Решение № 118142039, 03.04.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 р. № 400/7313/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2023 року № 0022606-2414-1427,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022606-2414-1427 від 13.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нежитлові будівлі, які перебували в його власності в період з 08.02.2016 по 30.06.2021 щодо яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, чого безпідставно не враховано податковим органом при формуванні та врученні позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 21.06.2023.

Ухвалою від 11.07.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що відсутні підстави для застосування до позивача пільги відповідно пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки позивач не є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У період з 08.02.2016 по 30.06.2021 позивач був власником нерухомого майна у вигляді нежитлового об`єкта загальною площею 12 723,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Кумарівською сільською радою було встановлено на 01.01.2021 ставку по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена у розмірі 0,5 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати.

13.04.2023 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0022606-2414-1427, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік (з січня по травень 2021 року) в розмірі 159 047,50 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

За правилами ст.30 ПК України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, пп.ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У відповідності до п.5.2, 5.3 ст.5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у ст.1 ЗУ Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004р. від 18.01.2001р. за №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції.

Так, відповідно ст.1 ЗУ Про сільськогосподарський перепис, виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000р. №507, будівлі сільськогосподарського призначення, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та інші будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

При цьому, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (ст.1 ЗУ Про сільськогосподарський перепис).

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з п. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно Витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач є власником нерухомого майна у вигляді нежитлового об`єкта загальною площею 12723,8 кв.м., вказаний об`єкт є комплексом нежитлових будівель і складається з корівників, тваринників, свинарників, сіносховища та допоміжних будівель (навіс, силосна яма та інше).

Тобто, вказаними обставинами підтверджується, що позивач був власником до 30.06.2021 будівлі сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_3 .

Але, позивачем до суду не надано належних доказів, що він є товаровиробником, надана позивачем довідка Кам`яномостівської сільської ради № 233 від 25.05.2023 про використання будівель за призначенням не є належним доказом, оскільки не є безумовним підтвердженням, що позивач був у спірний період товаровиробником. Враховуючи, що позивач не зареєстрований як фізична особа підприємець, що здійснює господарську діяльність, враховуючи відсутність подання позивачем декларацій про майновий стан і доходи, як громадянином, який отримує доходи від здійснення сільськогосподарської продукції. Також, позивачем не надано доказу реального використання нежитлового приміщення як сільськогосподарським товаровиробником, а саме доказів закупівлі чи утримання тварин згідно призначення кожної з будівель (корівник, свинарник), доказів закупівлі кормів, сіна та іншого.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

Суд зауважує, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за п.п.ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суді від 11.04.2023р. у справі №380/18104/21, від 11.04.2023р. у справі №380/2434/20.

Відтак, у даній справі, позивачем не доведено факту належності до сільськогосподарських товаровиробників.

Враховуючи вищевикладене, спірне податкове повідомлення-рішення № №0022606-2414-1427 від 13.04.2023, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021 рік (січень - травень), прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.04.2023 року № 0022606-2414-1427, відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов