№ 11838035, 08.10.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2010 р. справа № 2a-3184/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

з участю секретаря Надраги Л.Я.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області, вул. Тополина, 3,м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76492 до ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернувся в суд із адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 17.03.2010 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт № 170636 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час надання водієм приватного підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1. послуг з перевезення пасажирів за маршрутом № 59 по м. Івано-Франківськ. Під час перевірки виявлено відсутність ліцензійної картки та дорожнього листа. 18.03.2010 року, враховуючи допущені порушення, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області щодо приватного підприємця ОСОБА_1 винесено постанову № 094507 на суму 1700 грн. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена.

Представник позивача в судове засідання по розгляду даної справи не зявилася, на адресу суду направила заяву, в якій зазначила, що позов підтримує в повній мірі і просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила та зазначила, що 17.03.2010 року вона разом зі своїм чоловіком і батьками мікроавтобусом “ГАЗЕЛЬ” держномер НОМЕР_1 на автовокзалі м. Івано-Франківськ чекали на родича, який мав приїхати з м. Косова. На мікроавтобусі ніяких трафаретів які б вказували на обслуговування якого - небудь з маршрутів не було. До них підійшов інспектор Головавтотрансінспекції і попросив показати документи, на що відповідач зауважила, що вона не обслуговує ніяких маршрутів і відповідно ліцензії та дорожнього листа не має. Акт про вчинені правопорушення інспектором на місці не складався, відповідно чоловік, як водій з актом перевірки не був ознайомлений і від підпису не відмовлявся. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

17.03.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області складено акт № 170636 про порушення вимог ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” під час надання приватним підприємцем ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів за маршрутом № 59 по м. Івано-Франківськ.

Під час перевірки виявлено відсутність у водія ліцензійної картки та дорожнього листа.

18.03.2010 року, враховуючи допущені порушення, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_1 винесено постанову № 094507 на суму 1700 грн.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Статтею 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному

транспорті” органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Стаття 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої: автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка. Дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи передбачені законодавством України.

Стаття 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Судом встановлено, що відповідач 18.12.2004 року виготовила ліцензію на перевезення пасажирів, яка анульована 17.12.2009 року у звязку з закінченням терміну дії. Даний факт підтверджується копією ліцензії серії АБ № 432485, листом позивача від 07.09.2010 року та не заперечується відповідачем.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, виданої Державним реєстратором виконкому Івано-Франківської міської ради, відповідач станом на 01.09.2010 року зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа.

В судовому засіданні відповідач пояснила, що надання нею послуг з пасажирських перевезень мікроавтобусом марки «Газель», реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом № 59 (вул. Симоненка-Вокзал) в м. Івано-Франківську здійснювалося тільки до 31.12.2006 року. Відповідач також надала суду довідку Відділу транспорту та звязку виконкому Івано-Франківської міської ради від 05.10.2010 року № 269 про не обслуговування нею міських маршрутів.

Однак, суд вважає такі пояснення відповідача неприйнятними. Під час перевірки працівниками позивача (17.03.2010 року), мікроавтобус відповідача знаходився на автовокзалі в м. Івано-Франківську. Реєстраційний номер даного транспортного засобу (НОМЕР_1) відповідав вимогам реєстраційного номеру транспортного засобу, що надає послуги з перевезення пасажирів (номер на жовтому фоні) та з 2007 року по даний час у встановленому законодавством порядку не замінений. Відсутність міського маршруту у відповідача не свідчить про фактичне ненадання відповідачем послуг з перевезення пасажирів.

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлених документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону встановлюється штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обовязковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України визначено, що фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова в порядку передбаченому пунктом 32 “Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалася.

Суд зазначає, що при здійсненні відповідачем експлуатації легкового автомобіля, для перевезення пасажирів наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” є обовязком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з приватного підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 гривень є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь державного бюджету (рахунок 31110106700002, УДК в м. Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО 836014, код одержувача 20568100) фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на її апеляційне оскарження обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис)Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 13.10.2010 року.