Постановление суда № 118293347, 09.04.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про розгляд скарги

09 квітня 2024 року Справа № 915/1349/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця

у справі № 915/1349/21 про неплатоспроможність фізичної особи, у якій кредитори:

1) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

2) Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094);

боржник: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 );

керуючий реалізацією: арбітражний керуючий Шибко Олександр Леонідович (адреса офісу: вул. Лягіна, 2, оф. 309, м. Миколаїв, 54001)

особа, дії якої оскаржуються: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18)

встановив:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ).

Наразі у справі здійснюється процедура погашення боргів боржника, керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Шибка Олександра Леонідовича.

02.04.2024 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 від 29.03.2024 на дії (бездіяльність) державного виконавця, у якій просить суд:

- визнати неправомірною відмову Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) в зупиненні виконавчого провадження № НОМЕР_4 та виконавчого провадження № НОМЕР_5 (зведене виконавче провадження № НОМЕР_3);

- зобов`язати Центральний відділ ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) зупинити виконавче провадження № НОМЕР_4 та виконавче провадження № НОМЕР_5 (зведене виконавче провадження № НОМЕР_3).

Ухвалою від 04.04.2024 суд прийняв скаргу до розгляду та призначив її розгляд на 09.04.2024. Суд в ухвалі запропонував Центральному відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відділ ДВС) надати письмові пояснення по суті скарги та докази в обґрунтування.

Ухвала доставлена сторонам та відділу ДВС до Електронних кабінетів в ЄСІТС.

За такого, суд визнає, що сторони повідомлені про час та місце розгляду справи.

Станом на дату розгляду скарги відділом ДВС не надано суду ані пояснень, ані будь-яких заяв чи клопотань.

Скаржник надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали скарги та справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 , провадження у цій справі відкрито ухвалою суду від 21.09.2021, цією ж ухвалою введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Шибка О.Л. та ін.

На сайті Вищого господарського суду України 24.09.2021 оприлюднено оголошення № 67276 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника із зазначенням строку на з`явлення грошових вимог кредиторів.

Ухвалою від 21.12.2021, винесеною за результатами попереднього засідання, судом було визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів гр. Леженцева, зокрема вимоги ОСОБА_2 , АТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (код ЄДРПОУ 36789421) у розмірі 514932,66 грн. Окремо до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 внесено відомості щодо майна боржника, яке є предметом застави - двокімнатна квартира заг.площею 47,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Постановою від 27.01.2022 судом припинено процедуру реструктуризації боргів боржника, визнано його банкрутом, введено процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна призначено арбітражного керуючого Шибка О.Л. (свідоцтво №1118 від 05.06.2013).

За матеріалами скарги, на виконанні у Центральному відділі ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) перебуває зведене виконавче провадження за НОМЕР_6 з примусового виконання:

1) виконавчого листа від 13.05.2016 у справі №490/7901/15-ц, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 56452,43 грн. (ВП НОМЕР_7);

2) виконавчого листа від 18.08.2011у справі №2-1043/11, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 66216,51 грн. (ВП НОМЕР_8).

За твердженнями скаржника, наразі виконавче провадження не зупинене, державним виконавцем здійсняються дії з примусового стягнення з нього заборгованості, в т.ч. робляться запити із з`ясування наявності коштів на рахунках боржника.

У зв`язку з наведеним, 21.02 2024 ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу ДВС ПМУМЮ (м.Одеса) з письмовими заявами по кожному виконавчому провадженні про зупинення виконавчого провадження з огляду на те, що вимоги гр. ОСОБА_3 , є конкурсними, оскільки виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та не є вимогами про стягнення аліментів чи відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, та виконавчі провадження не перебувають на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Відповіді на указане звернення скаржник не отримав, тому, 20.03.2024 звернувся із заявами про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. При ознайомленні з матеріалами ВП з`ясував, що листом від 15.03.2024 державним виконавцем було відмовлено у задоволенні заяв про зупинення виконавчого провадження через відсутність для цього підстав.

З огляду на наведене, скаржник звернувся до суду з скаргою на дії ДВС, оскільки вважає їх незаконними та такими, що порушують права боржника, а зведене виконавче провадження таким, що підлягає зупиненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Водночас, окремі положення цього Кодексу визначають правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном фізичної особи, щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність та застосовані відповідні процедури.

Так, з моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19,06.2018 у справі №908/4057/14, від П.07.2018 у справі №922/3040/17, від 29.11 2019 у справах №908/130/15-г і №923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г/10 та в низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

При цьому, поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна/керуючого реструктуризацією чи ліквідатора банкрута (правові висновки щодо змісту цього принципу наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №5/530-03, від 09.04.2019 у справі № Б8/180-10),

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також у судовому контролі за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої спеціальним Законом у правовідносинах банкрутства/неплатоспроможності процедури.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Вимоги стягувачів за спірними виконавчими провадженнями виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та є конкурсними, отже на вказані вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного в межах справи про неплатоспроможність боржника.

Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Відповідно до положень ч. З ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на як поширюється мораторій.

При цьому боржник зазначає, що п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, б, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, З і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 120 Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника:

1) пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;

2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;

3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника,

4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом,

5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів;

6) строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав;

7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як указано в ч. 1 ст 121 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника.

Частина 2 ст. 121 Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

1) зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Таким чином, з дати відкриття провадження у справі про банкрутство забороняється виконання Боржником зобов`язань за вимогами, що виникли до відкриття провадження у справі, у тому числі у примусовому порядку.

Після введення мораторію у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи усі дії щодо індивідуального задоволення вимог кредитора, які вчиняються поза межами процедур неплатоспроможності боржника фізичної особи, мають припинитися негайно і на будь-якій стадії такого процесу з метою передання майна боржника під контроль суду у справі про неплатоспроможність. Тому є незаконним подальше, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вчинення приватним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості з публікацією оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника через поширення застосованого щодо боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів на спірні правовідносини. Вказана правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (постанова від 14 09.2021 у справі № 908/2536/20).

У постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 13.04,2023 у справі № 910/21981/16 висловлено наступну правову позицію: «Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури. Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.»

Одним із завдань провадження у справі про банкрутство (на відміну від позовного, призначення якого - визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів) є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язкове завдання провадження у справі про банкрутство - справедливе задоволення сукупності всіх вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом. Інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство.

З огляду на викладене, виконавчі провадження по стягненню конкурсних вимог мають бути зупинені.

Слід зазначити, що ухвалу про відкриття провадження та введення мораторію судом було направлено державному органу з питань банкрутства ? Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007) та Міністерству юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001), Приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Куліченку Д.О. (вул. Пушкінська, 17-А, оф. 13, м. Миколаїв, 54030). При цьому суд, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є структурним підрозділом та підпорядковується Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Одеса).

З метою спонукання відділу ДВС зупинити провадження, боржником також було скеровано відділу ДВС заяву про зупинення виконавчих проваджень.

Проте, всупереч приписам законодавства відділом ДВС виконавчі провадження НОМЕР_7 та НОМЕР_8 зупинено не було. Більше того, відділом ДВС відмовлено скаржнику у зупиненні ВП. Указані дії виконавчої служби суперечать приписам ст. 41, 121 КУзПБ та ст. 34 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи вищевикладене, за результатами дослідження судом норм чинного законодавства у сукупності із встановленими судом обставинами по даній справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 339-345 ГПК України, ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», ст.41, 119, 120, 121 Кодексу України з процедур банкрутства

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця задовольнити.

2. Визнати неправомірною відмову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в зупиненні виконавчих проваджень НОМЕР_7 та НОМЕР_8 (зведене виконавче провадження НОМЕР_6).

3. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зупинити виконавчі провадження НОМЕР_7 та НОМЕР_8 (зведене виконавче провадження НОМЕР_6).

4. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не пізніше ніж у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали повідомити суд, стягувача та боржника про її виконання шляхом направлення копій відповідних постанов про зупинення виконавчих проваджень.

5. Ухвалу направити на адреси учасників справи та Центральному відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвала набрала законної сили 09.04.2024 та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М.Давченко