Решение № 118099098, 02.04.2024, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

02.04.2024

ЄУН 337/1026/24

Провадження № 2-а/337/13/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3) в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.96) про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

22.02.2024 до суду надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кальній Д.С., в якому позивач просить скасувати постанову серії ББА №121501 від 12.02.2024 про накладання на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.140 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн., та закрити у справі провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з ДПП суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.02.2024 т.в.о інспектора ВБДР УПП в Запорізькій області ДПП Карташовим О.В. винесена оскаржувана постанова, згідно з якою 09.02.2024 о 12.56 год. в м. Запоріжжі, Хортицький район, перехрестя вул. Запорозького козацтва вул. Ентузіастів, гр-н ОСОБА_1 будучі посадовою особою (начальник ШЕД №5 КП «ЕЛУАШ»), відповідальною за утримання та експлуатацію проїзних частин вулиць та доріг, не вжив належних заходів щодо ліквідації вибоїн (ям), не огородив їх та не позначив їх дорожніми знаками, чим порушив правила, норми та стандарти утримання доріг, а саме п.5.2.1 ДСТУ 3587-2022, ст.12 Закону України «Про дорожній рух», п.1.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.140 КУпАП.

Вважає, що вказана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права без повного та всебічного з`ясування обставин справи і вона підлягає скасуванню, а справа закриттю через наступне.

Оскаржувана постанова не містить відображення суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, яка характеризується наявністю як умислу, так і необережності.

Так, наказом начальника КП «ЕЛУАШ» №43 від 11.05.2022, ОСОБА_1 начальника шляхово-експлуатаційної дільниці №5 КП «ЕЛУАШ» призначено відповідальною особою за належним утриманням та ремонтом доріг, які розташовані на території Хортицького району м. Запоріжжя.

КП «ЕЛУАШ» створене Запорізькою міською радою з метою здійснення соціально важливих для життєдіяльності міста Запоріжжя основних видів діяльності: виконання робіт з будівництва, реконструкції, капітального, поточного ремонту автомобільних доріг та мереж зливної каналізації, робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг та мостів на маршрутах руху пасажирського транспорту, зупинок міського транспорту, зливної мережі міста тощо.

Підприємство з 2022 року є балансоутримувачем об`єктів дорожньої інфраструктури міста Запоріжжя (доріг, тротуарів, мостів, зупинкових комплексів, зливної мережі тощо) та за виконані роботи на вказаних об`єктах отримує оплату як одержувач бюджетних коштів за затвердженими Планами використання бюджетних коштів в розрізі кожного виду робі/послуг.

Станом на 31.01.2024 видатки на надання послуг з поточного ремонту доріг Програмою комплексного благоустрою вулично-дорожньої мережі, міських територій та реалізації повноважень в сфері охоронної діяльності на 2023-2025 роки не передбачені.

Згідно відповіді директора Департаменту муніципального управління, питання щодо фінансування вищевказаних послуг буде розглянуте наприкінці лютого 2024 року.

Таким чином в діях (бездіяльності) начальника ШЕД №5 ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, а відповідно і сам склад адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 23.02.2024 за вказаним позовом відкрито провадження, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні за участі сторін.

28.03.2024 від представника відповідача ДПП - Назаренко М.М. до суду надійшов відзив на вказаний позов, в якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що 09.02.2024 під час несення служби інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області ДПП виявлено адміністративне правопорушення за адресою: м. Запоріжжя, Хортицький район, перехрестя вул. Запорозького козацтва вул. Ентузіастів, внаслідок чого винесено постанову на гр. ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою (начальник ШЕД №5 КП «Елуаш»), відповідальною за утримання та експлуатаційний стан проїзної частини вулиць та доріг, не вжив заходів щодо ліквідації ям (вибоїн) розміром: 1) довжина - 67 см, ширина - 37 см, глибина - 5 см; 2) довжина - 1500 см., ширина - 1040 см, глибина - 5 см, 3) довжина - 70 см, ширина - 48 см, глибини - 7 см, не огородив та не позначив відповідними дорожніми знаками ділянку дороги уражену ямковістю, чим порушив норми та стандарти утримання автомобільних доріг, а саме п.5.2.1 ДСТУ 3587-22, ст.12 Закону України «Про дорожній рух», п.1.5 ПДР. В наступному, в ході розгляду справи, було роз`яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивач будь-яких клопотань не заявляв. Обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення в її діях. Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Позивач та його представник адвокат Кальній Д.С. в судове засідання не прибули. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без присутності сторони позивача. Позовні вимоги ОСОБА_1 просить задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не прибув, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позов представник ДПП просив проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, виходить з такого.

Суд встановив,що 12.02.2024 о 09.35 год. інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області ДПП ст.лейтенантом Карташовим О.В. винесена постанова серії ББА №121501, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАПта накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Відповідно до змісту постанови, 09.02.2024 о 12.56 год. в м. Запоріжжі, Хортицький район, перехрестя вул. Запорозького козацтва вул. Ентузіастів, начальник ШЕД №5 КП «ЕЛУАШ» ОСОБА_1 , будучі посадовою особою, відповідальною за утримання та експлуатацію проїзної частини вулиць та доріг, не вжив належних заходів щодо ліквідації вибоїн (ям): 1) довжина - 67 см, ширина - 37 см, глибина - 5 см; 2) довжина - 1500 см., ширина - 1040 см, глибина - 8 см, 3) довжина - 70 см, ширина - 48 см, глибина - 7 см, не огородив їх та не позначив їх дорожніми знаками, чим порушив правила, норми та стандарти утримання доріг, ям (вибоїн) розміром:, не огородив та не позначив дорожніми знаками, чим порушив норми та стандарти утримання автомобільних доріг, а саме п.5.2.1 ДСТУ 3587-2022, п. 1.5 ПДР, ст.12 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.140 КУпАП.

Виявлене порушення зафіксовано в Акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 09.02.2024.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав в день її винесення 12.02.2024, не погодився із зазначеним рішенням та 20.02.2024 звернулась до суду з даним позовом поштовим зв`язком, який надійшов до суду 22.02.2024. Отже, строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення позивачем не пропущений.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1ст.140КУпАП передбачаєадміністративну відповідальністьза порушенняправил,норм істандартів,що стосуютьсязабезпечення безпекидорожнього рухупри утриманніавтомобільних дорігі вулиць,залізничних переїздів,інших дорожніхспоруд,невжиття заходівщодо своєчасноїзаборони абообмеження рухупри виникненніумов,які загрожуютьбезпеці руху,або неприйняттясвоєчасних заходівдо відновленнябезпечних умовдля рухута тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП, віднесено до компетенції органів Національної поліції, від імені яких діють працівники, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).

Згідно з ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виноситьпостанову по справі.

Відповідно дост.77КАС України,в адміністративнихсправах пропротиправність рішень,дій чибездіяльності суб`єктавладних повноваженьобов`язокщодо доказуванняправомірності свогорішення,дії чибездіяльності покладаєтьсяна відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до вимог ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 73 КАС України).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини даної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП.

В даному випадку суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а.

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ст.9,77 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сама по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує відповідне фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення та вказує на недоведеність відповідачем наявності в його діях суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, за яке його притягнуто до відповідальності.

Суд враховує, що склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність. Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта і суб`єктивну сторону правопорушення.

Відсутність однієї складової правопорушення виключає наявність протиправності соціально шкідливого діяння, як наслідок, особа не несе юридичну відповідальність за його вчинення.

Об`єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.

Суб`єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст.140 КУпАП є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів.

Диспозиція, сформульована в ч.1 ст.140 КУпАП, є бланкетною правовою нормою, тобто такою, що потребує посилання на конкретні норми і правила, які порушила винна особа, до кола повноважень якої входить дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд та вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або відновлення безпечних умов для руху.

Як вже зазначалось вище, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.5.2.1 ДСТУ 3587:2022, п. 1.5 ПДР, ст.12 Закону України «Про дорожній рух».

Частиною 3ст.12 Закону України «Про дорожній рух»передбачено, зокрема, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів.

Відповідно до п. 1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Вимоги доексплуатаційного стануавтомобільних доріг,вулиць населенихпунктів,залізничних переїздівта технічнихзасобів організаціїдорожнього рухустаном на09.02.2024встановлені ДСТУ3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану».

Відповідно до п. 5.2.1 ДСТУ 3587:2022, дорожнє покриття не повинно мати дефектів (додатокГ), що впливають на безпеку дорожнього руху. Гранично допустимі пошкодження площі покриття, а також терміни ліквідації з моменту їх виявлення повинні відповідати наведеним у таблиці 2.

Зокрема, строк ліквідації руйнувань з моменту виявлення залежить від гранично допустимих величин дефектів дорожнього покриття та для зимового періоду становить від 2-х до 14-ти діб.

У наданому відповідачем акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 09.02.2024, форма яких є додатком до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395,містяться дані про невідповідність обстеженої ділянки дороги (перехрестя вул. Запорозького козацтва вул. Ентузіастів) як ДСТУ 3587-97, так і ДСТУ 3587:2022.

Водночас, важливим є той факт, що сам по собі факт фіксації наявності на певній ділянці дороги вибоїн (ям) не доводить вину позивача у невжитті своєчасних заходів щодо належного експлуатаційного стану цієї ділянки, що є порушенням ДСТУ 3587:2022, адже з матеріалів справи, зокрема, з журналу технічного обліку проїзних частин по Хортицькому району м. Запоріжжя вбачається, що відповідні пошкодження дороги (аварійні ями) на вул. Ентузіастів були виявлені 09.02.2024, тобто в день складання акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.

Виходячи з вказаних вище норм, при виявленні гранично допустимих величин дефектів дорожнього покриття, законодавець визначив спочатку можливість усунення недоліків, зокрема, згідно вимог ДСТУ 3587:2022, строк ліквідації руйнувань з моменту виявлення залежить від гранично допустимих величин дефектів дорожнього покриття та для зимового періоду становить від 2-х до 14-ти діб.

Така конструкція правової норми є абсолютно визначеною, тобто такою що з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови дії та зобов`язання адресату, зважаючи на те, що така норма з точки зору наявності санкцій є відносно визначеною, тобто такою, що не містить вичерпних вказівок на зміст санкцій або відсилку на них за недотримання вимог ДСТУ 3587:2022.

Суд приходить до переконання, що відповідач не встановив, чи було відомо позивачу в силу його службових обов`язків про зазначене у постанові пошкодження проїзної частини дороги до моменту його виявлення 09.02.2024 та чи порушив він, після виявлення пошкоджень, терміни усунення цих недоліків, визначені ДСТУ 3587:2022.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 , як на посадову особу, адміністративного стягнення за ч.1 ст.140 КУпАП, винесено 12.02.2024 за події, які відбувались 09.02.2024, тобто через дві доби після виявлення пошкоджень проїзної частини дороги.

При цьому, інформація про винесення та пред`явлення позивачу вимоги (припису) про усунення перешкод для безпечних умов руху, зокрема, ліквідацію ямковості на вищевказаному перехресті та/або заборони/обмеження руху на ньому до усунення перешкод, встановлення терміну виконання ліквідації руйнувань або виконання інших заходів задля забезпечення безпеки дорожнього руху після виявлення інспектором ВБДР УПП Запорізькій області ДПП дефектів дорожнього покриття, а також про невжиття позивачем після 09.02.2024 заходів з метою усунення перешкод та відновлення безпечних умов для руху на вказаній ділянці дороги, в матеріалах справи відсутні.

Також суд враховує, що 05.01.2024 КП «ЕЛУАШ», яке є балансоутримувачем об`єктів дорожньої інфраструктури міста Запоріжжя (доріг, тротуарів, мостів, зупинкових комплексів, зливної мережі тощо) та за виконані роботи на вказаних об`єктах отримує оплату як одержувач бюджетних коштів за затвердженими Планами використання бюджетних коштів в розрізі кожного виду робі/послуг, звернулось до Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради з питанням щодо фінансування послуг з поточних ремонтів доріг міста у 2024 році.

Згідно з відповіддю директора Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради від 31.01.2024, станом на 31.01.2024 видатки на надання послуг з поточного ремонту доріг Програмою комплексного благоустрою вулично-дорожньої мережі, міських територій та реалізація повноважень в сфері охоронної діяльності на 2023-2025 роки, що затверджені рішенням міської ради від 17.03.2023 №70 (зі змінами та доповненнями), не передбачені. Питання щодо фінансування вищевказаних послуг можливо буде розглянуто на найближчій сесії міської ради, яка відбудеться наприкінці лютого 2024 року.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі, об`єктивні та беззаперечні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, то факт вчинення ним вказаного правопорушення є недоведеним, сумнівним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Вищенаведена обставина є достатньою підставою ставити під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.140 КУпАП відносно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 605,60 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно з ч. 1, ч. 2ст. 134 КАС Українинесуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1006607 від 20.02.2024; договір №10/2024 від 20.02.2024 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Кальній Д.С. та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2024 з переліком наданих юридичних послуг; квитанцію від 20.02.2024 про оплату позивачем послуг адвоката на загальну суму 4000,00 грн.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, перелік наданих адвокатом послуг та їх вартість визначені актом виконаних робіт від 20.02.2024 підготовка судової практики для написання позову 1000,00 грн; підготовка та подача позовної заяви, формування пакету документів -2000,00 грн; участь у судовому засіданні 1000,00 грн та становлять загалом 4000,00 грн.

Разом з тим, суд вважає необхідним виключити з розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, такі послуги як участь представника позивача в судовому засіданні на суму 1000,00 грн., оскільки рішення ухвалено судом у відсутність сторін, представник позивача участь в судових засіданнях не приймав, тому такіпослуги є безпідставними та необґрунтованим.

Крім того, в даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача та приходить до висновку про те, що визначений адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу зі інші послуги з професійної правничої допомоги є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.

Виходячи з предмету спору, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.134 КАС Українивважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи та стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в загальному розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», ст.7, 9, 140, 245, 222, 268, 276, 278, 279, 283 КУпАП, ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії БАД №121501 від 12.02.2024, винесену інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Карташовим Олексієм Вікторовичем по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., а всього 2605 (дві тисячі шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Сидорова