Решение № 118077852, 19.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокуСправа №160/24450/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом, в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не невиплати грошової компенсації за неотримане мною в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;

-зобов`язати Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом оформити у відповідності до п. 27, 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578, довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплатити грошову компенсацію за речове майно згідно розрахунку вищезазначеної довідки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення зі служби позивачу протиправно, на його думку, не нараховано та не виплачено компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку з відсутністю фінансування на відповідні цілі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить прийняти даний відзив до розгляду. У відзиві вказано, що грошова компенсація виплачується лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. В кошторисних призначеннях відповідача на 2023 рік відсутні цільові виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна звільненим зі служби. Таким чином, відповідач зазначає, що він з об`єктивних обставин не виплатив позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 30.11.2008 по 14.08.2023 позивач проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України у відділі охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом.

Відповідачем складено Довідку №34 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в день звільнення 14.08.2023 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошової компенсації за неотримані предмети речового майна.

Відповідач листом від 28.08.2023 №3/4-331 повідомив позивача, що в кошторисних призначеннях відділу на 2023 рік відсутні цільові виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна звільненим зі служби. проведення зазначених виплат буде здійснено після отримання додаткового фінансування.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок №578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Пунктом 3 Порядку №578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.

Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією Державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Таким чином, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, у зв`язку з чим оформляється відповідна довідка.

Суд зазначає. що разом із відзивом відповідачем надано Довідку №34 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , відповідно до якої загальна сума до виплати складає 16250,44 грн.

Таким чином, позовна вимога про не оформлення довідки є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та наведений факт не заперечується сторонами.

При цьому, відповідачем не заперечується обов`язок щодо відшкодування у грошовій формі за належні до видачі предмети речового майна та складено довідку про загальну вартість не отриманих речей, проте, як зазначає відповідач, така виплата відбудеться лише після отримання додаткового фінансування.

У рішенні в справі "Будченко проти України» від 24.04.2014 (заява №38677/06, пункти 38-39) Європейський суд з прав людини зазначив про те, що відмова держави в задоволенні гарантованих чинним законодавством вимог майнового характеру з підстав відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання в право особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Держава не може відмовляти в здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Держава гарантує виконання взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що твердження відповідача про те, що така виплата здійснюється виключно в межах кошторисних призначень є необгрунтованою, оскільки у відповідача, як суб`єкта, що нараховував та виплачував грошове забезпечення позивачу, при звільненні працівника зі служби виникає обов`язок нараховувати таку компенсацію вартості речового майна.

Наявність або відсутність певних фінансових ресурсів не впливає на виконання відповідачем свого законодавчо встановленого обов`язку.

Отже, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності невиплати коштів позивачу (у тому числі стосовно об`єктивної неможливості такої виплати), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст.77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно.

Зобов`язати Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно відповідно до Довідки №34.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська