Решение № 118230656, 05.04.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2024 року м. Рівне№460/17154/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності та відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2) в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у зарахуванні стажу роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.12.2021 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забеpпечення";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров`я з 01.01.2004 по 31.12.2021 до її загального страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим перерахувати та виплатити їй пенсію за віком з часу її призначення із урахуванням різниці, що вже була виплачена.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що відповідно до електронної пенсійної справи при обчислені розміру її пенсії не зараховано періоди роботи з 02.08.1993 по 09.09.1997, з 23.10.1997 по 04.01.2022 до загального стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховані періоди роботи на посадах охорони здоров`я в подвійному розмірі до 01.01.2004 за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як передбачено законодавством, що діяло раніше: з 02.08.1993 по 09.09.1997 та з 23.10.1997 по 31.12.2003. Позивач зазначає, що пенсійний орган переглядаючи правильність обчислення стажу її стажу, стаж - передбачений статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» подвоїв частково, а у подвоєнні стажу з 01.01.2004 відмовив із посиланням на набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чим порушили законні права та інтереси позивача. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

09.08.2023 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком. Зазначає, що оскільки 05.11.1991 Закон України "Про пенсійне забезпечення" втратив чинність (крім застосування окремих положень), то позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності у 2004 році. Зауважує, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Відтак, з урахуванням наведеного, позивачу було обчислено страховий стаж наступним чином: до страхового стажу зараховані періоди роботи на посадах охорони здоров`я в подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"за період з 02.08.1993 по 09.09.1997 та з 23.10.1997 по 31.12.2003. Зазначає, що підстави для обчислення стархового стажу в подвійному розмірі за період з 01.01.2004 по 04.01.2022 - відсутні, крім того, період страхового стажу з 01.01.2004 по 29.07.2019 та з 28.09.2019 по 31.12.2021 зарахований як періоди роботи на посадах охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. З огляду на наведене, просить суд вімовити у задоволенні позову.

20.10.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було розглянуто заяву позивача від 04.01.2022 та призначено пенсію за віком. Зазначає, що 06.09.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про допризначення пенсії у зв`язку з наданими документами, однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області допризначення пенсії позивачу не проводилося, оскільки позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Звертає увагу суду, на те, що після набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове пенсійне забезпечення" всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 21.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 07.10.2021 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно розрахунку стажу позивача, періоди її роботи з 01.01.2004 по 04.01.2022 в Комунальному некомерційному підприємстві "Київський міський центр репродуктивної перинатальної медицини" виконавчого органу Київської міської ради та в Комунальному некомерційному підприємстві "Київський міський пологовий будинок № 2" виконавчого органу Київської міської ради зараховані до загального стажу роботи позивача в одинарному розмірі.

Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 :

з 01.01.2004 по 30.04.2006 працювала на посаді завідувача відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії в Пологовому будинку № 4 (відповідно до розпорядження № 1718 "Пологовий будинок № 4" було перейменовано в Київський міський пологовий будинок № 4; відповідно до наказу № 1379 та № 475 Київський міський пологовий будинок № 4 реорганізовано в Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини; відповідно до рішення Київської міської ради № 417/9496 та розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2100 Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини реорганізовано шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємтво "Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини" виконавчого органу Київської міської ради);

з 01.05.2006 була зарахована на посаду лікаря-анестезіолога у відділення реанімації та анестезіології Київського міського пологового будинку № 2;

з 11.09.2006 була призначена в.о. завідуючої відділенням реанімації та анестезіології Київського міського пологового будинку № 2;

з 01.04.2007 була призначена на посаду завідуючої відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Київського міського пологового будинку № 2;

з 10.10.2011 була переведена на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Київського міського пологового будинку № 2 (на підставі рішення № 6/7579 Київський міський пологовий будинок № 2 реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський пологовий будинок № 2" виконавчого органу Київської міської ради);

01.12.2021 була звільнена з посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію;

з 03.12.2021 була прийнята на посаду завідувача, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії (шокове) з лікарняним банком крові Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок № 2".

13.06.2023 представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із адвокатським запитом щодо неналежного розрахунку стажу ОСОБА_1 .

Листом № 2600-0202-8/135733 від 10.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві повідомило, що за результатами розгляду адвокатського запиту було переглянуто матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 та обчислено страховий стаж наступним чином: до страхового стажу зараховані періоди роботи з 02.08.1993 по 09.09.1997 та з 23.10.1997 по 31.12.2003 в подвійному розмірі, як передбачено законодавством, що діяло раніше, а підстави для обчислення страхового стажу з 01.01.2004 по 04.01.2022 в подвійному розмірі - відсутні. До страхового стажу зарахований весь період страхового стажу з 01.01.2004 по 29.07.2019 та з 28.09.2019 по 31.12.2021 як періоди роботи на посадах охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Не погоджуючись з діями відповідача-2 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлені пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, а саме: передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з відомостями трудової книжки, ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по теперішній час працювала в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я.

З матеріалів справи вбачається, що питання відповідності роботи позивача у спірні періоди в Комунальному некомерційному підприємстві "Київський міський центр репродуктивної перинатальної медицини" виконавчого органу Київської міської ради та в Комунальному некомерційному підприємстві "Київський міський пологовий будинок № 2" виконавчого органу Київської міської ради, роботі у медичних закладах визначених в статті 60 Закону № 1788-XII не є спірними.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зауважує, що відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також слід зазначити, що Закон № 1058-IV також не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону № 1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

За правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та відповідно до приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17 у якій було зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи у відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії на посаді лікаря-анестезіолога після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV.

На час виникнення спірних правовідносин стаття 60 Закону № 1788-ХІІ є чинною, тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови в застосуванні зазначеної сттаті при обчисленні стажу роботи позивача у відповідному медичному закладі з 01.01.2004, тобто з урахуванням пільгового обчислення (в подвійному розмірі).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Київський міський центр репродуктивної перинатальної медицини" виконавчого органу Київської міської ради та Комунальному некомерціному підприємстві "Київський міський пологовий будинок № 2" виконавчого органу Київської міської ради мають бути зараховані до стажу роботи позивача у подвійному розмірі.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22 дійшов висновку, що положення статті 60 Закону № 1788-XII застосовуються як до періодів трудової діяльності до 01.01.2004, так і до періодів трудової діяльності після 01.01.2004, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи, зокрема розрахунку права на призначення пенсії, Головним управління Пенсійного фонду України у м. Києві, з метою приведення пенсійної справи у відповідність, позивачу у подвійному розмірі зараховано період роботи з 02.08.1993 по 09.09.1997 та з 23.10.1997 по 31.12.2003 (по дату набрання чинності Законом № 1058-IV).

Однак, не зарахування відповідачем-1 до стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи в реанімаційному відділенні закладів охорони здоров`я періоду роботи починаючи з 01.01.2004 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства України .

При цьому суд зауважує, що на підставі статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як визначено статтею 30 КЗпП працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, тому, періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати зараховується до спеціального стажу роботи лише в одинарному розмірі.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 314/404/17 та від 28 листопада 2019 року у справі № 349/422/16-а.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати за період з 21.08.2006 по 10.09.2006, з 22.07.2011 по 24.07.2011, з 08.10.2012 по 17.10.2012, з 07.10.2013 по 19.10.2013, з 10.07.2017 по 31.07.2017, з 30.08.2018 по 27.09.2018, з 22.09.2019 по 27.09.2019, з 25.10.2019 по 25.10.2019, з 02.12.2019 по 15.12.2019, з 15.09.2020 по 23.09.2020, з 19.10.2020 по 01.11.2020 немає.

Суд наголошує, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне здійснення органом Пенсійного фонду України розрахунків пенсії та неповне проведення пенсійним органом перевірок документів, тому звернення позивача із перерахунком пенсії, шляхом зарахування у подвійному розмірі періодів роботі у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров`я здійснено не у зв`язку з виникненням, у нього права на розрахунок нового розміру пенсії, а з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії.

Тому, перерахунок пенсії позивача має бути здійснений з дати призначення пенсії, тобто з 07.10.2021, оскільки право позивача на пенсію у розмірі, обрахованому з урахуванням подвійного страхового стажу спірних періодів, порушене відповідачем з моменту призначення пенсії.

Відтак, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров`я за період з 01.01.2004 по 31.12.2021 (крім періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати) та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.01.2004 по 21.12.2021 у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07 жовтня 2021 року, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 21.12.2021 (крім періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати) у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 214,72 грн (двісті чотирнадцять грн 72 коп).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір в сумі 214,72 грн (двісті чотирнадцять грн 72 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 квітня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,м. Київ,04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)

Суддя О.В. Поліщук