Решение № 11810078, 05.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 3/104/10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

До:           Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ВЄДА»

54000, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 16

                    54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 65/3

Про: стягнення заборгованості в сумі 8686,36 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Ходикін М.М., за довіреністю;

Від відповідача: Князєв В.С., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача основний борг за теплову енергію в сумі 4267,53 грн., 83,43 грн. –інфляційних, 67,87 грн. - 3% річних, пені –4267,53 грн.

          Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2481 від 01.10.2004 року, норм Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», та мотивовані тим, що за період з листопада 2009 року по квітень 2010 р. відповідачу було нараховано до сплати 7519,05 грн., з яких останнім сплачено лише 1940,18 грн. Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 4267,53 грн.

          Відповідач у відзиві на позов частково заперечує, вважає, що стягненню може підлягати лише заборгованість в розмірі 3833,96 грн. (1734,27 грн. –за лютий + 1626,35 грн. –за березень + 473,34 грн. за квітень). Мотивація заперечень полягає в наступному: позивачем вимоги договору щодо постачання теплової енергії в гарячій воді в потрібних споживачу обсягах та вимоги, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 не було виконано. На протязі січня-березня 2010 року позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії у надмірно малих обсягах, які не забезпечували належне опалення приміщень відповідача: у січні 2,135 Гкал (замість 5,303Гкал), лютому –3,499 Гкал (замість 4,790 Гкал), березні –2,625 Гкал (замість 4,043 Гкал), квітні –0,764 Гкал (замість 1,480 Гкал).

          Суд двічі оголошував перерву в судовому засіданні до 16.09.10 р. та до 05.10.10 р.

          05.10.10 р. суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

          Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

01 жовтня 2004 року між сторонами було укладено договір «про постачання теплової енергії в гарячій воді»№ 2481, згідно з умовами якого позивач, як енергопостачальна організація, бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач, як споживач, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктами 5.3, 6.3, 6.2 договору сторони передбачили, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Строк дії договору сторонами визначено до 01 жовтня 2005 року. При цьому, враховуючи редакцію п. 9.4 договору та пояснення сторін, даний договір кожного року було пролонговано на наступний.

Матеріали справи свідчать, що 01.11.09 р., згідно наряду 5000359 абонента СПК «Гуртожиток»за адресою: вул. Севастопольська, 65 було підключено позивачем об’єкт до опалення. За період: з листопада 2009 р. по квітень 2010р. відповідачу за кількість теплової енергії опалюваний період позивачем було нараховано 7519,05 грн. з яких: як стверджує позивач, відповідач сплатив лише 3251,52 грн., про що свідчать копії платіжних доручень: № 272 від 17.12.09 р. на 857,84 грн. (за листопад 09 р.); № 56 від 28.01.10 р. на 1082,34 грн. (за грудень 09 р.); № 106 від 05.03.10 р. на 1311,34 грн. (за січень 10 р.).

Відповідно до пунктів 2, 3 додатку 1/1 (до договору № 2481) орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору (106,13 грн. /Гкал без ПДВ), становить 2682,84 грн., ПДВ 536,57 грн. усього 3219,41 грн. Тариф підлягає перегляду у відповідності до складу фактичних затрат енергопостачальної організації на виробництво теплової енергії із подальшим уточненням взаємних розрахунків. Дата зняття споживачем показань приладів обліку –25-те число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації –не пізніше 28-го числа.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направляв позивачу звіти (відомості спожитої теплової енергії по всьому будинку) за періоди: з 01.11.09 р. по 22.11.09 р. В зазначених відомостях відсутнє зауваження щодо кількості подачі теплової енергії на об’єкт за договором.

Реєстри за січень, лютий, березень, квітень свідчать про скерування позивачем відповідачу рахунків на сплату та актів приймання-передачі теплової енергії. За поясненнями позивача акти за підписом споживача останнім повернуті не були.

09.04.10 р. відповідачу енергопостачальною організацією було скеровано претензію на суму 3794,19 грн. з вимогою погасити існуючу заборгованість.

За вих. № 310/02-05, 14.04.10 р. у відповіді на претензію товариство сповістило енергопостачальну організацію про недоотримання теплової енергії, про що свідчать акти обстеження параметрів від 27.01.10 р., 09.02.10 р., 18.02.10 р. По акту від 27.01.10 р. було проведено перерахування та сума сплачена. По актам від 09.02.10 р. та 18.02.10 р. на даний час перерахунок позивачем не зроблений.

Дослідивши надані відповідачем п’ять актів обстеження параметрів теплопостачання приміщення та три акти обстеження подачі тепла в приміщення по вулиці Севастопольська, 65, суд дійшов наступних висновків:

В зафіксованих параметрах теплоносіях не вбачається достатній обогрів внутрішнього приміщення. Отже. це є доказами неякісного теплозабезпечення споживача, але відомості та ці акти не спростовують фактичне отримання відповідачем теплової енергії. В актах обстеження зафіксована подача теплоносіїв на елеваторном вузлі в рамках достатнього.

Листування споживача з енергопостачальною організацією (лист № 70-Т від 28.01.08 р., № 322-Ю від 18.05.10 р.) свідчить про рекомендації відповідачу розглянути можливість реконструкції внутрішньої системи опалення навідь шляхом звернення до балансоутримувача об’єкту.

З матеріалів справи вбачається, що будинок по вул. Севастопольська, 65 оснащений приладом обліку теплової енергії, на підставі показників якого і визначаються обсяги теплової енергії, спожитої відповідачем. Таким чином, обсяги теплової енергії, нараховані відповідачу, є фактично спожитими ним. На цій підставі посилання відповідача на пункт 7.3.2 договору є необґрунтованим, оскільки позивач не допускав неправильного застосування тарифів або недостовірності нарахувань за фактично відпущену теплову енергію відповідачу, - оскільки прилад обліку фіксує фактичні обсяги споживання.

Відповідно ж до ч. 2 п. 41 Правил користування теплової енергії, затверджених Постановою КМУ№ 1198 від 03.10.2007 р., які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, встановлено, що споживач теплової енергії несе відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності). Отже, обов’язок належним чином утримувати внутрішньо будинкову систему теплоспоживання є обов’язком балансоутримувача будинку та споживача.

Позивач є теплопостачальною організацією, яка постачає теплову енергію до межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача.

Так, відповідно до п. 36 Правил користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 р. № 1198 теплопостачальна організація зобов’язується: забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду належними доказами зниження з вини теплопостачальної організації параметрів теплоносія. Також, не надав суду докази які свідчать про порушення позивачем безперервного постачання теплової енергії під час виконання споживачем своїх договірних зобов’язань.

За приписами ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору; приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів; отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

          Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків.

          Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, враховуючи вищенаведене, за результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 4267,53 грн. за одержану кількість теплової енергії в період з листопада 2009 р. по квітень 2010 року.

Згідно приписам ст. 625, п. 1 ст. 612 та п. 1 ст. 624, ст. 549 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.7.4.2. договору сторони дійшли згоди, що споживач несе відповідальність за: несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України №686 від 20.05.1999р.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, виходячи з наведених норм діючого законодавства, беручи до уваги наявність прострочення оплати за відпущену теплову енергію шляхом оплати її не в повному обсязі, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу до стягнення штрафні санкції у вигляді: пені в сумі 4267,53 грн., 3% річних в сумі 67,87 грн. та інфляційних в розмірі 83,43 грн.

Фактично по даній справі має місце винятковий випадок –коли споживач належно виконуючи протягом дії договору свої обов’язки, в спірний період намагався з’ясувати та врегулювати питання якості послуг, які були надані позивачем.

Тому, при розгляді заперечень відповідача в частині неправомірного нарахування позивачем пені, яка підлягає стягненню з відповідача, судом була врахована правова позиція Вищого господарського суду України з даного питання, а саме - відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Крім того, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

          Таким чином, пеня підлягає перерахуванню і за розрахунком суду за період з 01.02.2010 року по 31 липня 2010 року складає в розмірі 416,34 грн.

Отже, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ВЄДА»(54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 65/3, код 32655973) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966 ) 4267,53 грн. –основного боргу, інфляційних –83,43 грн., 3% річних –67,87 грн., пені –416,34 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3.          В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

11.10.10 р.

Суддя