Постановление суда № 118459539, 17.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17 квітня 2024 рокусправа № 380/5527/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.08.2021 по 22.12.2023 у розмірі 352 475,12 грн (Триста п`ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 12 коп.);

Ухвалою від 18.03.2024 суддя позовну заяву ОСОБА_1 залишила без руху та надала позивачеві строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

-докази сплати судового збору в розмірі 2819,80 грн;

- заяви про поновлення строку, оформленої належним чином та докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Позивач 28.03.2024 подала заяву про усунення недоліків (вх. № 24097) та долучила квитанцію про сплату судового збору від 28.03.2024 № 1М15-1ТСХ-36РМ-Е399 на суму 2819,80 грн.

Ухвалою від 02.04.2024 суддя продовжила ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 380/5527/24 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

На виконання вимог ухвали позивач подала заяву про усунення недоліків від 09.04.2024 (вх. № 09.07.2024) та заяву про поновлення строку.

У заяві про поновлення строку представник позивача вказує, що з 20.04.2022 позивачка постійно мешкає за кордоном за адресою: АДРЕСА_1 , населений пункт Ла-Еррадура, муніципалітет Альмуньєкар, провінція Гранада - Іспанія. Іспанія дала позивачці тимчасовий захист як особі, яка вимушено переміщена у зв`язку з війною в Україні. Позивачка отримала дозвіл на проживання та працю. 20.03.2024 продовжили дозвіл на проживання і працює до 04.03.2025. Отже великий російський наступ 24.02.2022 це загальновідомий факт, який став причиною еміграції з дітьми та внуками до Іспанії. Життя за кордоном значно ускладнює ведення своїх справ в Україні. Захист своїх соціальних прав та інтересів через посередників не тотожний до особистої участі. Пошук адвокатів через інтернет та спілкування телефоном, отримання судових рішень, аналіз обставин та укладення договорів стало складнішим для своєчасного та якісного звернення до суду. Прошу суд зрозуміти нас, біженців від війни. Зрозуміти, що за звичайних обставин, можна було б вимагати від людей діяти чітко та своєчасно.

Оцінюючи наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, слід зазначити, що такі підстави не можуть бути визнані поважними, виходячи з такого.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Щодо посилань позивача на введений в країні воєнний стан суд зазначає таке.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів.

Щодо доводів позивачки, що вона не могла вчинити відповідних дій щодо звернення до суду з огляду на те, що перебувала закордоном у силу введення в Україні воєнного стану, де продовжує перебувати і по сьогодні, суддя зазначає таке.

Як видно з позовної заяви та доданих до неї документів, позов підписаний та поданий до суду адвокатом Гаталяком Макаром Ярославовичем.

Суддя зазначає, що позивачка не надала доказів відсутності у неї можливості вчасно звернутися за професійною правничою правовою допомогою.

Дані обставини вказують на необґрунтованість зазначених підстав поважності пропуску строку звернення до суду та підтверджують, що позивач могла вчиняти певні дії для укладення договору з адвокатом з метою захисту своїх прав, однак з адміністративним позовом позивач вчасно не звернулася.

Жодних інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем не наведено, а судом не встановлено.

У той же час, суддя враховує, що триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, викладеним у постанові від 31.03.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки вказані позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не обґрунтовані належними та допустимими доказами, визнані судом неповажними, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутись до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кедик М.В.