Решение № 118359739, 12.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 рокуСправа №160/2295/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ворона Артема Ігоревича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 19.01.2024 року) ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ворона Артема Ігоревича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) боргу в сумі 38 888,74 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки);

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області здійснити корегування особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом виключення з особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 38 888,74 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

- судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. покласти на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем вже оскаржувались у судовому порядку вимоги про сплату недоїмки із ЄСВ відповідача, що були прийняті ним раніше відповідно до рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі №160/4777/20 та від 08.04.2022 року у справі №160/3150/22. Представник позивача вважає, що надіслання відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати позивачем єдиного внеску із зазначенням однієї лише суми недоїмки, без визначення хоча б по роках розміру заборгованості та порядку її збільшення, є протиправним. Представник позивача стверджує, що відносно позивача жодних перевірок контролюючим органом не проводилося, позивачем жодних звітів не надавалося, через що наявність облікових даних в інформаційній системі органу доходів і зборів є вкрай сумнівною. Більш того, позивачеві не надано жодної з наведених вище підстав. Відповідачем не дотримано жодного з передбачених відповідними нормами права строків для здійснення зазначених дій, що з урахуванням наведеного вище рішення по справі Лелас проти Хорватії порушує таку засаду права як правова визначеність, що з необхідністю зумовлює порушення принципу верховенства права. Позивач не подавав звітність, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не випробовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи. Відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку інших документів, оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. При цьому, 11.01.2024 року позивач дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38 888,74 грн. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №73485196. Роботодавцем щомісячно здійснюється перерахування єдиного соціального внеску, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн., яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

07.03.2024 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного податковий орган зазначив наступне. Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), яким визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно частини 4 статті 25 Закону Законом №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. При цьому, відповідно до пункту 16 статті 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. У зв`язку з наявністю станом на 30.11.2021 року в ІКП ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 38888,74 грн., ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2021 року №0-270530-55 та направлено на адресу платника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 21.12.2021 року поштовим відділенням вручено особисто. Відповідно до абзацу 7 пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно пункту 4 статті 25 Закону №2464 у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки. Вимога про сплату боргу є виконавчим документом. У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС 25.01.2022 року сформовано по платнику узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2021 року №Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. та разом із заявою про примусове виконання рішення від 26.01.2022 року №3959/5/04-36-13-07-11 передано до Дніпровського відділу ДВС у м. Кам`янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У зв`язку з поверненням виконавчого документу його повторно направлено до виконавчої служби разом з заявою про примусове виконання рішення від 07.03.2023 року №8718/5/04-36-13-09-10 та від 15.11.2023 року №44170/5/04-36-13-09-10. Станом на 27.02.2024 року, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по платнику обліковується заборгованість із сплати єдиного соціального внеску у сумі 35194,41 грн. (з урахуванням стягнутих в межах виконавчого провадження коштів у сумі 3694,33 грн). Відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Згідно з п. 3 розд. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464, розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (із змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 №1296/35579 (далі Інструкція №449), у разі наявності в інтегрованій картці платника єдиного внеску недоїмки, в автоматичному режимі формується вимога про сплату боргу (недоїмки). Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ITC за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відповідно до абз.5 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Отже, по ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску, у зв`язку з чим ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-270530-55 від 14.12.2021 року та направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яку було отримано позивачем. Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Згідно пункту 4 статті 25 Закону № 2464 у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом десяти календарних днів не сплатив суму недоїмки зазначену у вимозі. Відповідно до Закону №2464 узгоджена вимога не надсилається платнику, а направляється до органу державної виконавчої служби. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

25.03.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Представник позивача стверджує, Вимога Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. датована 14.12.2021 року. В той же час, до відзиву надається розрахунок вимоги про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного страхового внеску) №Ф-270530-55 від 14.12.2022 року, тобто дата вимоги, що оскаржується, не відповідає даті вимоги, розрахунок щодо якої відповідачем додається. За змістом даного документу, позивачу нараховано борг із сплати єдиного внеску за липень, жовтень 2018 року, січень, квітень, липень, жовтень 2019 року, січень, квітень, липень, жовтень 2020 року, а також січень 2021 року. Отже, відповідачем повністю проігнорований той факт, що позивачем вже оскаржувались у судовому порядку вимоги про сплату недоїмки із ЄСВ відповідача, що були прийняті ним раніше, проте за той самий спірний період часу. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі № 160/4777/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2019 року № Ф-270530-55 У на суму 26 539,26 грн. Судом встановлено, згідно довідки КП «Трамвай» Кам`янської міської ради № 11/02 від 16.04.2020 року на заробітну плату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за період січень-травень 2019 року у розмірі 5442,95 грн. Також згідно довідки КП «Транспорт» Кам`янської міської ради № 336 від 16.04.2020 року на заробітну плату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за період червень 2019 року березень 2020 року у розмірі 14348,48 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року у справі № 160/3150/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.11.2021 р. за №Ф-270530-55 У, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2021 р. за №Ф-270530-55 У в частині заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період: лютий, березень 2018 року; січень грудень 2019 року; січень грудень 2020 року. Судом встановлено, що за спірний період, а саме: лютий, березень 2018 року нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі 4860,35 грн.; січень грудень 2019 року нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі 70297,47 грн.; січень грудень 2020 року нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі 82109,65 грн.; січень грудень 2021 р. нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі 102174,66 грн. роботодавцями ОСОБА_1 самостійно сплачувався до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 . На підставі викладеного вище, суд прийшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування за період: лютий, березень 2018 року; січень грудень 2019 року; січень грудень 2020 року, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2021 р. за №Ф-270530-55 У підлягає скасуванню в частині визначення заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період: лютий, березень 2018 року; січень грудень 2019 року; січень грудень 2020 року. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, відповідачем ігнорується той факт, що позивач, хоча і був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, однак не отримував доходу від такої діяльності, водночас був найманим працівником, за якого єдиний внесок сплачує роботодавець, - а тому не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок у зв`язку зі своїм статусом фізичної особи-підприємця. Отже, оскільки позивач у спірний період був найманим працівником КП «Трамвай» Кам`янської міської ради та КП «Транспорт» Кам`янської міської ради, та за нього сплачувались платежі із єдиного внеску роботодавцем, а тому нарахування за період 2017-2019 роки йому єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як фізичній особі-підприємцю, що здійснені відповідачем, нараховані

протиправно, що має бути враховано Судом при розгляді справи. Оскільки до позивача жодних перевірок контролюючим органом не проводилося, позивачем жодних звітів не надавалося, то сама по собі наявність «облікових даних» в інформаційній системі органу доходів і зборів (інтегрованої картки платника внеску) не могла бути підставою для формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ № Ф-270530-55 від 14.12.2021 в автоматичному режимі. Отже, не зважаючи на наявність вже двох судових рішень не на користь відповідача, щодо боргу із ЄСВ позивача за спірний період часу, відповідач вперто продовжує формувати нові вимоги, при цьому жодних коригувань ІКП позивача ним не зроблено, висновки судів у інших справах ним ігноруються, що вимусило позивача звернутись до суду із даним позовом. Позивач вважає, що його позов є аргументованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

26.03.2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи даного заперечення зводяться до наступного. Фактично, сума боргу позивача не підлягає скасуванню в наслідок скасування узгодженої вимоги, тому, в даному випадку, оскарження позивачем вимоги від 14.12.2021 року №Ф-270530-55У не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до бажаних наслідків і відновленню порушеного права позивача. У розрахунку вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року №Ф-270530-55 було допущено опечатку замість "від 14.12.2022" слід вважати "від 14.12.2021". З метою повного та всебічного розгляду справи ГУ ДПС у Дніпропетровській області долучає: розрахунок вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 №Ф-270530-55.

01.04.2024 року від представника позивача до суду надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи, в якому представник позивача просив суд приєднати письмові докази на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, що додаються, до матеріалів адміністративної справи №160/2295/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Також, 01.04.2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про приєднання письмових доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи, в якій представник просив суд просив суд приєднати письмові докази на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, що додаються, до матеріалів адміністративної справи №160/2295/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

04.04.2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшло заперечення на клопотання (заяву), в якому відповідачем зазначено наступне. Позивач, керуючись принципом диспозитивності та розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, вирішив стягнути витрати на правничу допомогу шляхом включення такого стягнення до позовних вимог. Відповідно до ч. 2,4 ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Відповідно до ч.1 ст. 192 КАС України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Якщо позивач заявляє до стягнення витрати на правничу допомогу шляхом включення їх до обсягу позовних вимог, відповідні докази, що підтверджують обсяг наданих послуг та понесені витрати, повинні бути надані позивачем разом з позовною заявою. Водночас позивач: 1. Не надав вказані докази у позовні заяві, хоча як зазначається у протоколі погодження адвокатського гонорару від 18.01.2024 строк оплати було встановлено «на протязі 3-х днів» - порушення ч. 2 ст.79 КАС України. 2. Договором від 18.01.2024 про надання правової допомоги не передбачено укладення акту приймання-передачі послуг. 3. Не вказав перелік доказів у позовній заяві, що не можуть бути поданні та зі змісту договору на протоколу не встановлювалось підстав для неможливості такого подання - порушення ч. 4 ст.79 КАС України. 4. Подав клопотання про долучення в межах розгляду по суті справи, а отже фактично порушує процедуру розгляду справи, що встановлено ст. ст. 173, 192, ч.2,3,8 ст. 262 КАС України. Також, ГУ ДПС у Дніпропетровській області додатково зазначає, що протокол погодження адвокатського гонорару, що є частиною договору, містить інший перелік послуг, а ніж акт прийому-передачі, який не передбачений договором. З огляду на це

даний доказ не може відповідати принципу достовірності.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року у задоволенні представника заявника адвоката Ворона Артема Ігоревича про забезпечення позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, позивач подав до суду апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі №160/2295/24 скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/2295/24 задоволено. Зупинено стягнення у виконаному провадженні № 73485196 відкритого на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-270530-55 У від 14.12.2021 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/2295/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку з доказами на її підтвердження або докази ознайомлення 11.01.2024 року з матеріалами виконавчого провадження №73485196.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) боргу в сумі 38 888,74 грн.; обґрунтований та вмотивований розрахунок вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) боргу в сумі 38 888,74 грн.; копію особової реєстраційної справи ОСОБА_1 . Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 12.03.2024 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що у зв`язку з наявністю станом на 30.11.2021 року в ІКП ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 38888,74 грн., ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2021 року №0-270530-55 та направлено на адресу платника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 21.12.2021 року поштовим відділенням вручено особисто, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС 25.01.2022 року сформовано по платнику узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2021 року №Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. та разом із заявою про примусове виконання рішення від 26.01.2022 року №3959/5/04-36-13-07-11 передано до Дніпровського відділу ДВС у м. Кам`янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У зв`язку з поверненням виконавчого документу його повторно направлено до виконавчої служби разом з заявою про примусове виконання рішення від 07.03.2023 року №8718/5/04-36-13-09-10 та від 15.11.2023 року №44170/5/04-36-13-09-10.

Станом на 27.02.2024 року, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по платнику обліковується заборгованість із сплати єдиного соціального внеску у сумі 35194,41 грн. (з урахуванням стягнутих в межах виконавчого провадження коштів у сумі 3694,33 грн).

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі № 160/4777/20 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язати вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2019 року № Ф-270530-55 У на суму 26 539,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Як заначив суд під час прийняття судового рішення від 18.09.2020 року у справі № 160/4777/20, згідно довідки КП Трамвай Кам`янської міської ради № 11/02 від 16.04.2020 року на заробітну плату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за період січень-травень 2019 року у розмірі 5442,95 грн.

Також згідно довідки КП Транспорт Кам`янської міської ради № 336 від 16.04.2020 року на заробітну плату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за період червень 2019 року березень 2020 року у розмірі 14348,48 грн. Однак за період 2017-2019 роки йому, як фізичній особі-підприємцю, протиправно відповідачем нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року у справі № 160/3150/22 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.11.2021 р. за №Ф-270530-55 У задоволено частково.

Визнано протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2021 р. за №Ф-270530-55 У в частині заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період: лютий, березень 2018 року; січень грудень 2019 року; січень грудень 2020 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн., 40 коп.

Як заначив суд під час прийняття судового рішення від 08.04.2022 року у справі № 160/3150/22, за спірний період, а саме: лютий, березень 2018 року нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі - 4860,35 грн.; січень - грудень 2019 року нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі - 70297,47 грн.; січень - грудень 2020 року нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі - 82109,65 грн.; січень - грудень 2021 р. нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі - 102174,66 грн. роботодавцями ОСОБА_1 самостійно сплачувався до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 . Отже, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування за період: лютий, березень 2018 року; січень - грудень 2019 року; січень - грудень 2020 року, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2021 р. за №Ф-270530-55 У підлягає скасуванню в частині визначення заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період: лютий, березень 2018 року; січень - грудень 2019 року; січень - грудень 2020 року.

Як зазначив представник позивача у заяві про поновлення строку до адміністративного суду 14.12.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 (було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. На підставі даного виконавчого документу державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельничук Ганною Вікторівною 04.12.2023 року відкрито виконавче провадження №73485196. 11.01.2024 року позивач дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №73485196. У якості доказів позивачем надається копія заяви про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження ВП №73485196 від 11.01.2024 року, що отримана державним виконавцем 11.01.2024 року, а також копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73485196 від 04.12.2023 року, відповідно до змісту якої державним виконавцем Мельничук Г.В. зроблено власноруч примітку про те, що копія постанови із додатками боржнику ОСОБА_1 вручена 11.01.2024 року.

Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За приписами ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормамиПодаткового кодексу Українив частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормамиЗакону № 2464-VIв частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту14.1.226пункту14.1статті14 Податкового кодексу України(далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт14.1.195пункту14.1статті14 ПК Українидає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIєдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею2 Закону № 2464-VIвизначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIнадано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цьогоЗаконузобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VIдо платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першоїстатті 7 Закону № 2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює,Законом № 2464-VIне врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що факт нарахування та своєчасного перерахування до бюджету єдиного соціального внеску із доходів позивача підтверджується копією реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7 та форма ОК-5), довідкою КП КМР Транспорт від 22.12.2023 року на заробітну плату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за період з червня 2019 року по грудень 2021 року у розмірі 50 565,04 грн.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі № 160/4777/20 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язати вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2019 року № Ф-270530-55 У на суму 26 539,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Як заначив суд під час прийняття судового рішення від 18.09.2020 року у справі № 160/4777/20, згідно довідки КП Трамвай Кам`янської міської ради № 11/02 від 16.04.2020 року на заробітну плату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за період січень-травень 2019 року у розмірі 5442,95 грн.

Також згідно довідки КП Транспорт Кам`янської міської ради № 336 від 16.04.2020 року на заробітну плату ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за період червень 2019 року березень 2020 року у розмірі 14348,48 грн. Однак за період 2017-2019 роки йому, як фізичній особі-підприємцю, протиправно відповідачем нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

До того ж, суд звертає увагу на те, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464-VIпозивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2018-2021 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Однак, позивачу як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Щодо порушення процедури формування та направлення вимоги суд зазначає, що Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом № 449 Міністерства фінансів України 20.04.2015 року.

Відповідно до пункту 10 розділу ІV Інструкції обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Суд робить висновок, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки, проте вказаний висновок не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, підпунктом 2 пункту другого розділу VII, якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Крім того статтею 9 Закону № 2464 та пунктом 10 розділу ІV Інструкції передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється не тільки на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських документів, а і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ Фізичної особи - підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. За приписами п. 3 розділу VI зазначеної вище інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Згідно пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

-дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

-платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

-платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Аналізуючи зміст викладеної норми, суд робить висновок, що приписи пункту 3 розділу VI Інструкції мають альтернативний характер, отже органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) у разі настання однієї ї обставин, а не за сукупності таких.

Отже, судом встановлено, що оскаржувана вимога складена з дотриманням встановленого Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування строку.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною та її скасування та зобовязання відповідача здійснити корегування особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків шляхом виключення з особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків позивача нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

Позивач в обґрунтування позову вказує також на інші порушення з боку відповідача щодо оскаржуваної спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Між тим, за позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваної спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, що є достатнім для скасування такої вимоги,суд враховуючи позицію ЄСПЛ, викладену у справах «Салов проти України» та «Серявін та інші проти України»,не надає оцінку іншим доводам позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у сумі 1211,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з положеннямистатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, щоКодекс адміністративного судочинства Україниу редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до частини 3статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановленихст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи уКАС, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.03.2017 року (серія ДП №3299) відносно адвоката ОСОБА_2 ; копію договору про надання правової допомоги адвокатом від 18.01.2024 року; копію протоколу погодження адвокатського запиту щодо адвокатського гонорару у сумі 16 000 грн. відповідно до додаткової угоди №01 до договору про надання юридичної допомоги адвокатом від 18.01.2024 року; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 19.01.2024 року задля представництва інтересів ОСОБА_1 як адвокатом Вороном Артемом Ігоровичем (серія АЕ №1228369); копію квитанції №29-03 від 29.03.2024 року на суму 16 000 грн.; копію акту приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги адвокатом від 18.01.2024 року.

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності та типовою у спорах. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятоюстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ворона Артема Ігоревича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.12.2021 року № Ф-270530-55 У на суму 38888,74 грн. Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) боргу в сумі 38 888,74 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області здійснити корегування особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом виключення з особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 38 888,74 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник