Решение № 118330718, 10.04.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2752/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач ГУ ПФУ в Харківській області), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області №164850007638 від 03.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з часу її припинення - 01.06.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 не отриману пенсію за вислугу років з 01.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 11.03.2022 її призначено директором Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування", а з 15.04.2022 позивачу призначено пенсію за вислугу років. Із 01.06.2023 пенсійним органом припинено нарахування пенсії та прийнято рішення №164850007638 від 03.10.2023 про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що посада, яку займає позивач, належить до посад, стаж роботи на якій зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, за твердженням позивача, вона не займається медичною практикою, а виконує виключно управлінські функції відповідно до контракту та посадової інструкції, а тому не працює лікарем, не займається медичною діяльністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2752/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Роз`яснено відповідачам, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали від 11 березня 2024 року та копія позовної заяви з доданими до неї документами вручена відповідачу ГУ ПФУ в Харківській області 18.03.2024, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с.90/.

Відповідач ГУ ПФУ в Харківській області не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

19 березня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 56-57/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 15.04.2022 отримує пенсію за вислугу років (працювала на посаді головного лікаря Полтавської обласної психіатричної лікарні №2 Снітино). На дату призначення пенсії займала посаду директора Комунального підприємства Лубенська лікарня інтенсивного лікування Лубенської міської ради, на якій працює по даний час. При моніторингу працюючих було виявлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду, яка відноситься до переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385 розділ І Керівники закладів охорони здоров`я та їх заступники, що дає право на пенсію за вислугу років. Розпорядженням начальника відділу перерахунків пенсій №3 від 23.05.2023 пенсійну виплату ОСОБА_1 призупинено до з`ясування. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 03.10.2023 скасовано рішення від 21.04.2022 про призначення пенсії ОСОБА_1 з 15.04.2022 згідно з заяви від 15.04.2022 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Отже, у даній справі, визначеній частиною 1 статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив, законом не встановлено право позивачу на подання до суду відповіді на відзив.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Згідно розпорядження Лубенського міського голови Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 10 березня 2022 року №96р "Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області" ОСОБА_1 призначено на посаду директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області з 11 березня 2022 року /а.с. 30-31/.

11.03.2022 між позивачем та Лубенською міською радою Лубенського району Полтавської області укладено контракт /а.с. 36-39/.

15.04.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 12/, звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років /а.с. 64/.

За результатами розгляду заяви органом Пенсійного фонду України прийнято рішення №164850007638 від 21.04.2022 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 15.04.2022 /а.с. 65/.

23.05.2023 відділом перерахунків пенсій №3 прийнято розпорядження, яким вирішено закрити до з`ясування пенсійну справу (о/р 164850007638/37501) ОСОБА_1 , яка отримує пенсію по вислузі років, у зв`язку з виявленням факту роботи на посаді, яка входить до переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, що дають право на пенсію за вислугу років. Особовий рахунок: НОМЕР_1 /а.с. 67/.

Комунальним підприємством "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області видано ОСОБА_1 довідку №46 від 13.06.2023 про те, що вона працює на посаді директора з 11.03.2022, наказ №56-к від 11.03.2022, по теперішній час. Посада директора не відноситься до посад, які дають право на пенсію по вислузі років /а.с. 29/.

22.08.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області зі скаргою, у якій просила відновити виплату пенсії з моменту її припинення /а.с. 18/.

За результатом розгляду звернення ГУ ПФУ в Полтавській області надав позивачу відповідь листом, у якому повідомив, що період роботи на посаді директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, тому підстав для відновлення пенсії за вислугу років немає /а.с.19/.

03.10.2023 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №164850007638, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник працює на посаді яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, скасовано рішення від 21.04.2022 про призначення пенсії ОСОБА_1 з 15.04.2022 згідно заяви від 15.04.2022 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 68-69/.

26.12.2023 адвокат в інтересах позивача звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області з адвокатським запитом, на який ГУ ПФУ в Полтавській області надано відповідь листом від 04.01.2024 №1600-0401-8/985, у якому повідомлено, що ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 15.04.2022. Аналізуючи матеріали електронної пенсійної справи виявлено, що ОСОБА_1 на дату призначення пенсії займала посаду директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування", на якій працює по даний час, яка відноситься до переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385 розділ "І Керівники закладів охорони здоров`я та їх заступники", що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Рішенням №164850007638 від 03.10.2023 ОСОБА_1 припинено пенсійну виплату з 15.04.2022. За період з 15.04.2022 по 31.05.2023 нараховано переплату пенсії в розмірі 151648,68 грн., яка підлягає відшкодуванню на рахунок Пенсійного фонду України /а.с. 21, 24/.

Не погодившись з рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області №164850007638 від 03.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області №164850007638 від 03.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

Статтею 7 Закону №1788-ХІІ визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, роботи на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).

Розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 передбачено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Пунктом 1 Переліку закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2017 року за № 511/30379, передбачено, що до лікарняних закладів належить: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); медичний (лікувально-діагностичний) центр, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України; військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод; медичний пункт (з ліжковим фондом).

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 №909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, тому право на набуття пенсії за вислугою років, передбачене пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а й з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385 затверджено, зокрема, Перелік закладів охорони здоров`я, Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров`я.

Відповідно до розділу І Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я керівники закладів охорони здоров`я та їх заступники належать до лікарських посад у закладах охорони здоров`я.

Водночас, довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я (Випуск 78 "Охорона здоров`я"), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 № 117, та погодженим Міністерством праці та соціальної політики України (у редакції на час призначення пенсії позивачу), визначено, що до розділу "Керівники" включені: керівники закладів охорони здоров`я; керівники основних підрозділів охорони здоров`я; керівники виробничих підрозділів у побутовому обслуговуванні, діяльність яких проходить у сфері надання медичної допомоги та визначено кваліфікаційні вимоги до керівників, які полягають в наступному.

Вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 07 "Управління та адміністрування" або 28 "Публічне управління та адміністрування" або 1501 "Державне управління" або 22 "Охорона здоров`я", або 08 "Право", або 05 "Соціальні та поведінкові науки", або 03 "Гуманітарні науки".

У разі здобуття вищої освіти у галузі знань 08 "Право" або 05 "Соціальні та поведінкові науки" або 03 "Гуманітарні науки" вимагається наявність вищої освіти другого (магістерського) рівня у галузі знань 07 "Управління та адміністрування" або 28 "Публічне управління та адміністрування", або 1501 "Державне управління" (крім керівників закладів охорони здоров`я, які надають первинну медичну допомогу). У разі здобуття вищої освіти у галузі знань 22 "Охорона здоров`я" вимагається подальша спеціалізація "Організація і управління охороною здоров`я" або наявність вищої освіти другого (магістерського) рівня у галузі знань 07 "Управління та адміністрування" або 28 "Публічне управління та адміністрування", або 1501 "Державне управління".

Стаж роботи на керівних посадах: для закладів національного рівня - не менше 7 років, обласного рівня - 5 років, районного рівня - 3 роки. Для керівників закладів охорони здоров`я, які надають тільки первинну медичну допомогу, - не менше 3-х років стажу за основною спеціальністю або одного року на керівних посадах.

Повинен знати: Конституцію України, закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності закладу охорони здоров`я; профіль, спеціалізацію й особливості структури закладу охорони здоров`я; податкове та екологічне законодавство; перспективи, вітчизняні і світові тенденції технологічного, технічного, економічного і соціального розвитку галузі і закладу охорони здоров`я; можливості ефективного використання виробничих потужностей, наявних технологічних процесів, їх реструктуризації або заміни; кадрові ресурси закладу охорони здоров`я; порядок розроблення і затвердження бізнес-планів, фінансових планів (у разі необхідності) та програм виробничо-господарської діяльності; ринкові методи господарювання та управління; кон`юнктуру ринку; порядок укладення і виконання господарських та фінансових договорів, галузевих тарифних угод, колективних договорів та регулювання соціально-трудових відносин; вітчизняні і зарубіжні досягнення науки та технології у відповідній галузі виробництва і досвід завоювання позицій на світових та регіональних ринках продукції; основи економіки, менеджменту, маркетингу, організацію виробництва, праці та управління; етику ділового спілкування та ведення переговорів; трудове законодавство, технології інформаційного забезпечення управління, форми та методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету; сучасні засоби комунікацій та зв`язку; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом; методику визначення потреби в лікарських засобах, медичних виробах, обладнанні; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі охорони здоров`я.

Завдання та обов`язки: керує згідно з чинним законодавством виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю закладу охорони здоров`я, відповідає за фінансово-господарські результати його діяльності. Організовує розробку та забезпечує реалізацію довгострокової стратегії розвитку закладу на основі потреб громади та ринкової ситуації. Організовує формування та моніторинг виконання операційних планів. Забезпечує виконання усіх зобов`язань перед державним та місцевим бюджетами, державними позабюджетними соціальними фондами, постачальниками, замовниками та кредиторами, а також виконання господарських і трудових договорів. Організовує роботу та ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів, спрямовує їх діяльність на розвиток і вдосконалення з урахуванням соціальних та ринкових пріоритетів, підвищення ефективності роботи закладу охорони здоров`я, якості та конкурентоспроможності послуг, що надаються, їх відповідність до стандартів надання медичної допомоги і задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах медичної допомоги. Веде переговори з представниками власника закладу та замовниками щодо виконання планів та умов надання послуг. Забезпечує залучення коштів на інвестиційні потреби закладу. За необхідності створює та забезпечує роботу опікунських та наглядових громадських рад при закладі. Вживає заходів щодо забезпечення закладу охорони здоров`я кваліфікованими працівниками, а також найкращого використання знань та досвіду працівників. Відбирає та призначає працівників на вакантні посади закладу. Виступає наставником та забезпечує професійний розвиток працівників. Вживає заходів щодо створення безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища. Забезпечує розроблення, укладення і виконання колективного договору. Вирішує питання щодо фінансово-економічної та господарської діяльності закладу охорони здоров`я в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам директора, керівникам виробничих підрозділів, функціональних підрозділів закладу охорони здоров`я. Здійснює зовнішнє представництво закладу в адміністративних органах, засобах масової інформації тощо. Захищає майнові інтереси закладу охорони здоров`я в суді, органах державної влади та управління. Забезпечує дотримання вимог трудового законодавства. Забезпечує створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечує додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Забезпечує виконання вимог протипожежної безпеки. Затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку, тривалість щоденної роботи та графіки змінності з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 працює на посаді директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" з 11 березня 2022 року /а.с. 29-30, 36-39/.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Посадової інструкції директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області /а.с. 40-44/ мета діяльності директора - забезпечувати виробничо-господарську та фінансово-економічну діяльність відповідно до Статуту Підприємства та актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Посада "лікар" відноситься до іншого розділу "Професіонали". Розділ "Професіонали" поділяється за напрямами підготовки спеціалістів: професіонали в галузі лікувальної справи (в тому числі педіатричного профілю), стоматології, фармації, медико- профілактичної справи та інші професіонали в галузі медицини. До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника кваліфікації за дипломом про повну вищу освіту, яка відповідає рівню спеціаліста або магістра.

Завдання та обов`язки за посадою "Лікар": Керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають організацію медичної допомоги населенню та діяльність органів управління і закладів охорони здоров`я.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Планує роботу та аналізує її результати. Вирішує питання тимчасової або постійної непрацездатності пацієнтів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Кваліфікаційні вимоги.

Лікар вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина". Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Лікар I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина". Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Лікар II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина". Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Лікар: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина". Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

Таким чином, керівником закладу охорони здоров`я має право бути особа, яка й не має вищої освіти другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров`я" та тих кваліфікаційних вимог, що пред`являються до посади "Лікар", натомість має вищу освіту другого (магістерського) рівня у галузі знань 07 "Управління та адміністрування" або 28 "Публічне управління та адміністрування" або 1501 "Державне управління", або 08 "Право", або 05 "Соціальні та поведінкові науки", або 03 "Гуманітарні науки", а також у разі здобуття вищої освіти у галузі знань 08 "Право" або 05 "Соціальні та поведінкові науки" або 03 "Гуманітарні науки" наявна вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 07 "Управління та адміністрування" або 28 "Публічне управління та адміністрування", або 1501 "Державне управління" (крім керівників закладів охорони здоров`я, які надають первинну медичну допомогу).

Підставою для прийняття позивача на посаду директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" є вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 28 "Публічне управління та адміністрування" , диплом магістра М20№137295 /зворот а.с. 34, а.с. 35/.

Отже, посада директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування", на якій працює позивач, не є посадою лікаря чи середнього медичного персоналу в розумінні наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 № 117, яким затверджено довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я (Випуск 78 "Охорона здоров`я"), оскільки не відповідає посаді "Лікар" за своїми завданнями та обов`язками, вказана посада не охоплюється терміном лікарі та середній медичний персонал, що міститься у постанові Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04 листопада 1993 року № 909.

Посадові обов`язки позивача на посаді директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування" не відповідають кваліфікаційним вимогам до лікаря та змістом його обов`язків, визначених довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я (Випуск 78 "Охорона здоров`я"), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 № 117 та погодженого Міністерством праці та соціальної політики України, та одночасно відповідають кваліфікаційним вимогам та обов`язкам, передбаченим для начальника закладу охорони здоров`я цим же нормативним актом.

Відповідачами не надано до суду жодних доказів того, що позивач, перебуваючи на посаді директора Комунального підприємства "Лубенська лікарня інтенсивного лікування", фактично працює лікарем, зокрема, застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу, здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів, інші.

Крім того, приписами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Застосовуючи зазначений підхід до цієї справи, та зважаючи, що нормативно - правові акти, що регулюють спірні правовідносини по-різному визначають перелік лікарських посад, суд віддає перевагу найбільш сприятливому для позивача тлумаченню норм законодавства України, як про це зазначено і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи).

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №164850007638 від 03 жовтня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №0.0.3508205808.1 від 05.03.2024 /а.с. 45/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 48/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211 грн. 20 коп./2) та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211 грн. 20 коп./2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61000, ідентифікаційний код 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №164850007638 від 03 жовтня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення її виплати - 01 червня 2023 року та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії, що утворилася після припинення її виплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич