачем, підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 лише 02 роки 11 місяців 22 дні. До періоду проживання згідно довідки від 24.03.2016 року №212 не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 29.09.1989, період роботи з 02.10.1989 по 17.05.1991, оскільки ОСОБА_1 навчалася та працювала у м. Чернігів, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Вказує, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим, а рішення про відмову в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку нема підстав вважати протиправними.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 12.04.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про залучення другого відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках категорії 3 серії Б № 188027, видане 23.02.1993 (а.с. 28).

18.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 103230001850 від 24.01.2024, згідно якого страховий стаж складає 35 років 11 місяців 28 днів. Період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 3 роки 06 місяців 20 днів, з них 2 роки 11 місяців 22 дні станом на 01.01.1993 року. До періоду проживання згідно довідки від 24.03.2016 року № 212 не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 29.09.1989, період роботи з 02.10.1989 по 17.05.1991, оскільки заявниця навчалася та працювала у м. Чернігів, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в зв`язку з відсутністю проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років (а.с. 25).

Листом від 06.02.2024 № 1000-0212-8/21953 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу було повідомлено про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії (а.с. 24).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).

Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

Згідно пункту 3 частини першої статті 14 Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: - постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно з положеннями частин третьої, четвертої статті 65 Закону посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 501 в редакції чинній на момент видачі позивачу посвідчення), яким регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 51 потерпілим від Чернобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіяхзон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Водночас, статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, відповідно до пункту другого частини першої статті 55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсійний вік зменшується на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. * Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зістаттею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Так, відповідно до наведених вище положень законодавства, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого частини першої статті 55 Закону - є факт проживання (не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю) та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з 26.04.1986 до 01.01.1993.

При цьому, особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 26.04.1986 по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Так, згідно довідки Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 24.03.2016 №212 позивач з 26.04.1986 по 29.07.1993 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 , яке відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 відноситься до третьої зони/ зони добровільного (гарантованого) відселення (а.с. 27).

Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 29.09.1989, період роботи з 02.10.1989 по 17.05.1991, оскільки заявниця навчалася та працювала у м Чернігів, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Дійсно, в трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявні записи про навчання з 01.09.1987 по 29.09.1989 в Чернігівському середньому професійно-технічному училищі № 16 та роботу з 02.10.1989 по 17.05.1991 кухарем в Комбінаті загального харчування «Шкільний» міста Чернігова (а.с. 19-23).

Таким чином період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців 22 дні.

Вказана обставина позбавляє позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого частини першої статті 55 Закону.

Щодо посилання на наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках категорії 3 серії Б № 188027, виданого 23.02.1993, то суд зазначає, що посвідчення 3 категорії видавались, зокрема, за умови, що особа постійно проживала на територіяхзон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії.

Проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення на день аварії, 26.04.1986, підтверджується довідкою Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 24.03.2016 №212 та не оспорюється відповідачем.

Тобто, посвідчення позивача безумовно підтверджує її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, однак не дає можливості зробити розрахунок періоду проживання у відповідній зоні з метою визначення кількості років зниження пенсійного віку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наданими позивачем та наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджено факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з 26.04.1986 до 01.01.1993, тобто, протягом періоду, визначеного статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що давало б право їй на зменшення пенсійного віку.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 103230001850 від 24.01.2024 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з 18.01.2024 відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи задоволенню не підлягають.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.04.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА