Решение № 118337294, 11.04.2024, Березанський районний суд Миколаївської області

11.04.2024 Справа № 469/90/23

2/469/142/24 З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач 20 січня 2023 року звернувся до суду з вказаним позовом, який у подальшому уточнив та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 16139,70 грн. за кредитним договором № 7794832428 від 22 липня 2020 року, укладеним між ТОВ Фінансова компанія Центр фінансових рішень (далі ТОВ ФКЦФР) та відповідачем, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за вказаним кредитним договором.

Позивач зазначав, що 07 жовтня 2016 року між ТОВ ФКЦФР та АТТАСКОМБАНК укладенодоговір відступленняправа вимоги№ТАСЦФР-10-2016,відповідно доумов якоговідповідно доумов якогопервісний кредиторпередає (відступає)новому кредиторусвої прававимоги допозичальників,а новийкредитор набуваєправа вимогипервісного кредитораза кредитнимидоговорами та договорамизабезпечення доних тасплачує первісномукредитору завідступлення прававимоги грошовікошти у сумі,що дорівнюєціні договоруу порядкута строки,встановлені цимдоговором. 02 грудня 2021 року між АТ ТАСКОМБАНК та ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів (далі ТОВ ФК ЄАПБ) укладено договір факторингу №НІ/11/6-Ф, відповідно до умов якого ТОВ ФК ЄАПБ передає (відступає) ТОВ ФК ЄАПБ за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК ЄАПБ зобов`язується передати (сплатити) АТ ТАСКОМБАНК суму фінансування, а АТ ТАСКОМБАНК зобов`язується відступити ТОВ ФК ЄАПБ права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу від 02 грудня 2021 року та реєстру прав вимоги позивач прийняв право грошової вимоги до відповідача у сумі 16139,70 грн., у тому числі: 11406,32 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 0,96 грн. - заборгованість за відсотками, 4732,42 грн. заборгованість за щомісячними відсотками.

Ухвалою суду від 13 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

29 березня 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання двічі не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.

Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22 липня 2020 року між ТОВ ФКЦФР та відповідачем укладено кредитний договір №7794832428, згідно з яким відповідачу надано кредит у розмірі 11406,32 грн. строком на 24 місяці зі сплатою процентів за його користування на умовах, передбачених у паспорті кредиту (а.с.5).

Згідно з паспортом кредиту № НОМЕР_1 , ТОВ ФКЦФР зобов`язалося надати відповідачу кредит на споживчі цілі, внесення страхових платежів та супутніх витрат у загальному розмірі 11406,32 грн. зі строком користування протягом 24 місяців, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит шляхом періодичного часткового повернення отриманих у кредит коштів відповідно до узгодженого сторонами договору графіку, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0.01 % річних, 3% щомісячних та 3% при наданні кредиту (а.с.6).

Відповідно до пунктів 6-8 заяви-анкети на отримання послуг в ТОВ ФКЦФР відповідач підписанням заяви анкети до кредитного договору підтверджує, що він ознайомився на сайті https://kreditmarket.ua з умовами внутрішніх правил надання фінансових кредитів ТОВ ФКЦФР та повною інформацією, що передбачена статтею 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та іншою інформацією, необхідною йому для свідомого та добровільного вибору фінансової послуги.

Цей договір, паспорт кредиту та умови отримання фінансових кредитів ТОВ ФКЦФР (розміщені на сайті www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору та до яких позичальник приєднався, підписавши договір) складають єдиний кредитний договір.

07 жовтня 2016 року між між ТОВ ФКЦФР та АТ ТАСКОМБАНК укладено договір відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. У п.1.1 договору вказано, що позичальники клієнти первісного кредитора, яким первісний кредитор надав кредити та які мають зобов`язання по відношенню до первісного кредитора за кредитними договорами (а.с.13-14).

02 грудня 2021 року між АТ ТАСКОМБАНК та ТОВ ФК ЄАПБ укладено договір факторингу №НІ/11/6-Ф, відповідно до умов якого ТОВ ФК ЄАПБ передає (відступає) ТОВ ФК ЄАПБ за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК ЄАПБ зобов`язується передати (сплатити) АТ ТАСКОМБАНК суму фінансування, а АТ ТАСКОМБАНК зобов`язується відступити ТОВ ФК ЄАПБ права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с.15-17).

З акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № НІ/11/6-Ф від 02 грудня 2021 року вбачається, що на виконання п.2.1 договору факторингу АТ ТАСКОМБАНК передав, а ТОВ ФК ЄАПБ прийняв реєстр прав вимоги та отримав права вимоги боргу від позичальників (а.с.18), у тому числі відповідача, що вбачається з витягу з реєстру прав вимоги (а.с.19).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За змістом ст.516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 1077 та ст.1078ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

На підставі ч1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, позивачем не надано суду докази на підтвердження отримання кредиту відповідачем у ТОВ ФКЦФР, тобто виконання первісним кредитором своїх зобов"язань за кредитним договором, яким кореспондується право кредитора вимагати у боржника повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21).

Такої виписки суду не надано, а тому підстави для задоволення вимог позивача судом не встановлені, у зв"язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Суд також звертає увагу на недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора до наступних кредиторів.

Так, позивач посилався на те, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ ФКЦФР перейшло до нового кредитора (АТ ТАСКОМБАНК) на підставі договору про відступлення права вимоги від 07 жовтня 2016 року.

Натомість, сам кредитний договір № 7794832428 був укладений 22 липня 2020 року, тобто більш ніж через 3 роки 9 місяців після укладення першого договору про відступлення права вимоги, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором відступлення права вимоги, права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже договір про відступлення прав вимоги не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право такої вимоги.

Наданий суду витяг з договору про відступлення права вимоги від 07 жовтня 2016 року не містить положень про його поширення на кредитні договори, які будуть укладені у майбутньому.

Реєстр прав вимог за вказаним договором у матеріалах справи відсутній.

Крім того, відсутні докази того, що вказаний договів продовжував свою дію станом на дату відступлення вимоги, оскільки, відповідно до п.9.2 цього договору, він діє протягом одного року з можливістю пролонгації на один календарний рік (п.9.4).

З наведеного слідує, що первісним кредитором було здійснено передачу неіснуючих до відповідача вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ФКЦФР щодо відповідача на момент укладення договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, в останньому вказано бути не могло.

Оскільки АТ ТАСКОМБАНК право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, то таке право не могло бути передано і не передано цим товариством на підставі договору факторингу № НI/11/6-Ф від 02 грудня 2021 року позивачу ТОВ ФК ЄАПБ.

Доказів зворотнього суду не надано.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВС від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК ЄАПБ до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв`язку із недоведеністю заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 206, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: