Решение № 118317139, 12.04.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19683/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

15.12.2023 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 3 % річних в розмірі 17765,88 грн., та інфляційних втрат на загальну суму 108343,08 грн., а також покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 28 грудня 2007 року між ВАТ «КБ Експобанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №122/2007, того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, укладено договір поруки з ОСОБА_2 . Згідно Договору про відступлення прав вимог від 06.03.2018 року, первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за договором кредиту та договором поруки. У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору, первісний кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно суму боргу за кредитним договором у розмірі 197228,85 грн. На виконання рішення суду, стягувачу було видано виконавчі документи про стягнення з відповідачів суму боргу, однак до цього часу рішення суду не виконано. Виходячи з цього, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 3 % річних в розмірі 17765,88 грн., та інфляційних втрат за період з 11.12.2020 року по 11.12.2023 рік на загальну суму 108343,08 грн. внаслідок невиконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2011 року.

Ухвалою суду від 01.02.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами, повернулись на адресу суду з відміткою «Адресат відстуній за вказаною адресою», однак, станом на день ухвалення рішення, відповідач процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2011 року Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. (а. с. 72)

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» суму боргу у розмірі 197228,85 грн.

Як встановлено у мотивувальній частині рішення: «28.12.2007 року між Ват «КБ «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №122/2007 USD.

28.12.2007 року між ВАТ КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з якими остання взяла на себе зобов`язання відповідати за виконання з боку відповідача ОСОБА_1 умов кредитного договору в повному обсязі - п. 1.2 Договору поруки.

Відповідно до п. 1.3 Договору позичальник повертає банку кредит у строки/терміни, що визначені прогнозним графіком, але не пізніше 26.12.2014 року .

Додатком №1 сторонами узгоджено та встановлено графік повернення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконує свої обов`язки, внаслідок чого станом на 09.12.2009 року загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором від 28.12.2007 року складає 197228,85 грн. і включає заборгованість за кредитом, сплаті відсотків а також заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків, комісії, що нарахована відповідно до пункту договору.»

У відповідності до ч. 4 ст. 86 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Експобанк» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815, адреса: 49089, Дніпропетровська обл.. м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, кв. 205, п/р № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) у виконавчому листі № 2-2454/11 виданому Шевченківським районним судом м. Києва від 28.03.2012 року. (а. с. 9-10)

У мотивувальній частині ухвали суду зазначено, що: «Шевченківським районним судом м. Києва 26.03.2012 року було видано виконавчі листи по справі № 2-2454/11.

Також встановлено, що 06.03.2018 р. на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 50 стягувачем ПАТ «Експобанк» право вимоги відступив за договором кредиту і забезпеченням № 122/2007 USD від 28.12.2007 р., між первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.»

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття „продаж дебіторської заборгованості" та „продаж прав боргових вимог".

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За приписом частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Отже, відсутність реального виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Результат аналізу наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Однак суд не погоджується з наланим стороною позивача розрахунком заборгованості ща період з

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства, серед іншого, є постанови Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 вищевказаної постанови, постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Суд звертає увагу, що прострочення виконання рішення Шевченківського суду міста Києва від 28 січня 2011 року виникло внаслідок невиконання умов договору кредиту № 122/2007 USD від 28.12.2007 р. за яким ВАТ «КБ «Експобанк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти, а отже, нараховані кредитором три відсотки річних та інфляційні збитки з 24 лютого 2022 року підлягають списанню, що відповідає положенню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих позивачем індексу інфляції та 3 % річних.

Здійснивши перерахунок, суд вважає, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати за період часу з 11 грудня 2020 року до 24 лютого 2022 року у розмірі 28100,61грн., а також 3 % річних за період з 11 грудня 2020 року по 24 лютого 2022 у розмірі 7147,49 грн..

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідачів про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 223779,30 грн. за період з жовтня 2018 року по вересень 2021 року, при визначенні суму боргу, суд бере за основу наданий позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством, та перевірений судом, в той же час відповідач не скористався процесуальним правом у своєму відзиві спростувати наданий позивачем розрахунок.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» інфляційні втрати за період часу з 11 грудня 2020 року до 24 лютого 2022 року у розмірі 28100,61грн., а також 3 % річних за період з 11 грудня 2020 року по 24 лютого 2022 у розмірі 7147,49 грн..

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 873,21 грн., тобто по 436,61 грн. з кожного, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 625, 626, 628,629, 639, 634, 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 3 % річних та інфляційних втрат за період з 11 грудня 2020 року по 24 лютого 2022 рік на загальну суму 35248 (тридцять п`ять тисяч двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 436 (чотириста тридцять шість) гривень 61 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 436 (чотириста тридцять шість) гривень 61 копійку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.04.2024 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (49089, м. Дніпро, вул. Автотраспортна, буд. 2, оф. 205, код ЄДРПОУ 40696815);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя -